79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
30.06.10 Справа № 19/194
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Справжні фарби», м.Дніпропетровськ.
на рішення господарського суду Львівської області від 9.12.2009 р.
у справі № 19/194
за позовом ТзОВ «Справжні фарби», м.Дніпропетровськ.
до ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будмаркет»,м.Львів.
про cтягнення 27220,01 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з»явився.
від відповідача: не з»явився.
Рішенням господарського суду Львівської області від 9.12.2009 р. у справі № 19/194 (суддя Левицька Н.Г.) позовні вимоги ТзОВ «Справжні фарби», м.Дніпропетровськ задоволено частково, стягнено з ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будмаркет»,м.Львів 16000 грн. заборгованості, 1925,25 грн. пені, відшкодовано судові витрати, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в стягненні 7475,44 грн. пені, суд виходив з того, що борг в сумі 16000 грн. виник станом на 10.08.2009р. (дата подання позовної заяви), застосувавши розрахунок відповідно до п.6 ст.232 ГК України, судом зазначено, що інші періоди, за які нарахована пеня не є предметом спору.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, вважаючи його таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з»ясуванням обставин справи, ТзОВ «Справжні фарби», м.Дніпропетровськ оскаржено його в апеляційному порядку.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що:
-господарським судом невірно визначений момент виникнення у позивача права на нарахування штрафних санкцій, оскільки право на нарахування пені виникає з моменту коли боржник повинен був, але не виконав свої зобов»язання, а саме пеня за наявними у справі накладними відраховується з 03.10.2008р., 13.10.2008р., 09.11.2008р., 19.12.2008р. та 18.01.2009р.;
-господарським судом невірно визначена сума боргу на який нарахована пеня, оскільки 16000 грн. це частина боргу, яка була не сплаченою на момент подачі позову, повний борг постійно збільшувався в результаті відвантажень на адресу відповідача продукції та зменшувався в результаті здійснення відповідачем оплат;
-господарським судом не взято до уваги клопотання про уточнення позовних вимог, в якому наведено розрахунок пені.
Позивачем 18.06.2010р. подано клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника, в якому зазначено про те, що позивачем вимоги апеляційної скарги підтримуються
Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду не направив, повторно причину неявки в судове засідання не повідомив.
Львівським апеляційним господарським судом встановлено:
Між ТОВ “Справжні” фарби та ТОВ “ВЕЕМ-Будмаркет” укладено договір №041006 від 04.10.2006р., додаткова угода №1 від 31.12.2006р. та додаткова угода №2 від 31.12.2007р., за якими на адресу відповідача відвантажувалася продукція, згідно з довіреностями серії ЯПМ №304554 від 02.09.2008р., серії ЯПМ №304592 від 09.10.2008р., серії ЯПМ №954972 від 18.11.2008р., серії ЯПМ №954997 від 18.12.2008р. виданих на ім'я ОСОБА_2 по накладних №СФ0000396 від 2.09.2008р., №СФ0000417, №СФ 0000418, №СФ 0000419 від 12.09.2008р., №СФ 0000460, № СФ0000462, №СФ0000463, №СФ0000464 від 9.10.2008р., №СФ 0000516 від 18.11.2008р. (копії знаходяться в матеріалах справи) на загальну суму 251279,82грн., з ПДВ.
Пункт 4.3 договору передбачено відстрочку платежу 30 календарних днів.
Згідно платіжних доручень (копії знаходяться в матеріалах справи) на розрахунковий рахунок від відповідача надійшли кошти на суму 200999,66грн., з ПДВ, згідно з накладною №Б-0000000005 від 16.04.2009р. відповідачем було повернуто товару на суму 34280,16грн., з ПДВ, 13.04.2009р. відповідачу була направлена претензія №488-юр з вимогою повністю погасити дебіторську заборгованість.
Між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 04.06.2009р.
Відповідач заборгованість у розмірі 16000,00грн. не погасив.
