Справа № 569/5348/15-ц
24 вересня 2015 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді - Тимощука О.Я.,
при секретарі - Андрощук О.Я.,
з участю представника позивача - адвоката Рудики С.Ю.,
відповідача - ОСОБА_2,
представника третьої особи - Подкаури О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Рівненського міськвиконкому про позбавлення батьківських прав,-
ОСОБА_4 звернулася до Рівненського міського суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що рішенням Рівненського міського суду від 27 червня 2012 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Цим же рішенням Рівненського міського суду було стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки - ОСОБА_5 в розмірі ? частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років і до досягнення дитиною повноліття.
За три роки і три місяці відповідачем заплачено аліменти в загальному тільки за п»ять місяців. Відповідно до розрахунку № 36/381/21 від 25.03.2015 року ВДВС Рівненського міського управління юстиції заборгованість по аліментам станом на 28.02.2015 року складає 23 386 грн. 34 коп.
Відповідач з літа 2013 року не бачив доньки і не цікавиться нею, тобто не приймає ніякої участі у вихованні дочки. Все свідчить, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання. Несплата аліментів тягне за собою незабезпечення відповідачем необхідного нормального харчування дитини, тому вона вимушена шукати додаткові заробітки, щоб дитина не голодувала. Всі ці факти свідчать про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов»язків по вихованню дитини. У зв'язку з зазначеним просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 - адвокат Рудика С.Ю. позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не відвідує доньку, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Лише будучи в алкогольному сп»янінні відповідач намагався телефонувати до дитини, та в такому стані з»являвся до дитячого садка, щоб побачитися з дитиною. На її думку відповідач негативно впливає на виховання та здоров'я дитини.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив суду, що утриманням та вихованням дитини займався доти доки мав постійне місце роботи та стабільний дохід. На даний час він працює за межами України в Республіці Білорусь, тому не завжди має можливість бачитися з донькою. В той час, коли він бажає та має можливість поспілкуватися з донькою йому чинять перешкоди сама ж позивачка та її теперішній чоловік, проте доказів щодо такого твердження суду не надав. Також пояснив, що аліменти не сплачує, оскільки не знає номеру рахунку, на який він міг би ці кошти сплачувати, але не надав суду доказів, що ним робилися будь-які спроби з»ясувати номер рахунку, на який можна переказувати кошти дочці. Просить суд відмовити в задоволенні позову.
Представник органу опіки та піклування Рівненської міської ради Подкаура О.М. позовні вимоги підтримала та пояснила, що відповідач не бере участі у вихованні дитини та не допомагає матеріально, з рідним батьком не асоціюється, дитина називає батьком ОСОБА_6 (маминого нинішнього чоловіка), тому є усі підстави для позбавлення його батьківських прав.
Суд, заслухавши пояснення сторін, думку представника органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Декларація прав дитини, проголошена Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, як принципове положення, визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Таку турботу мають проявляти як мати , так і батько в рівній мірі.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють , мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ст. 150 СК України визначає обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до Законів України.
Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним та солідарним. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того одружені вони, чи ні.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про її народження (а.с. 3).
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 червня 2012 року (а.с. 4) шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано, неповнолітню доньку залишено на проживання з матір»ю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з 11 січня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.
З розрахунку заборгованості по аліментах від 24.06.2015 року № 36/458/38 вбачається, що заборгованість по аліментах станом на 31.05.2015 року становить 26 068,09 грн. (а.с. 18-19), що свідчить про те, що відповідач утриманням дитини не займається.
Згідно висновку органу опіки та піклування Рівненського міськвиконкому № 08-1407 від 13 липня 2015 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав стосовно його доньки, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Посилання відповідача на те, що він не ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї доньки ОСОБА_5 не заслуговують на увагу. Суд до уваги не приймає твердження ОСОБА_2 про те, що він не приділяв належної уваги доньці через те, що часто перебував за межами України на заробітках в Республіці Білорусь, а при можливості поспілкуватися з донькою йому чинили перешкоди позивачка з її нинішнім чоловіком, оскільки це не підтверджено належними доказами з його боку і також тим, що ОСОБА_2 жодного разу не звертався до органу опіки та піклування з заявою про те, що йому чинять перешкоди у спілкуванні з донькою, а тому дані посилання відповідача не знайшли свого підтвердження і не заслуговують на увагу.
Протягом розгляду справи у суді з квітня 2015 року по даний час відповідач не вчинив будь-яких дій щодо зустрічі з дитиною, не поцікавився її побутовими умовами, станом здоров'я, тощо. Зазначені обставини суд розцінює, як відсутність у відповідача дійсного бажання та намірів брати участь у вихованні та утриманні дитини. А тому невизнання ОСОБА_2 позову про позбавлення батьківських прав суд розцінює як формальне.
Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Відповідач не представив суду доказів на підтвердження своїх заперечень та спростування доводів позивачки, наданих нею письмових доказів.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 вихованням дитини не займається, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не цікавиться її побутовими умовами, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.
Враховуючи викладене, вислухавши думку представника органу опіки та піклування, яка вважає за доцільне позбавлення відповідача батьківських прав, суд, врахувавши висновок органу опіки та піклування № 08-1407 від 13 липня 2015 року, вважає, що встановлені вище обставини є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав і таке позбавлення батьківських прав відповідача не суперечить інтересам дитини.
Керуючись ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст. 150, 152, 155, 164-166 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 159, 208, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Рівненського міськвиконкому про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок судових витрат.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Рівненського
міського суду Тимощук О.Я.