10.2.3
Іменем України
15 вересня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/843/15
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Тихонова І.В.
за участю секретаря - Лященко А.Ю.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Новоайдарського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення у сумі 1770,70 грн.,-
06 серпня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Новоайдарського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення у сумі 1770,70 грн. В обґрунтуванні позову позивачем зазначено, що ОСОБА_1 (далі- Відповідач) 12.08.2013 була поновлена у Кіровському міському центрі зайнятості як безробітна. Згідно наказу НТ130812 від 12.08.2013 ОСОБА_1 було поновлено статус безробітного, було призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю. Згідно з відповідями Державної податкової служби під час перебування на обліку як безробітної в Кіровському міському центрі зайнятості Відповідач отримала дохід на підставі цивільно-правового договору. Спеціалістом центру зайнятості була проведена перевірка інформації, яка надійшла з Державної податкової служби, щодо отримання доходу Відповідачем. Перевіркою встановлено, що Відповідач під час перебування на обліку в Кіровському міському центрі зайнятості та одержання матеріального забезпечення з 12.08.2013 по 22.01.2014 працювала за цивільно-правовою угодою липень-серпень 2013 року в ФОП ОСОБА_2, що підтверджується цивільно-правовим договором від 01.07.2013. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості виконувала роботи за цивільно-правовим договором в ФОП ОСОБА_2 і отримала дохід, та не повідомила про це Кіровський міський центр зайнятості, чим порушила вищезазначені вимоги. Директор центру зайнятості видав наказ №21 від 07.03.2014 про повернення ОСОБА_1 одержаних нею коштів у сумі 2070,70 грн., за період з 12.08.2013 по 22.01.2014. В наказі було запропоновано ОСОБА_1 повернути у добровільному порядку суму фактично виплаченої допомоги. 17.03.2014 року ОСОБА_1 подала до Кіровського міського центру зайнятості заяву про повернення отриманої допомоги по безробіттю частково згідно зі складеним графіком. Боржником в добровільному порядку було сплачено суму боргу в розмірі 300 грн., що підтверджується доданими казначейськими виписками. Але надалі умови сплати суми боргу боржником не виконуються. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 суму матеріального забезпечення у розмірі 1770,70 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився, у вступній частині позовної заяви та матеріалах позову зазначено адресу відповідача: 93800, АДРЕСА_1.
На судовий запит від 10.08.2015 Управління Державної міграційної служби України у Луганській області надало відповідь від 19.08.2015 № 12/6807, згідно якої здійснити перевірку та надати відомості щодо громадянина ОСОБА_1, щодо її реєстрації або зняття з реєстраційного обліку, документування паспортом громадянина України та інші персональні дані неможливо (а.с.49).
Актом № 1105 з питань діловодства та функціонування комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" від 10.08.2015 встановлено неможливість надіслання поштового відправлення у даній адміністративній справі відповідачу, оскільки згідно листа в.о.директора ЛД УДППЗ "Укрпошта" від 24.02.2015 № 113 з 07.11.2014 не здійснюється пересилання пошти у Луганській області до/з міст обласного значення, зокрема, м. Красний Луч (а.с.41).
Крім того, інформацію про дату розгляду даної справи розміщено на офіційному веб-сайті Луганського окружного адміністративного суду adm.lg.court.gov.ua.
Таким чином, судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Відповідно до підпункту «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство» належать до зайнятого населення.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Згідно з абзацом 1 ч.3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
У відповідності ст. 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до п. 6 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до п.7 цього Порядку.
Згідно з п. 7 Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
У відповідності до п. 9 Порядку передбачено, що рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
Судом встановлено, що наказом НТ130812 від 12.08.2013 ОСОБА_1 було поновлено статус безробітного та було призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю (а.с. 9-11, 19-20).
Згідно з цивільно-правовим договором від 01.07.2013 відповідач отримувала доходи від здійснення діяльності в ФОП ОСОБА_2 (а.с.18).
Директором центру зайнятості видано наказ №21 від 07.03.2014 про повернення ОСОБА_1 одержаних нею коштів у сумі - 2070,70 грн., за період з 12.08.2013 по 22.01.2014 (а.с.21, 22).
17.03.2014 ОСОБА_1 подала до Кіровського міського центру зайнятості заяву про повернення отриманої суми допомоги по безробіттю частково згідно зі складеним графіком (а.с.23). Згідно з казначейськими виписками відповідачем було сплачено 300 грн.(а.с. 24, 25).
Судом встановлено, що на час розгляду справи сума коштів у розмірі 1770,70 грн. відповідачем не перерахована.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Новоайдарського районного центру зайнятості підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Новоайдарського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення у сумі 1770,70 грн.,- задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (ід.номер НОМЕР_1) на користь Новоайдарського районного центру зайнятості суму матеріального забезпечення у розмірі 1770,70 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят гривень 70 копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 18 вересня 2015 року.
Суддя І.В. Тихонов