Пунктом 9.2. договору передбачено відповідальність покупця за порушення строків оплати у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу,
Позивачем подано уточнення до позовної заяви, щодо підстав нарахування пені та розрахунок пені (№632-юр від 10.11.2009р.),згідно уточненого позивачем розрахунку (а.с. 119), нарахування штрафних санкцій здійснено з врахуванням п.6 ст.232 ГК України по кожній накладній та з врахуванням здійснених відповідачем проплат, загальна сума становить 9400,69 грн.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч.1 ст.549 ЦК України).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов»язання встановлені ст.611 ЦК України, У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Сторони в договорі (п.4.3) визначили порядок розрахунків, а саме зазначили, що оплата за товар здійснюється на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Львівський апеляційний господарський суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, що момент оплати настав для відповідача після спливу 30-ть календарних днів з дня виставлення рахунку, оскільки умови договору не містять положення про оплату товару після виставлення рахунку.
Аналізуючи умови договору щодо терміну оплати (п.4.3), апеляційна інстанція зазначає, що оплата за отриманий товар проводиться з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту отримання товару, який підтверджується накладними.
Оскільки дата отримання товару на накладних співпадає з датою виставлення рахунків, апеляційна інстанція погоджується з доводами позивача щодо виникнення у відповідача обов»язку сплатити суму за отриману продукцію по накладній №СФ0000396 від 2.09.2008р.- відповідно 3.10.2008р., за накладнними №СФ0000417, №СФ 0000418, №СФ 0000419 від 12.09.2008р.- відповідно 13.10.2008р., за накладними №СФ 0000460, № СФ0000462, №СФ0000463, №СФ0000464 від 9.10.2008р.- відповідно 9.11.2008р., за накладною №СФ 0000516 від 18.11.2008р.- відповідно -19.12.2008р.
Згідно уточненого позивачем розрахунку (а.с. 119), нарахування штрафних санкцій здійснено з врахуванням п.6 ст.232 ГК України по кожній накладній та з врахуванням здійснених відповідачем проплат.
Висновок місцевого господарського суду щодо правомірності нарахування пені від суми заборгованості 16000 грн., яка виникла станом на 10.08.2009р. за 183 дні не ґрунтується на нормах ЦК України, ні ГК України, ні на умовах договору.
Крім того, задовольняючи вимоги в частині стягнення 1925,25 грн. пені, суд вказав лише кількість днів за який проведено ним розрахунок (183 дні), однак не зазначено період нарахування, а саме з якого числа місяця та по яке відповідно число місяця підлягає стягненню пеня, адже з моменту дати подання позовної заяви 10.08.2009р., як зазначив місцевий господарський суд до дня прийняття рішення 9.12.2009р. пройшло 122 дні.
Крім того, в уточненому розрахунку, позивачем зазначено момент припинення нарахування пені - 3.04.2009р.А тому, нарахування судом пені за інший період, ніж зазначено позивачем є неправомірним.
Крім того, задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд в порушення ст.49 ГПК України, відшкодував позивачу держмито в повній сумі 273 грн., яке ним сплачено при поданні позову, незважаючи, що уточненням до позовної заяви від 10.11.2009р., позивач зменшив розмір пені та просив стягнути 9400,69 грн.
Сума держмита, яка підлягає відшкодуванню позивачу становить (16000 грн. боргу + 9400,69 грн. пені=25400,69 х 1%) = 254 грн. В частині зменшення розміру пені, держмито відшкодуванню не підлягає (273-254)=19 грн.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.99,101,103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу задоволити частково.
2.Рішення господарського суду Львівської області від 9.12.2009р. в частині відмови позивачу в стягненні 7475,44 грн. пені та в частині стягнення 19 грн. держмита скасувати.
3. В цій частині вимог прийняти нове рішення.
Стягнути з ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будмаркет», м.Львів на користь ТзОВ «Справжні фарби», м.Дніпропетровськ 7475,44 грн. пені.
В стягненні 19 грн. держмита відмовити.
3.В іншій частині рішення суду залишити без змін.
4.Стягнути з ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будмаркет», м.Львів на користь ТзОВ «Справжні фарби», м.Дніпропетровськ 37,37 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.
В іншій частині відшкодування судових витрат відмовити.
5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку
6.Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.