07 вересня 2015 р. Справа № 804/9785/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБоженко Наталії Василівни
при секретаріЖижиній К.П.
за участю:
представника позивача Мотова В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0004421501 від 28.07.2015 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у сумі 179239,00 гривень (по декларації за березень 2015 року 159626,00 грн. та по декларації за квітень 2015 року 19613,00 грн.) та донарахування штрафних санкцій у сумі 89619,50 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає податкове повідомлення-рішення, яке виніс відповідач, незаконним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача, тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки підприємство здійснювало господарську операцію з метою отримання прибутку та реалізовувало продукцію за нульовою ставкою на експорт, згідно вимогам Податкового кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та зазначив, що застосування ставки оподаткування 20% до операцій з вивезення товарів за межі митної території України напряму протирічить положенням пп.195.1.1 п.195.1 ст. 195 Податкового кодексу України згідно яких за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.
Представник відповідача в судове засідання призначене на 07.09.2015 року не з'явився, надав до суду клопотання про перенесення розгляду справи. Однак дане клопотання судом відхилено, оскільки про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, що також вбачається з клопотання. В тому числі, доказів неможливості прибуття до суду не надано.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, встановив наступне.
Публічне акціонерне товариство «Новопавлівський гранітний кар'єр» перебуває на податковому обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, як платник податків.
Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на підставі пп.78.1.8 п.78.1 та п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.2 декларації з ПДВ) податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року у розмірі 193279 грн., яке виникло за рахунок від'ємного значення, що декларується у лютому, березні та квітні 2015 року, згідно із затвердженим планом перевірки.
За результатами перевірки складний Акт від 15 липня 2015 року №624/15-01.00292304 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.2 декларації з ПДВ) податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року у розмірі 193279 грн., яке виникло за рахунок від'ємного значення, що декларується у лютому, березні та квітні 2015 року».
Згідно із висновками, які зазначені в Акті, позивачем порушено п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України ПАТ «НГК» завищено суму бюджетного відшкодування, заявленого по податковій декларації з ПДВ: за березень 2015 року на 159626 грн., за квітень 2015 року на 25415 грн..
На Акт перевірки були надані заперечення, однак відповідно до листа від 28.07.2015 року за №7227/10/04-07-15-01 про розгляд заперечення до акту перевірки, висновки Акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.
На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2015 року №0004421501, яким за березень та квітень 2015 року зменшено суму бюджетного відшкодування за рахунок платника у розмірі 159626 грн. та 25415 грн., та нараховані штрафні санкції в сумі 92520,50 грн..
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
В ході проведення перевірки встановлено, що ПАТ «НГК» протягом березня 2015 року здійснювало реалізацію самостійно виготовлених товарів: щебеню різних фракцій, піску фракційного та будівельного, відсіву роздрібнюваного, збагаченого, нефракційного як на території України, так і за її межами іноземним покупцям по даті відвантаження.
Податковий орган прийшов до висновку, що ПАТ «НГК» було занижено базу оподаткування операцій з ПДВ на суму перевищення собівартості готової продукції над фактичною ціною її реалізації, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за березень та квітень 2015 року.
Однак суд не погоджується з такими висновками, оскільки податковий орган не взяв до уваги ту обставину, що експортні операції обліковуються за нульовою ставкою ПДВ.
Пп.14.1.136 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
П.23.1. ст. 23 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
П. 29.1. ст.29 Податкового кодексу України встановлено, що обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.
У разі експорту платником податку на додану вартість товарів, база оподаткування визначається відповідно до пункту 188.1 статті188 ПК України, а саме, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості - не нижче звичайних цін.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України в разі експорту товарів датою виникнення податкових зобов'язань є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетину митного кордону України, оформленої відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.
Враховуючи викладене, з метою достовірного відображення обсягів експортованих товарів у податковій звітності позивач повинен відображати обсяги експортованих операцій, що підтверджені вантажними митними деклараціями, в тому звітному періоді, в якому фактично здійснено вивезення експортованих товарів за межі митної території України (дата фактичного перетину товаром митного кордону має бути зазначена у вантажній митній декларації).
Позивачем були надані до перевірки всі первинні бухгалтерські документи по здійсненню господарських операцій з контрагентами, а саме: платіжні документи, вантажно-митні декларації, оборотної відомості та оборотно-сальдові відомості, звіти по продажу товару, звіти по прибутку реалізованих товарів, головна книга, договори.
Відповідно до абзацу «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з приписами підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відтак, суми податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.
Не відповідність податкових накладних чинним нормам законодавства не встановлена, в тому числі первинних документів.
В силу положень пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єкт оподаткування податком на додану вартість утворюють як операції платників податку постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, так і операції з вивезення товарів у митному режимі експорту.
Статтею 193 ПК України встановлено, що ставки податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків.
Як передбачено в пункті 194.1 статті 194 ПК України, операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною (20%).
Згідно з підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт товарів - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.
Застосування податкових ставок, визначених ПК України, для певних господарських операцій є обов'язковим для суб'єктів господарювання, що проводять відповідну діяльність.
Позивач здійснював господарські операції у відповідності до норм чинного законодавства з нарахуванням податку на додану вартість за встановленими законом податковими ставками, які є різними для різних видів операцій, зокрема, поставки товарів на території України оподатковуються за ставкою 20%, а експорт товарів - за ставкою 0%. Суми, віднесені до складу податкового кредиту, дорівнюють сумам податку на додану вартість, що сплачені при придбанні товару шляхом безготівкового розрахунку.
Належних та допустимих доказів перевищення собівартості готової продукції, яка була фактично вивезена за межі митної території України до суду не надано.
В тому числі, перевірка позивача здійснювалась з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року, однак грошове зобов'язання визначене в податковому повідомленні-рішенні, яке оскаржується було нараховане в тому числі і за березень 2015 року.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,- -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2015 року №0004421501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у сумі 179239,00 гривень (по декларації за березень 2015 року 159 626,00 грн. та по декларації за квітень 2015 року 19613,00 грн.) та донарахування штрафних санкцій у сумі 89619,00 гривень.
Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Новопавлівський гранітний кар'єр" (код ЄДРПОУ 00292304) судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено згідно з ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко