ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
м. Львів
11 лютого 2010 р. № 2а-5380/09/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Кухар Н.А.
при секретарі судового засідання Кунинець А.С.
з участю представника позивача- Курилець Х.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дар” до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2009 року № 0000712301/1,
Товариство з обмеженою відповідальністю „Дар” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 30 липня 2009 року № 0000712301/1.
Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань правових відносин з ТзОВ „Профліга” за період червень, серпень 2008 року. Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Між Тзов „Дар” та ТзОВ „Профліга” укладено договір про надання юридичних послуг від 12.01.2007 року, згідно якого ТзОВ „Профліга” зобов”язується здійснювати юридичне обслуговування з питань господарської діяльності. 27.06.2008 року та 28.08.2008 року складено акти прийому виконаних робіт, згідно яких проведено проплату ТзОВ „Профліга” за виконані роботи. Вважають, що всі документи, які необхідні для того, щоб укласти договір та отримувати послуги оформленні належним чином, тому підстав для визначення податкового зобов”язання у відповідача не було.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав зазначених у позовній заяві. Пояснили, що послуги були надані в повному розмірі, за що і проведено проплату. Так як посада юриста в штаті була відсутня, такі послуги використовувались при укладенні договорів з третіми особами, при виконанні рішень державною виконавчою службою та інші. Просили позов задоволити.
Відповідач подав заперечення на позов, у якому зазначив, що Тзов „Дар” до складу податкового кредиту за червень, серпень 2008 року віднесло суму 23833,33 грн. за надані юридичні послуги ТзОВ „Профліга”. Проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності ТзОВ „Профліга” за період з 01.10.2007 по 30.09.2008 р. встановлено, що у даного товариства відсутні основні фонди, трудові ресурси, траспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності. В актах прийому виконаних робіт не конкретизовано, які саме законодавчі акти роз”яснювались, які договори укладались, та інше. Також позивачем не доведено використання таких послуг підприємством у власній господарській діяльності.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав пояснення аналогічні запереченню, в судове засідання 11.02.2010 року не з”явився, належним чином повідомлений про день та час розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
ДПІ у Дрогобицькому районі проведено невиїзну документальну перевірку ТзОВ „Дар” з питань правових відносин з ТзОВ „Профліга” за період червень, серпень 2008 року. За результатами перевірки складено акт від 20 травня 2009 року № 382/23-4/32217045 із висновком про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки позивачем занижено податок на додану вартість на суму 23833,33 грн. в т.ч. в червні 2008 -16333,33 грн., серпень 2008 р- 7500,0грн.
На підставі акта прийнято податкове повідомлення-рішення від від 30 липня 2009 року № 0000712301/1, яким позивачу визначено суму бюджетного зобов»язання з ПДВ 35750 грн.
12.01.2007 року між Тзов „Дар” та ТзОВ „Профліга” укладено договір про надання юридичних послуг, згідно якого ТзОВ „Профліга” зобов”язується здійснювати юридичне обслуговування з питань господарської діяльності.
27.06.2008 року та 28.08.2008 року складено акти прийому виконаних робіт, згідно яких проведена проплата відповідно до платіжних доручень №340 від 21.08.2008 року, №308 від 17.07.2008 року, №303 від 15.07.2008 року, №296 від 11.07.2008 року.
Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.
Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Відповідно до пункту 1.8 статті першої цього ж Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Нормами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Надані позивачем до матеріалів справи належним чином засвідчені копії податкових накладних № НОМЕР_1 від 28.08.2008 року та №627000036 від 27.06.2008 року підтверджують дотримання ним вимог наведеного вище законодавства.
Відповідач вважає, що позивачем суму податкового кредиту завищено, оскільки ТзОВ „Профліга” з 01.03.2008 року не звітує до ДПІ, не має основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).
Крім того, чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків. Згідно з Конституцією України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України).
Суд вважає, що посилання відповідача на те, що в актах виконаних робіт не конкретизовано, які саме юридичні послуги надавались та не представлено первинні документи, які б містили відомості про фактично проведену роботу та недоведення їх використання у власній господарській діяльності не відповідають обставинам справи виходячи із наступного.
Відповідно до п.2.ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані акти виконаних робіт від 27.06.2008 року та 28.08.2008 року відповідають п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, позивачем надано копії договорів, проекти яких розроблялись ТзОВ „Профліга”, копії постанов державних виконавців, по яких надавались роз”яснення та консультації.
Виходячи з вищенаведеного позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення ДПІ у Дрогобицькому районі від 30 липня 2009 року № 0000712301/1 підлягає до задоволення, так як судом встановлено фактичність здійснення господарської операції, позивачем виконано усі передбачені законом умови та позивач має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
Позов задоволити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у Дрогобицькому районі від 30 липня 2009 року № 0000712301/1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дар” судовий збір в розмірі 3грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.А.Кухар