17 вересня 2015 р. Справа № 804/14324/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Власенка Д.О.
при секретарі судового засідання Гелетій М.Т.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за поданням Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Лівобережна об'єднана Державна податкова інспекція Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з поданням до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просила стягнути з неї суму податкового боргу по єдиному податку у розмірі 974,40 грн.
В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на те, що за платником податків виникла податкова заборгованість, яка добровільно не сплачується, а тому підлягає примусовому стягненню.
Від заявника на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника в порядку письмового провадження.
Платник податків в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.
За таких підстав суд вважає за можливе розглянути подання за наявними матеріалами, оскільки судом вжито усіх заходів для повідомлення платника податків ОСОБА_1 належним чином про розгляд судової справи.
Дослідивши матеріали подання, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, перебуває на обліку Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області та є платником податків.
Судом встановлено, що відповідно до Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування ОСОБА_1 звернулася 21 квітня 2015 року до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, згідно якої ОСОБА_1 здійснює свою діяльність за спрощеною системою оподаткування шляхом сплати єдиного податку.
Розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня 2015 року склав 1218 грн. Відповідно до п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа поточного місяця.
Отже, згідно Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, ОСОБА_1 мала сплатити податковий борг по єдиному податку за травень-серпень 2015 року в сумі 974,40 грн. (з урахуванням часткової сплати), що підтверджується інтегрованою карткою платника податків, долученою до матеріалів справи.
У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 у встановлені Законом терміни сум грошових зобов'язань, на її адресу надіслано податкову вимогу від 06.07.2015 року за № 4103-25.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлює Податковий Кодекс України.
Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України, юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Абз. 1-2 п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Згідно ж п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до ст. 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;
2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи ОСОБА_1.
Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 доказів сплати заборгованості суду надано не було, суд вважає за необхідне стягнути з неї на користь держави податковий борг по єдиному податку у розмірі 974,40 грн. за травень-серпень 2015 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4-12, 94, 128, 158-163, 183-3, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Подання Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу- задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 49000, АДРЕСА_1) податковий борг по єдиному податку у розмірі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні сорок копійок) на користь держави.
Судові витрати зі сторін не стягуються.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України постанова підлягає негайному виконанню платником податків.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.О. Власенко