копія
31 серпня 2015 р. Справа № 804/9047/15
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» Саверина Юрія Петровича про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
20.07.2015 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач-1) та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» Саверина Юрія Петровича (надалі - відповідач-2, разом відповідачі), у якому просить:
- визнати дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «ІМЕКСБАНК» Северина Юрія Петровича щодо зупинення виплат сум гарантованого відшкодування вкладу ОСОБА_1 протиправними;
- скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «ІМЕКСБАНК» Северина Юрія Петровича щодо зупинення виплат сум гарантованого відшкодування вкладу ОСОБА_1;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «ІМЕКСБАНК» Северина Юрія Петровича включити ОСОБА_1 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2015 р. відкрито провадження за вищезазначеним адміністративним позовом та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було на підставі укладеного договору розміщено в Публічному акціонерному товаристві «ІМЕКСБАНК» вклад на суму 158600,00 грн. Після закінчення строку дії договору банківського вкладу, а саме 22 квітня 2015 року, позивач звернулась до банку із заявою про закриття депозитного вкладу та повернення суми вкладу у розмірі 158600,00 грн. та нарахованих, у відповідності до договору банківського вкладу відсотків у розмірі 6648,16 грн. Проте, позивачу було відмовлено у видачі грошових коштів та відсотків. Незважаючи на неодноразові письмові звернення, позивача не включено до переліку вкладників, які мають право на отримання відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, заперечень проти позову не надали.
Відповідно до ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Встановлено, що 03.12.2014 р. між позивачем та Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» був укладений Договір банківського рахунку № 1130006660 в національній валюті України.
Крім того, 03.12.2014 р. між позивачем та Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» був укладений Договір № 1130006668 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу у Гривні України. Також позивачем було здійснено поповнення свого рахунку у відповідності до Договору банківського на суму 158600,00 грн.
19.01.2015 р. між позивачем та Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» був укладений Договір № 1130006868 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту).
У позовній заяві позивач пояснила, що нараховані за договором банківського вкладу відсотки отримала на свою картку.
За поясненнями позивача, 22.04.2015 р. остання звернулась до банку із заявою про закриття депозитного рахунку та повернення суми вкладу та нарахованих відсотків, проте співробітниками банку було повідомлено їй про неплатоспроможність банку та не можливість його виконати свої договірні зобов'язання перед позивачем.
12.05.2015 р. позивачем було отримано 785,75 грн. у якості гарантованої суми відшкодування вкладникам АТ «ІМЕКСБАНК».
08.06.2015 р. позивач звернулась до відповідача-2 із листом, у якому просила включити її як вкладника АТ «ІМЕКСБАНК» до реєстру гарантованих виплат банку агенту.
Листом від 15.07.2015 р. за вих. №3766 відповідач-2 повідомив позивача про те, що на виконання приписів п.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою була проведена перевірка укладених банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних/карткових рахунків), а також обставин зарахування грошових коштів на вказані рахунки. На даний час результати проведеної перевірки виступають предметом досудового розслідування, порушеного СУ ГУ МВС України в Одеській області (№12015160000000273) та СУ ГУ МВС України в м. Києві (№42015100000000154191), на предмет встановлення в діях посадових осіб банку та можливо клієнтів банку ознак протиправних діянь.
Постановою Правління Національного банку України від 26.01.2015 р. №50 ПАТ «Імексбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за №4452-VI від 23.02.2012 р. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 р. №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Імексбанк», згідно з яким з 27.01.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію а ПАТ «Імексбанк» Саверина Ю.П.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно до ч. 1-3, 5 ст. 27 вказаного Закону України уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.
Згідно до пп. 1, 3, 9 ч.1, ч. 2 ст.48 означеного Закону України уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження органів управління банку; складає не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; виконує повноваження, які визначені частиною другою статті 37 цього Закону.
Уповноважена особа Фонду може здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та/або нормативно-правовими актами Фонду, які є необхідними для завершення процедури ліквідації банку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.
Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до п.6, 10 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право, серед іншого:
- продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;
- звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку;
- зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі.
Уповноважена особа Фонду скористалась своїм правом на звернення до правоохоронних органів, за фактом виявлених під час проведення відповідачем-2 перевірки відкрито кримінальне провадження, що слугувало підставою для зупинення виплат відшкодування вкладу. Тобто, фактично відповідачем 2 вчинялися дії, спрямовані на перевірку правочинів банку та виплату відшкодування, а такі дії прямо узгоджуються з положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Законом не визначено конкретних підстав для зупинення виплат сум відшкодування вкладів, тому не визнання договору банківського вкладу нікчемним не може слугувати обставиною, що виключатиме право уповноваженої особи Фонду на реалізацію його прав, передбачених ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Разом з цим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних рішень щодо зупинення виплат сум відшкодування вкладу ОСОБА_1, які б в розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України могли бути предметом оскарження в контексті заявлених позовних вимог.
Згідно до п. 4 ч.1 ст.52 вказаного Закону України кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.
Відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку відноситься складання переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
При цьому, при складанні переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду перевіряє наявність підстав для включення вкладника до переліку.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Таким чином, підставою для включення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вкладника до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є перелік вкладників, складений уповноваженою особою. Не включення вкладника до наведеного переліку унеможливлює включення його Фондом до Загального реєстру вкладників.
Згідно ч. 7 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функції і повноважень.
Суд не повинен вирішувати питання про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень, прийняти позитивне рішення щодо заяви позивача, адже суди не вправі втручатись в повноваження та діяльність суб'єктів владних повноважень, або ж підміняти їх.
Як визначено Постановою Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 р., суд не може підміняти собою органи владних повноважень. Суд не може підміняти собою орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна позиція висловлена Європейським судом з прав людини, який також зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Тобто, включення осіб (вкладників), які мають право на відшкодування коштів за вкладами в до повного переліку/загального реєстру вкладників, а також подання уповноваженою особою до Фонду інформації щодо вкладника, який має право на відшкодування коштів, є виключними (дискреційними) повноваженнями уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В контексті викладеного, слід додати, що в даному випадку відсутні докази надання уповноваженою особою Фонду до Фонду переліку вкладників із відомостями про позивача, що є передумовою включення Фондом відомостей про позивача до Загального реєстру, й, відповідно, передує виплаті гарантованої суми відшкодування, а відтак позовна вимоги 3 є передчасною.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права та інтереси особи. Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, а ця частина вимог спрямована на майбутнє.
Тобто, у суду немає повноважень втручатися у дискреційні повноваження відповідачів та одночасно відсутні підстави вважати, що в подальшому відповідачами будуть порушуватись права позивача.
Крім того, як вбачається з адміністративного позову, позивачем не заявлено вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» Саверина Юрія Петровича про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 31.08.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун