Категорія №10.1
Іменем України
16 листопада 2011 року Справа № 2а-10471/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Твердохліба Р.С.,
за участю
секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.
та
представників сторін:
від позивача не прибув,
від відповідача ОСОБА_1 (довіреність від 10.01.2011 №14-3д)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Свердловську Луганської області до державного підприємства «Свердовантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Автобаза» про стягнення пені у розмірі 12 363,00 грн.,
02 листопада 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області до державного підприємства «Свердовантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Автобаза» про стягнення пені у розмірі 12363,00 грн.
В судовому засіданні, до початку судового розгляду по суті, заявою від 15 листопада 2011 року №3975/01 позивачем було уточнено позовні вимоги в частині збільшення суми пені, а саме в сумі 12363,44 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
Державне підприємство «Свердовантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Автобаза» є юридичною особою і зареєстроване у відділенні ВД ФСНВ в м. Свердловську Луганської області за реєстраційним номером НОМЕР_1 від 12 лютого 2001 року, та віднесений до 33 класу професійного ризику та встановлений страховий тариф 1,46 % від фонду оплати праці робітникам підприємства.
29 вересня 2011 року відділенням Фонду булла проведена перевірка правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати страхових внесків по державному підприємству «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Автобаза», згідно якої станом на 01 січня 2011 року заборгованість по страховим внескам склала 84258,79 грн. У зв'язку з несплатою вказаної заборгованості на 29 вересня 2011 року відділенням Фонду нараховано пеню в сумі 12363,44 грн., що підтверджується актом перевірки від 29 вересня 2011 року №140.
В судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розглдяу справи був повідомлений належним чином, 16 листопада 2011 року, тобто у день розгляду справи, надав до канцелярії Луганського окружного адміністративного суду заяву від 15 листопада 2011 року №3974/01 про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову від 11 листопада 2011 року №1008 в яких зазначив, що 29 вересня 2011 року на відокремленому підрозділі «Автобаза» державного підприємства «Свердловантрацит» Фондом соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань була проведена планова перевірка з питань дотримання вимог законодавства, щодо правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати страхових внесків до Фонду та їх витрачання за період з 01 січня 2010 року по 29 вересня 2011 року. При перевірці звітних та фактичних даних була виявлена недоїмка зі сплати страхових внесків та нарахована пеня у сумі 12363,44 грн.
Відповідач, з посиланням на положення до Закону України від 23 вересня 1999 року №1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань», затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 12 липня 2007 року за №36, вважає неправомірним нарахування пені у розмірі 12363,44 грн., на недоїмку, яка виникла в наслідок несплати страхових внесків за період з 01 січня 2010 року по 29 вересня 2011 року, так як страхові внески (13,5 %) за відповідний період не сплачувались, а нарахування пені робиться виходячи з облікової ставки національного банку України на момент сплати страхових внесків.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеному в письмових запереченнях та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відпвоідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Відокремлений підрозділ «Автобаза» державного підприємства «Свердловантрацит» у відповідності із вимогами статті 10 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» взятий на облік у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області як страхувальник, про що свідчить страхове свідоцтво від 12 квітня 2001 року за реєстраційним номером НОМЕР_1 (а.с. 7).
29 вересня 2011 року позивачем проведено перевірку відокремленого підрозділу «Автобаза» державного підприємства «Свердловантрацит» за результатами якої складено акт перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 29 вересня 2011 року №140 (а.с. 12).
Перевіркою встановлено, що за перевірений період виявлені факти порушення строків та обсягів сплати страхових внесків в результаті чого нарахована пеня у сумі 12363,44 грн.
Згідно співставлення фактично сплачених страхових внесків з розрахунковими сумами по відокремленому підрозділу «Автобаза» державного підприємства «Свердловантрацит» вбачається, що позивачем нарахована пеня за період з 01 січня 2010 року по 19 листопада 2010 року (а.с. 14).
Вирішуючи справу по суті заявлених вимог суд виходить з такого.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч.7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача як страхувальника нарахованої у 2011 році пені на заборгованість по страховим внескам до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, яка виникла за період з 01 січня 2010 року по 19 листопада 2010 року.
Згідно п.п.8.1 п.8 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134, робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до Фонду, а також за цільовим і правильним витрачанням його коштів.
Відповідно до ч.2 ст.45 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка була чинною та підлягала застосуванню до 1 січня 2011 року, роботодавець як страхувальник зобов'язаний був своєчасно та повністю нараховувати та сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України.
Відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків була передбачена ст.52 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Частиною 2 статті 52 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України із страхувальника стягується пеня згідно із законом.
Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено стягнення пені, розрахунок якої визначено п.п.5.1 та 5.2 п.5 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134.
З 01 січня 2011 року - дня набрання чинності Законом України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст.49 та ст.52 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключено, а відтак, з цього часу не передбачена відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхового внеску до Фонду у вигляді нарахування та стягнення контролюючим органом пені.
Відповідно до п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно з абз.4 вказаного рішення Конституційного Суду України відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Відповідно до п.22 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Зазначені норми знайшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення в рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі № 1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб), абз.7 мотивувальної частини якого передбачено, що системний аналіз викладених конституційний положень дає підстави дійти висновку про те, що за своїм змістом п.22 ст.92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом 5 мотивувальної частини рішення передбачено, що закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність. Зазначенні питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.
Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій у виді нарахування пені, то вона діяла в період до 1 січня 2011 року, і саме в цей проміжок часу вона визначала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.
На час прийняття позивачем рішення про нарахування пені, що відображено в акті перевірки та виконання якого стало підставою для звернення до суду з даним позовом, правових норм, які б встановлювали відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, не існувало.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Між тим, позивач - суб'єкт владних повноважень, відповідно до акта перевірки №140 від 29 вересня 2011 року нарахував відповідачу пеню, яка нарахуванню не підлягала, що свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень помилково застосував норми матеріального права в частині нарахування пені.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку.
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 16 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 21 листопада 2011 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Свердловську Луганської області до державного підприємства «Свердовантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Автобаза» про стягнення пені у розмірі 12 363,44 грн. - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 21 листопада 2011 року.
Суддя ОСОБА_2