Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
24 вересня 2015 року справа №2а-704/08/1170.
провадження № 2-кас/811/12/15
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-СІі» (далі - Товариства) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з заявою до Державної податкової інспекції в м.Кіровограді про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 грудня 2007 року, 26 лютого, 17 травня та 31 липня 2008 року, кожним з яких визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у 72329 грн. та накладено штрафну санкцію - 36165 грн.
Справа розглядалась судами усіх інстанцій (Том 2 а.с.66-69).
Ухвалою суду касаційної інстанції від 23 квітня 2015 року справу направлено на новий судовий розгляд в частині оскарження кожного з рішень стосовно визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 25000 грн. та застосування штрафної санкції - 12500 грн.
Ухвалою суду від 03 вересня 2015 року проведено процесуальне правонаступництво відповідача, якого замінено Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області (Том 2 а.с.94-95).
У судовому засіданні представник Товариства підтримав позов.
Стверджував, що, укладаючи з ПП «Санпіреті класико» (далі - Підприємство) договір стосовно виготовлення демонстраційних відео сюжетів з матеріалів, які наданні позивачем, останній намагався придбати рекламаційну продукцію для популяризації виготовленого фільму.
Зазначив, що такі витрати обумовлені метою отримання прибутку у майбутньому від продажу фільму покупцям, кількість яких залежала від якості рекламування товару.
На його думку, Товариство правомірно віднесло суму податку на додану вартість від суми сплачених коштів Підприємству до Податкового кредиту.
Представник відповідача заперечив стосовно задоволення позову.
Пояснював, що придбаний у Підприємства відео сюжет не пов'язаний з господарською діяльністю позивача, а тому не міг використовуватися ним.
На його думку, Товариство не мало права включати до податкового кредиту з податку на додану вартість суму податку, який сплачений Підприємству.
21 вересня 2015 року суд прийняв рішення про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження (Том 2 а.с.107).
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову в частині розгляду, яка визначена судом касаційної інстанції, з таких підстав.
Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.
Так, при створенні Товариства передбачалось, що одним із видів діяльності є виробництво кіно та відеофільмів, телевізійних програм (Том 2 а.с.96).
Упродовж з 01 січня 2005 року юридична особа займалась виготовленням фільму "З днем народження, королева!" та витратила 1639658,15 грн. (Том 2 а.с.97).
22 грудня 2005 року Товариство склало акт про введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності згаданого фільму (Том 2 а.с.97 ( на звороті)).
01 вересня 2005 року Товариство уклало договір з Підприємством стосовно виконання робіт з виготовлення демонстраційного сюжету з матеріалів зйомок вказаного фільму.
У період з вересня по жовтень 2005 року Підприємство виконало роботи (Том 1 а.с.113-116).
Вартість робіт склала 150000 грн., які сплатило Товариство (Том 1 а.с.117- 119).
Підприємство виписало податкові накладні на цю суму, на підставі яких Товариство включило до податкового кредиту з податку на додану вартість кошти у сумі 25000 грн.
Фільм вийшов у прокат 2006 році (цей факт є загальновідомим).
Сторони визнають всі фактичні обставини справи.
14 грудня 2007 року податкова інспекція провела позапланову документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства (Том 1 а.с.6-54).
У акті перевірки міститься висновок ревізора, що придбання робіт у Підприємства не обумовлювалися господарською діяльністю і не використовувались у ній.
Керівник відповідача погодився з цим висновком та 26 грудня 2007 року прийняв податкове повідомлення - рішення, яким визначив Товариству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у 72329 грн. та накладено штрафну санкцію - 36165 грн. (Том 1 а.с.122).
До суми грошового зобов'язання входили 25000 грн. суми податку на додану вартість, котрі сплачені Підприємством.
На цю ж суму нараховано штрафну санкцію 12500 грн. (50% від грошового зобов'язання).
Товариство використало усі етапи досудового оскарження, які не принесли жодного позитивного результату.
За наслідками оскарження відповідач щоразу приймав аналогічні податкові повідомлення-рішення, які різнились тільки останньою цифрою у номері, котра відображала щабель оскарження (Том а.с.70, 96, 110).
Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.
Перш за все, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон 1) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону 1 або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Таким чином, визначальною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних робіт, до складу податкового кредиту є наявність мети подальшого їх використання платником податку в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон 2) визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту - приросту (збереження) активів та/або їх вартості, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Проте, не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.
Придбання рекламної продукції стосовно товару, який виготовляється для продажу, є витратами, котрі обумовленні господарською діяльністю платника податків і прямо впливають на одержання доходу.
Це пояснюється тим, що якісне рекламування товару сприяє його продажу та збільшенню доходу.
Представник позивача пояснив, що виготовлений відео сюжет стосовно фільму роздався Товариством на кінофестивалях, які проходили на території України і за її межами.
За таких обставин неможливо документувати кількість відео продукції, яка роздавалась.
Водночас, цей факт неможливо і спростувати.
А тому, суд робить висновок, що метою придбання робіт у Підприємства стало бажання Товариства здійснити рекламацію фільму з метою одержання максимального прибутку від його прокату в майбутньому.
Таким чином, рішення податкового органу в межах розгляду, які визначені судом касаційної інстанції, є протиправними.
Отже, їх належить скасувати в цих частинах, задовільнивши позов.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Кіровограді №0000463510/0 від 26 грудня 2007 року, №0000463510/1 від 26 лютого 2008 року, №0000463510/2 від 17 травня 2008 року та №0000463510/3 від 31 липня 2008 року в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Астра-СІ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі у сумі 25000 грн. та застосування штрафної санкції - 12500 грн.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І.Брегей