Справа №756/4491/15 Головуючий у 1 інстанції- Белоконна І.В.
апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.
№ 22-ц/ 796/11532/2015
24 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Кравець В.А.
при секретарі - Пилипчук В.Є.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою
представника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_8 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 липня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення від права на спадкування,-
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 23 липня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення від права на спадкування відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_5 ОСОБА_8 просив скасувати рішення Оболонського районного суду м.Києва від 23 липня 2015 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Зазначав, що рішення Оболонського районного суду м.Києва від 23 липня 2015 року є необ»єктивним, необґрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. При вирішенні спору по суті суд першої інстанції не врахував жодного доводу позивача. Позицію позивача в рішенні було тільки оголошено, відсутнє обґрунтування висновків суду щодо відхилення доводів позивача. В рішенні суду немає посилання на норми закону, якими керувався суд при ухваленні рішення. Суд безпідставно не врахував при ухваленні рішення покази свідків зі сторони позивача та відмовився прийняти документи, які підтверджують наявність у спадкодавця тяжких хвороб, які супроводжувались тяжким психологічним станом для виходу з якого йому потрібна була моральна підтримка, співчуття та увага його дітей- відповідачів у справі. Такі дії суду унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_10 проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила рішення сулу першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду м. Києва Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з"явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого по справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 56 років помер ОСОБА_11, який є чоловіком позивача ОСОБА_2 та батьком відповідачів по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Заповіту спадкодавець не залишив, а тому спадкування відбувається за законом. Після його смерті відкрилась спадщина на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та на 1/4 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_2.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємцями першої черги за законом після померлого ОСОБА_11 є його дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_7 та дочка- ОСОБА_6. Всі спадкоємці в установленому законом порядку звернулись до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини.
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про усунення їх від спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_11. Свої вимоги обгрунтовувала тим, що з 2007 року ОСОБА_11 страждав на ряд тяжких захворювань ( хвороба серця, цукровий діабет), а тому потребував постійного лікування, турботи, моральної та матеріальної підтримки. Відповідачі мали можливість, але свідомо ухилялись від надання допомоги спадкодавцю, не приймали участь в його похованні. Всю турботу за ОСОБА_11 вона взяла на себе. Вважає, що такі дії відповідачів, відповідно до вимог ст..ст. 1224-1261 ЦК України, є підставою для їх усунення від спадкування після смерті ОСОБА_11
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення від права на спадкування, суд виходив з того, що позивач не довів факту того, що ОСОБА_11 за життя внаслідок хвороби перебував у безпорадному стані та потребував матеріальної допомоги, відповідачі знали про це та свідомо ухилялись від виконання свого обов'язку по догляду за батьком, хоча мали таку змогу, а померлий дійсно потребував їх допомоги.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції є законним та обгрунтованим з наступних підстав.
Згідно ч.5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
З досліджених в судовому засіданні доказів та показів свідків достовірно встановлено, що ОСОБА_11 до дня своєї смерті працював у ТОВ « Інстайл- Груп» на посаді менеджера з постачання, роботу було припинено у зв»язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Помер ОСОБА_11 у віці 56 років.
З наданих позивачем медичних документів вбачається, що ОСОБА_11 02.03.2007 року проходив обстеження ехокардіографії у відділі ультразвукової функціональної діагностики Київського міського консультативно-діагностичного центру та з 22.07 по 31.071 2014 року знаходився у відділені клінічної імунології та ендокринології Київської міської клінічної лікарні №1 на стаціонарному лікуванні, йому було поставлено діагноз: цукровий діабет 2-го типу, середньої тяжкості, дифузний кардіосклероз, хронічний панкреатит в стадії загострення. Цукровий діабет діагностовано в квітні 2014 року. Виписаний зі стаціонару, рекомендовано нагляд дільничного ендокринолога, кардіолога, гастроентеролога.
Відповідно до роз»ясень, викладених в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року « Про судову практику у справах про спадкування», безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та лікування.
З даних медичних документів не вбачається, що спадкодавець ОСОБА_11 перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги.
Позивачка не надала суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що спадкодавець звертався до відповідачів з приводу надання йому необхідної допомоги, а відповідачі ухилялись від надання такої допомоги .
Не встановлені такі факти і показами допитаних в судовому засіданні свідків з обох сторін.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення їх від права на спадкування після смерті їх батька ОСОБА_11 у зв»язку з недоведеність вказаних позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні спору по суті суд першої інстанції не врахував жодного доводу позивача. Позицію позивача в рішенні було тільки оголошено, відсутнє обґрунтування висновків суду щодо відхилення доводів позивача. В рішенні суду немає посилання на норми закону, якими керувався суд при ухваленні рішення. Суд безпідставно не врахував при ухваленні рішення покази свідків зі сторони позивача та відмовився прийняти документи, які підтверджують наявність у спадкодавця тяжких хвороб, які супроводжувались тяжким психологічним станом для виходу з якого йому потрібна була моральна підтримка, співчуття та увага його дітей- відповідачів у справі, колегія суддів вважає безпідставними, так як суд повно та об»єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, покази свідків, дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 липня 2015 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: