15 вересня 2015 р.Справа № 820/5019/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.
Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. по справі № 820/5019/15
за позовом ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України
про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати незаконною бездіяльність Державної міграційної служби України, з приводу невидачі ОСОБА_1 проїзного документу особи, якій надано додатковий захист;
- зобов'язати Державну міграційну службу України невідкладно видати ОСОБА_1 проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 р. зазначений позов задоволено.
Зобов'язано Державну міграційну службу України видати ОСОБА_1 проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», постанови Кабінету міністрів України від 14.03.2012 р. № 197, ст.ст. 9, 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Державної міграційної служби України №761-14 від 19.12.2014 року ОСОБА_1 визнаний в Україні особою, яка потребує додаткового захисту.
03.03.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Державної міграційної служби України із заявою про надання проїзного документу особи, якій надано додатковий захист.
Листом №Б-523/8/602-15 від 03.03.2015 року відповідач повідомив позивача, що після врегулювання необхідних організаційно-правових та матеріально - технічних заходів усі особи, які отримали додатковий захист в Україні, будуть в установленому порядку документовані проїзними документами встановленого зразка.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог щодо визнання незаконною бездіяльності Державної міграційної служби України з приводу невидачі ОСОБА_1 проїзного документу особи, якій надано додатковий захист та зобов'язання Державної міграційної служби України видати ОСОБА_1 проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 8 ст. 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом семи робочих днів з дня отримання рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає кожній особі, яка досягла шістнадцятирічного віку, посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту.
Згідно ч. 12 ст. 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" особа, яку визнано біженцем, та особа, яка потребує додаткового захисту, які досягли шістнадцятирічного віку, мають право отримати проїзний документ для виїзду за кордон у порядку, встановленому законодавством України.
Постановою Кабінету міністрів України від 14 березня 2012 року № 197 затверджено положення про проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Відповідно до приписів зазначеного Положення проїзний документ особи, якій надано додатковий захист (далі - документ), є документом, що посвідчує особу, яку визнано особою, якій надано додатковий захист, та надає їй право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Документ видається територіальним органом ДМС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) за місцем проживання особи, якій надано додатковий захист, яка досягла шістнадцятирічного віку, за наявності посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, за її особистим зверненням або зверненням її законного представника.
Бланки документа виготовляються відповідно до вимог законодавства на замовлення ДМС. Зразок бланка документа затверджується МВС.
З вищезазначеного листа Державної міграційної служби України встановлено, що позивачу відмовлено у видачі проїзного документу у зв'язку з організаційно-технічними проблемами Державної міграційної служби України.
Колегія суддів зазначає, що положення Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", Правил розгляду заяв та оформлення документів необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, які затверджені Наказом МВС України №649 від 07.09.2011р., Положення про проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 14 березня 2012 р. № 197 не передбачають можливості відмовляти у видачі проїзного документу особи, якій надано додатковий захист через необхідність врегулювання організаційно - правових та матеріально-технічних заходів.
Відсутність необхідної матеріально-технічної бази чи необхідність проведення додаткових заходів організаційно-правового характеру не можуть звільняти відповідача від встановленого Законом обов'язку видачі проїзного документу особи, якій надано додатковий захист.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що позивач звернувся не до належного представництва Державної міграційної служби України. Так, відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що позивач поживає за адресою: АДРЕСА_1, він мав звертатися до Головного управління державної міграційної служби в Харківській області з проханням видати йому проїзний документ.
Однак, колегія суддів зазначає, що в Листі відповідача про відмову позивачу у видачі проїзного документу не вказано про звернення до неналежного органу, та що для отримання такої послуги необхідно звернутися до територіального управління Державної міграційної служби України за місцем свого проживання.
За приписами п. 7 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20.08.2014р. № 360 Державна міграційна служба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача позивачу проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Таким чином, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних відносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. по справі № 820/5019/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.
Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.
Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2015 р.