04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" вересня 2015 р. Справа№ 910/10318/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Ільєнок Т.В.
Куксова В.В.
секретар судового засідання - Пугачова А.С.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.09.2015 року по справі № 910/10318/15 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 23.06.2015 року) по справі № 910/10318/15 (суддя - Полякова К.В.)
за позовом приватного підприємства "Шинник+"
до публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК"
про визнання зобов'язання поруки припиненими
Приватне підприємство "Шинник+" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про визнання зобов'язання поруки припиненим.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року у справі № 910/10318/15 позов задоволено. Визнано поруку за договором поруки №79.1/30-П.І-07 від 26.09.2008, укладеним між відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" та приватним підприємством "Шинник+", припиненою. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на користь приватного підприємства "Шинник+" 1 218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" по справі № 910/10318/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксов В.В.
У зв'язку з перебуванням суддів Куксова В.В. та Ільєнок Т.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/10318/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Сулім В.В. та Тарасенко К.В.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2015 року по справі № 910/10318/15 відновлено публічному акціонерному товариству "РОДОВІД БАНК" строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 22.09.2015 року.
17.09.2015 року від публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" надійшли додаткові письмові пояснення.
Приватним підприємством "Шинник+" на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду заперечень на апеляційну скаргу.
Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року по справі № 910/10318/15 - залишається без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (банк, відповідач) та приватним підприємством "Шинник+" (поручитель, позивач) укладено договір поруки № 79.1/30-П.І-07.
Згідно зі ст. 553 ЦК України порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у сумі 2 400 000,00 грн. за своєчасне та повне виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Симетрія" (позичальник за договором) за кредитним договором № 79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007 року, укладеним між банком та позичальником.
Відповідно до п.1.3. статуту публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (нова редакція), затвердженого річними загальними зборами акціонерів АТ "Родовід Банк" від 09.04.2012-10.04.2012 року (протокол № 1), публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Родовід Банк".
Згідно п. 1.2. договору поруки, поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами кредитного договору, а саме: розмір кредитної лінії - 3 600 000,00 грн.; процентна ставка за користування кредитами - 26% річних; строк повного погашення заборгованості за кредитною лінією - не пізніше 25.03.2009 року; плата за перевірку документів, наданих позичальником для видачі кредитів та забезпечення кредитних розрахунків, становить 0,5 % від суми кредитної лінії, нараховується банком і сплачується позичальником протягом 2 робочих днів з дня її нарахування; відповідальність за порушення зобов'язань за кредитним договором - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Приватне підприємство "Шинник+" звертаючись з позовом до суду зазначає, що постановою господарського суду Запорізької області від 29.03.2011 року у справі № 26/5009/1358/11 товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Симетрія" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Господарським судом Запорізької області у справі № 26/5009/1358/11 постановлено ухвалу від 06.04.2015 року, якою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Симетрія", ліквідовано банкрута - ТОВ "Компанія "Симетрія", припинено провадження у справі та ухвалено, що вимоги не задоволені за недостатністю майна вважаються погашеними.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Симетрія" припинена за судовим рішенням (а.с. 49-50).
У зв'язку з чим, позивач просить суд визнати зобов'язання поруки припиненими на підставі п.1 ст. 559 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.
Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутись до господарського суду за захистом своїх порушених прав і охороних законом інтересів (ст. 1 ГПК України).
Норми статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.
Приписами зазначених норм також встановлюється перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення його прав і законних інтересів.
Відтак, визначаючи у позовній заяві предмет позову, а по іншому спосіб захисту порушеного цивільного права або інтересу, позивач зобов'язаний використовувати ті способи захисту, які передбачені законом. Невірно вибраний спосіб захисту порушеного права тягне за собою відмову у позові.
Нормами статті 559 ЦК України законодавець презумує припинення поруки з підстав визначених даною статтею.
У разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ст. 559 ЦК України, таке право підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою на підставі п.1.ч.2 ст.16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін.
Тому, право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 21.05.2012 року у справі № 6-69 цс11 та від 21.05.2012 року у справі № 6-88 цс11, застосування яких є обов'язковим для господарського суду відповідно до ст. 111-28 ГПК України.
Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
Із положень статті 554 Цивільного кодексу України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 Цивільного кодексу України).
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
З ухвали господарського суду Запорізької області від 06.04.2015 року у справі № 26/5009/1358/11, вбачається що до реєстру вимог кредиторів банкрута ліквідатором включено, зокрема, ПАТ "Родовід Банк" з вимогами у розмірі 5 632 774,12 грн., з яких 4 042 790,41 грн. забезпечені заставою майна боржника першої черги, 57,81 грн. четвертої черги та 1 589 925,90 грн. шостої черги. Із коштів, отриманих від продажу майна боржника, частково задоволені вимоги ПАТ "Родовід Банк" - в сумі 172 303,00 грн. Незадоволеними залишилися кредиторські вимоги в загальному розмірі 6 330 093,47 грн.
Зважаючи на положення частини 6 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), вимоги заявлені до боржника за зобов'язаннями останнього, у випадку не задоволення їх у процесі банкрутства цього боржника, вважаються погашеними. З резолютивної частини ухвали від 06.04.2015 року у справі № 26/5009/1358/11, а саме пункту четвертого, вбачається, що судом ухвалено вимоги не задоволені за недостатністю майна вважати погашеними.
Відповідно до частини 2 статті 32 Закону Україну; "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.
В матеріалах справи наявний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.05.2015 року ТОВ "Компанія "Симетрія", з якого вбачається, що 15.04.2011 року внесено запис про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом.
Відповідно до ст. 111 Цивільного кодексу України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до ЄДРПОУ запису про її припинення.
Саме по собі прийняття господарським судом постанови про визнання підприємства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та відповідно не припиняє договори поруки.
Відповідно до змісту статей 559, 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.
Термін "порука", застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК, використовується в розумінні зобов'язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що порука припиняється у разі припинення основного зобов'язання, отже, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом та визнання вимог кредиторів погашеними, свідчить про припинення зобов'язання за кредитним договором, яке у свою чергу, є підставою для припинення зобов'язань за договором поруки.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 07.11.2012 року у справі № 6-129цс12 та відповідно до приписів статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування господарськими судами.
Щодо посилань скаржника на те, що ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.04.2015 року у справі № 26/5009/1358/11 скасовано постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2015 року, то воно до уваги не береться, оскільки постанову було прийнято після рішення першою інстанцією, а тому це не є підставою для скасування спірного рішення.
Крім того, скаржник не позбавлений права звернутись до суду з заявою про перегляд рішення по нововиявлених обставинах.
Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.
За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року у справі № 910/10318/15 - залишається без змін.
Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 23.06.2015 року) по справі № 910/10318/15 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року у справі № 910/10318/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/10318/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Т.В. Ільєнок
В.В. Куксов