проект
23 вересня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Горелкіної Н.А.,
за участю позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - органу опіки та піклування Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області, про визначення місця проживання дітей і стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 березня 2015 року,
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив суд визначити місце проживання дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, із ним, а також стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання дітей.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням суду про розірвання шлюбу від 15 серпня 2013 року діти залишені проживати із матір'ю, але фактично діти проживають з ним у м. Малині, відповідач проживає окремо і вихованням дітей не займається отримує аліменти, які витрачає на власні потреби.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 28 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 10 березня 2015 року рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове рішення.
Позов задоволено. Визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, із батьком ОСОБА_2
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/6 частини всіх її доходів щомісячно, але не менше 30 % пожиточного мінімуму для дитини відповідного віку до 31 жовтня 2020 року після чого в розмірі 1/8 частини всіх її доходів щомісячно, але не менше 30 % пожиточного мінімуму для дитини відповідного віку до ІНФОРМАЦІЯ_3.
Починаючи з 10 березня 2015 року припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за рішенням Малинського районного суд Житомирської області від 11 червня 2014 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 березня 2015 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 05 серпня 2013 року шлюб між ними розірвано, місце проживання дітей визначено із матір'ю ОСОБА_3
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 11 червня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини його доходів.
З жовтня 2014 року за домовленістю між сторонами діти фактично проживали разом із батьком, перебували на його утриманні і вихованні. Мати з того часу проживала і працювала у м. Києві, періодично відвідувала дітей.
У серпні 2014 року придбала їм речей на 508 грн, у вересні 2014 року - на 1 075 грн, у жовтні 2014 року - на 362 грн, у грудні 2014 року - на 450 грн.
Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області надав висновок від 12 січня 2015 року № 12 про доцільність залишення дітей на виховання батька.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що органом опіки та піклування досліджено лише умови проживання батька та дані, що характеризують останнього, в той же час поза увагою органу опіки залишилось те, що мати дитини також позитивно характеризується та має необхідні умови для виховання дитини. Жодних фактів про те, що ОСОБА_3 неналежно виконує свій материнській обов'язок щодо виховання дітей висновок не містить. Щодо того, що діти виявили бажання проживати разом з ним, місцевий суд вважає, що прив'язаність дитини до батька зумовлена залежністю від нього, що продиктовано віковими особливостями дитини (потреба у захисті, первинні потреби у їжі, житлі). Оцінка сімейної ситуації малолітніми дітьми залежить від впливу на них з боку батька.
Крім того, позивач не навів суду будь-яких виняткових обставин, за яких діти можуть бути розлучені з матір'ю, як це зазначено у п. 6 Декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 створив середовище, яке є сприятливим для виховання дітей. Він працює на фабриці банкнотного паперу, у нього стабільний дохід. За місцем роботи характеризується позитивно.
Має на праві власності частину житлового будинку по АДРЕСА_1 де створив умови для навчання і відпочинку дітей у них є окрема кімната, що відображено в акті обстеження умов проживання.
Діти відвідують Малинську ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3, син ОСОБА_7 навчається у школі мистецтв по класу скрипки.
Згідно з наданих закладом освіти характеристик на дітей, їх батько цікавиться поведінкою і успіхами, приділяє належну увагу вихованню, відвідує класні. Доказів, які б свідчили що позивач неналежно виконує свої обов'язки по відношенню до дітей, не приділяє їм достатньо уваги, налаштовує проти матері, перешкоджає матері у спілкуванні з дітьми, що його поведінка може зашкодити розвитку дітей, відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.
Висновок суду першої інстанції про те, що бажання дітей проживати із батьком сформоване під психологічним впливом батька, і саме мати здатна забезпечити виховання дітей в умовах любові і моральної та матеріальної забезпеченості, апеляційний суд вважав припущенням і таким, що не ґрунтується на доказах.
Колегія суддів апеляційного суду вважала, що якнайкраще забезпечити інтереси обох дітей може батько, розлучати дітей недоцільно. Передача дітей на виховання батька не порушує принципу 6 Декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, оскільки ОСОБА_3, місце проживання дітей з якою визначено у 2013 році, з власної волі залишила їх у жовтні 2014 року проживати з батьком.
На підставі ст. ст. 180-184 СК України, ОСОБА_3 повинна сплачувати аліменти на утримання дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 березня 2015 року, оскільки судове рішення законне та обґрунтоване, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.