Справа № 1715/2922/12
06 березня 2012 року Рівненський міський суд
під головуванням судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Мізера А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне під час попереднього розгляду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної Автомобільної Інспекції УМВС України в Тернопільській області про поновлення строку на звернення до суду, скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
В Рівненський міський суд з позовом до Управління Державної Автомобільної Інспекції УМВС України в Тернопільській області про поновлення строку на звернення до суду, скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення звернувся ОСОБА_1
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги повністю підтримав. Просить суд їх задоволити, поновити процесуальний строк на звернення до суду та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВОІ №047487 від 15 березня 2011 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.. посилаючись на ті обставини, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення. Вважає, що він ніяким чином не порушив закону, а протокол та постанова про накладення адміністративного стягнення на нього складено не правомірно. Крім того, при накладенні адміністративного стягнення мають враховуватися обставини, що пом'якшують відповідальність ст. 33 КУпАП.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином та завчасно, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про отримання судової повістки рекомендованим листом. Причин своєї неявки суду не повідомив. Заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
У відповідності до ст.107 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права у сфері публічно-правових відносин.
Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВОІ №047487 від 15 березня 2011 року винесеної старшим інспектором ДПС Тервбовдянського ВДАІ ОСОБА_2, ОСОБА_3 15 березня 2011 року керуючи авто ЗАЗ н.з. АТ 9043 АТ перевищив встановлену швидкість руху на 23 км/год. Швидкість вимірювалась приладом «Беркут» №0510130. Ураховуючи, що ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та керуючись положенням статті 14-1, частин п”ятої, шостої статті 258 та статті 283 КУпАП, постановив, притягнути ОСОБА_3 до адміністративнім відповідальності і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 255.00 грн.
Як вбачається з пояснень позивача, свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення він не визнав та пояснив, що будь-яких порушень правил дорожнього руху ним допущено не було. Будь-яких доказів вчинення ним адміністративного правопорушення інспектором ні на його вимогу, ні суду надано не було.
Вважає, що даними обставинами від доводить свою правоту та те, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП він не вчиняв, а виписана інспектором постанова є незаконною, оскільки у даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення, через відсутність твердих доказів порушення ним вимог КУпАП та ПДР України.
Суд вважає, що дії позивача були невірно кваліфіковані працівником ДАІ, а саме ним не було допущено порушень вимог ч.1 ст.122 КУпАП.
В судовому засіданні не знайшло своє підтвердження викладене в постанові в справі про адміністративне правопорушення допущене позивачем порушення правил дорожнього руху, зокрема відсутні будь-які докази, які б підтверджували дані обставини.
Зокрема, в матеріалах справи відсутні пояснення інших учасників дорожнього руху, безпосередньо водіїв транспортних засобів, які рухались попереду та позаду транспортного засобу позивача, пояснення інших учасників дорожнього руху які були очевидцями даної події.
Крім того, прилад «Беркут», яким проводився нагляд за дорожнім рухом із метою фіксації порушень правил дорожнього руху не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, оскільки він знаходився у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп»ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об»єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу тощо).
Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- кіно- або відео зйомки чи безпосередньо засобами фото-, кіно- або відео зйомки. А засобами фото-, кіно- або відео зйомки в даному випадку є фотоапарат, кіно- та відеокамера, відеомагнітофон. які не були застосовані для фіксації порушення.
Відповідно до «Методичних рекомендацій по роботі з радіолокаційним відео записуючим вимірювачем швидкості «Беркут», максимальна дальність вимірювання швидкості радаром - не менше 400 метрів, а візуальне визначення номерного знаку автомобіля (фото-, відео фіксація) - не більше 80 метрів.
У даному приладі використовується допплерівський когерентний радар із часткою 24,15 ГГц, який має діаграму направленості на даній частині випромінювання. Це означає, що в зоні дії фіксації радара можуть потрапити й інші автомобілі. Настройка параметрів роботи зазначеного приладу, згідно з п.4 «Підготовка до роботи приладу», передбачає вибір типу цілі (найближча або найшвидша). Тому не виключено, що найшвидшою може бути автомобіль, який рухався попереду його автомобіля поза зоною дії дорожнього знаку з більшою швидкістю, а найближчою автомобіль позивача, який зафіксований на фото.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак представник відповідача в судове засідання не з'явився, заперечення на адміністративний позов до суду не подав.
Тому суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 122 КУпАП.
З наведених фактів випливає, що уповноваженою особою старшим інспектором ДПС Теребовлянського ДАІ ОСОБА_2 всупереч положенням ст.ст.245, 251 КУпАП не було з'ясовано повно і об'єктивно обставин справи, а відтак чи винен він у вчиненні даного правопорушення, чи є в його діях склад адміністративного правопорушення, чи підлягає він притягненню до адміністративної відповідальності.
Крім того, слід зазначити, що старшим інспектором ДПС Теребовлянського ВДАІ ОСОБА_2 було проігноровано вимоги чинного законодавства щодо складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, а саме: не відібрано пояснень у свідків, які були іншими учасниками дорожнього руху, інспектором не було відібрано письмових пояснень і зауважень щодо змісту постанови, не роз'яснено процесуальні права.
Також суд вважає, що у відповідності до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення повинно враховуватись уповноваженою особою характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність порушника.
Однак, як вбачається з вищезазначеної постанови по справі про адміністративне правопорушення, старшим інспектором ДПС Теребовлянського ВДАІ ОСОБА_2 при накладенні на позивача адміністративного стягнення не була з'ясована жодна з вищезазначених обставин і як наслідок постанова винесена не об'єктивно та упереджено.
Судом постановлено, що постанова є незаконною та такою, що винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідно до ст.245 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь- які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.268 КУпАП справа розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є достатні дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.247 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події : складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна(умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: про накладення адміністративних стягнень, тобто ці справи підлягають розгляду у судах загальної юрисдикції у порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, зазначені положення Конституції України, а також положення чинного законодавства, норми Кодексу України про Адміністративні Правопорушення, п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” від 06 березня 2008 року №2, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження, є обгрунтованими, доведеними і такими, що підлягають до повного задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,19,21,22,48 Конституції України, ст.ст.2, 17,100,102, 104, 105, 106 КАС України, ст.ст.245,251,254,256,268,280,285,287-289 КУпАП, суд,-
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду.
Позовні вимога ОСОБА_1 задоволити.
Скасувати постанову серії ВОІ №047487 по справі про адміністративне правопорушення від 15 березня 2011 раку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 відповідно до постанови серії ВОІ №047487 по справі про адміністративне правопорушення від 15 березня 2011 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за ч.1 ст. 122 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий: