8.1
Іменем України
16 вересня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/428/15
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді:Шембелян В.С.,
при секретарі судового засідання: Олійник О.А.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі Відокремленого підрозділу "Управління по експлуатації Західної фільтрувальної станції ТОВ "Луганськвода" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Луганській області про визнання протиправним рішення та визнання незаконною й скасування вимоги, -
02 червня 2015 року позивач в особі відокремленого підрозділу звернувся до суду з позовною заявою до податкового органу, в якій просить:
- визнати протиправним рішення відповідача щодо формування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування в сумі 13 361,25 грн. від 07.05.2015 року №Ю-160-25; - визнати незаконною та скасувати вказану Вимогу, - стягнути судові витрати на користь позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2014 року №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно з яким позивач вважає себе звільненим від сплати єдиного внеску за період з 14.04.2014 року і до закінчення антитерористичної операції.
В судове засідання сторони не з'явилися до його початку надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Позивач в додаткових поясненнях від 23.07.2015 року повідомив суд, що заяви про звільнення їх від виконання своїх обов'язків зі сплати єдиного внеску за період з 14.04.2014 року і до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану ними до податкового органу не подавалися, вони лише мають намір подати таку заяву протягом тридцяти днів після закінчення антитерористичної операції. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність нормативного акту щодо переліку населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція, тому на сьогоднішній день порядок сплати єдиного внеску залишається тим самим, а підстав для застосування норм, на які посилається позивач, немає. Листом від 18.08.2015 року повідомив суд, що станом на 13.08.2015 року від позивача на їх адресу не надходило заяви про звільнення від сплати єдиного внеску, а також заяви на списання недоїмки з єдиного внеску та сертифікату Торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин.
Суд, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів встановив такі обставини, що мають значення для вирішення справи по суті.
Судом встановлено, що відокремлений підрозділ «Управління по експлуатації західної фільтрувальної станції ТОВ «Луганськвода» є складовою частиною Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» без права юридичної особи, що підтверджується Положенням (а.с.25-30).
Відповідно до довідки Головного управління статистики у Луганській області від 17.02.2014 № 13-48/496 та витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач ТОВ «Луганськвода» та ВП «Управління по експлуатації західної фільтрувальної станції ТОВ «Луганськвода» зареєстровані за адресою: вул. Водопровідна, сел. Білогорівка Папаснянського району Луганської області (а.с. 24, 30, 81-82).
07.05.2015 Відповідачем сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування в сумі 13 361,25 грн. №Ю-160-25 з ВП «Управління по експлуатації західної фільтрувальної станції ТОВ «Луганськвода», що є самостійним платником єдиного внеску (а.с.31).
Відповідно до додаткових пояснень відповідача у справі заборгованість, щодо якої сформовано вимогу, склалась за період з червня 2014 року по лютий 2015 року, що підтверджено відповідним розрахунком (а.с.77-78).
Суд приймає рішення у справі, враховуючи такі вимоги чинного законодавства.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови, порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VI.
Відповідно до ст.2 вказаного Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Порядок сплати єдиного внеску регламентується нормами ст.9 Закону.
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску, крім платників зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з виплатою зазначених сум зобов'язані сплачувати нараховані на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.
Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені вказаним Законом є недоїмкою (ст.1 Закону).
Згідно із п.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання незаконною та скасування оскарженої вимоги, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Доводи Позивача про те, що при формуванні спірної вимоги відповідачем порушено п.9-4 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», - оскільки Позивач має намір скористатись правом подати до органів доходів та зборів заяву для звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону, у зв'язку з чим зазначена у вимозі недоїмка повинна визнатись безнадійною та підлягає списанню, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 р. № 1669-VII.
Відповідно до ст.11 "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону передбачено внесення змін до деяких законів України.
Зокрема, підпунктом б пункту 8 частини 4 ст.11 передбачено внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту:
«9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Згідно із ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Крім того, відповідно до ст.101 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577 "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", документом-підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до статті 101 Податкового кодексу України.
З наведеного можна зробити висновок, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, а також намір скористатися встановленим Законом правом не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Як вже зазначалось питання щодо умов та порядку сплати єдиного внеску регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". В силу п.9-3 Розділу VIII якого, позивач звільняється від його сплати за умови дотримання відповідної процедури: надання заяви платника єдиного внеску про звільнення від сплати та надання документу, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, а саме: сертифікату Торгово-промислової палати України.
Аналогічна процедура встановлена і для визнання безнадійною та списання недоїмки.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ані з заявою про звільнення від сплати єдиного внеску, ані з заявою про визнання безнадійною та списання недоїмки, що виникла у платника єдиного внеску, до відповідача не звертався. Сертифікату Торгово-промислової палати України про звільнення позивача від виконання податкових зобов'язань внаслідок непереборної сили (форс-мажору) ані відповідачу, ані суду не надано.
Таким чином позивач не виконав умов, за яких, відповідно до вказаних вимог закону заборгованість з єдиного внеску може бути визнана безнадійною та списана, а, отже, оскаржені рішення відповідача обгрунтовані та законні, підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ст.ст.88-94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.п.8 п.1 ст.40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Позивачем за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового та немайнового характеру сплачено 182,70 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 1 від 26.05.2015 на суму 182,70 грн. (а.с. 2)
Оскільки рішення суду постановлено не на користь позивача, суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в особі відокремленого підрозділу «Попаснянський департамент ОКП «Компанія «Луганськвода» різницю між сумою сплаченого судового збору та ставкою судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру у розмірі 1644,30 грн.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 158 - 163, 254 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі Відокремленого підрозділу "Управління по експлуатації Західної фільтрувальної станції ТОВ "Луганськвода" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Луганській області про визнання протиправним рішення та визнання незаконною й скасування вимоги - відмовити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в особі відокремленого підрозділу «Попаснянський департамент ОКП «Компанія «Луганськвода» (код ЄДРПОУ 35554719) на користь Державного бюджету України суму несплаченого судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 21 вересня 2015 року.
Суддя В.С. Шембелян