18 вересня 2015 р.Справа №804/14370/15
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Верба І.О., розглянувши у місті Дніпропетровську матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача 1 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідача 2 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» Ларченко Ірини Миколаївни, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Форум», про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
16 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача 1 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідача 2 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» Ларченко Ірини Миколаївни, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Форум», у якому просить:
- визнати дії відповідача 2 по недопущенню позивача до роботи та непоновленню на посаді протизаконними;
- зобов'язати відповідача 2 згідно статей 235, 240-1 КЗПП видати наказ про поновлення на посаді;
- зобов'язати відповідача 2 згідно статей 235, 240-1 КЗПП здійснити відповідні записи в трудову книжку;
- зобов'язати відповідача 2 згідно статей 235, 240-1 КЗПП виплатити заробітну плату за один місяць.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська по цивільній справі №204/7246/13 частково задоволені вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум», позивача поновлено на посаді та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу, проте вказане рішення суду не виконано, у тому числі в примусовому порядку, Уповноважена особа повідомила позивача про неможливість задоволення його вимог у зв'язку із ліквідацією ПАТ «Банк «Форум».
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
Згідно пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. В цій категорії спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень.
Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Поняття «суб'єкт владних повноважень» визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку, якщо особа у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то така особа не знаходиться «при здійсненні управлінських функцій», та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що з наданих документів та безпосередньо позовної заяви вбачається наявність трудового спору, вирішеного в судовому порядку, та невиконання судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду такого трудового спору у межах цивільної справи, яке набрало законної сили.
Згідно виконавчого листа, виданого Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська 5 травня 2015 року по цивільній справі №204/7246/13 стягувачем є ОСОБА_1, боржником - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум».
Я зазначив позивач, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 січня 2015 року №10 уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» з 19 січня 2015 року призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків Ларченко Ірину Миколаївну.
Відповідно до положень статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Згідно частин другої та третьої статті 37 цього Закону уповноважена особа Фонду має право, зокрема: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю, та на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.
Таким чином, уповноважена особа Фонду діє як керівник банку та виконує відповідні управлінські функції згідно покладених на неї завдань та наданих повноважень.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач не здійснює щодо позивача владних управлінських функцій, оскільки керуючий банком не є суб'єктом владних повноважень та не здійснює владних управлінських функцій у відношенні позивача, а спір має цивільно-правовий характер.
Таким чином, заявлений спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, спірні відносини не носять публічно-правовий характер, а справа не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, та з урахуванням викладеного повинна вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтею 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі №804/14370/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідача 2 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» Ларченко Ірини Миколаївни, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк «Форум», про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя І.О. Верба