16 вересня 2015 р.Справа № 820/4117/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Макаренко Я.М.
Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т. Співак М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015р. по справі № 820/4117/15
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому просила суд:
- визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів";
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області зробити перерахунок з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року заробітної плати відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та виплатити в повному обсязі недоплачену заробітну плату з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо);
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області нарахувати та виплатити на недоплачену заробітну плату за період роботи з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015р. в задоволенні зазначеного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, а саме: п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», ч . 2 п. 13 розділу ХІІІ Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р., ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Колегія суддів заслухавши, доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює в Комінтернівському районному суді м. Харкова з 10.10.2005 року по теперішній час, є державним службовцем та на час подання позову обіймає посаду помічника судді( а.с.10-13).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на нарахування та виплату ТУ ДСА України в Харківській області заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 27.03.2015 року без урахування ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суду першої інстанції виходив з того, що у відповідача не має юридично обґрунтованих підстав нараховувати та виплачувати за період з 26.10.2014р. по 27.03.2015р. посадові оклади у розмірах інших, ніж це передбачено Додатком 47 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", оскільки пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" було визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
За приписами ч.ч. 7, 8 ст. 33 Закону України «Про державну службу» умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до підпункту 59 пункту 5 Розділу XII Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VII, частину першу першою статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" було доповнено абзацом другим такого змісту: "При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.".
Вищевказаний Закон України "Про прокуратуру" було опубліковано в газеті "Голос України" № 206 (5959) від 25.10.2014р.
Згідно з пунктом першого Розділу XII Закону України "Про прокуратуру" вказана норма набрала чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 26.10.2014.
Пунктом 2 ч. 13 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України "Про прокуратуру" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього закону внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці у розмірі, не меншому ніж передбачений Законом України "Про судоустрій та статус суддів".
Отже, з аналізу вказаних норм випливає, що законодавцем визначено виконання прийнятого Закону через 2 місяці з дня його опублікування після вчинення Кабінетом Міністрів України заходів щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим законом, та збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці.
На виконання положень статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Державною судовою адміністрацією України листом від 10.11.2014 р. №11/5173/14 до Міністерства соціальної політики України були надані пропозиції з приводу внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" щодо встановлення нових посадових окладів працівників апаратів судів.
Між тим, до кінця бюджетного періоду, зміни до законодавства, зокрема, до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» та до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" внесені не були.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, здійснюючи виплату позивачу заробітної плати у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" діяв на підставі та у спосіб, що передбачені законодавством України.
При цьому, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено, що норми і положення частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
Таким чином, з 01.01.2015р. Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» закріплено можливість застосування положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Крім того, за висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в ухвалі від 03.06.2014р., прийнятої за наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 проти України, Парламент України, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних виплат, не порушив вимог Конвенції з прав людини. Також суд зазначив, що зменшення соціальних виплат обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансовими труднощами, з якими зіткнулася держава та таке зменшення було пропорційним переслідуваній легітимній меті щодо досягнення балансу між правами особи та економічною політикою.
Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати заробітної плати, виходячи з посадових окладів, розміри яких встановлені Додатком 47 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" є правомірними.
Колегія суддів зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про нарахування та виплату їй компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, виходячи з такого.
За приписами ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що компенсації підлягають лише нараховані, але не виплачені грошові доходи, які не мають разового характеру.
Разом з тим, заробітна плата, в розмірі, вказаному позивачем в позовній заяві, відповідачем нарахована не була. Отже, підстави для виплати компенсації громадянам втрати частини доходів відсутні.
Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, у зв'язку з чим підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015р. по справі № 820/4117/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Макаренко Я.М.
Судді Мінаєва О.М. Шевцова Н.В.
Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2015 р.