Справа № 129/998/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Бондар О.В.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
17 вересня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Смілянця Е. С. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Лисої С.Д.,
позивача - ОСОБА_2
представника позивача - ОСОБА_3
представника відповідача - Тодосієнка О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області про визнання рішення протиправним, зобов'язання виплачувати пенсію в раніше нарахованому розмірі та виплатити недоплачену пенсію,
В квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача в формі розпорядження № 112401 від 26.01.2015 року про перерахунок пенсії ОСОБА_2 в сторону зменшення її розміру, зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі виплачувати йому пенсію в раніше нарахованому розмірі 3860 грн. 19 коп., з урахуванням подальших змін в законодавстві, а також просив зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_2 недоплачену частину пенсії з дня її перерахунку, з 1.02.2015 р. по день винесення рішення, стягнути з відповідача витрати на надання правової допомоги в сумі 1000 грн. згідно квитанції адвоката ОСОБА_3 №05/07-15 від 5.07.2015 року.
Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі, в формі розпорядження № 112401 від 26.01.2015 року про перерахунок пенсії ОСОБА_2 в сторону зменшення її розміру. Зобов'язано відповідача виплачувати позивачу пенсію в раніше нарахованому розмірі 3860 грн. 19 коп., з урахуванням подальших змін в законодавстві. Зобов'язано УПФ України у Гайсинському районі нарахувати і виплатити ОСОБА_2 недоплачену пенсію з дня її перерахунку - з 1.02.2015 р. по день винесення рішення. Стягнуто з Державного бюджету України через управління Державної казначейської служби України у Гайсинському районі на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1000 грн.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив щодо її задоволення.
Позивач та його представник в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що позивач - ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобільської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 22.03.1993 року.
З 10.02.1993 року позивач знаходиться на обліку у УПФ України в Гайсинському районі і отримує пенсію по інвалідності, як інвалід III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пенсія по інвалідності позивачу була призначена на підставі документів, що є в його пенсійній справі, які були оглянуті та досліджені судом першої інсанції, зокрема, це:
- довідка №7-016 від 4.02.1998 р. ВАТ «Гайсинське автотранспортне підприємство 10506» про те, що ОСОБА_2 дійсно працював в м.Чорнобиль по ліквідації аварії на ЧАЕС з 05.11.1986р. по 05.12.1986р. водієм автобуса ЛАЗ-695 (підстава - наказ № 173 від 29.10.86р.);
- копія посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 (категорія 1) серія НОМЕР_1 від 22.03.1993 року на ім'я ОСОБА_2;
- довідка від серпня 2001 р. ВАТ «Гайсинське автотранспортне підприємство 10506» про нарахування ОСОБА_2 заробітної плати за 25 днів листопада 1986 року за роботу в населених пунктах зони відчуження м.Чорнобиль, смт.Лельово із зазначенням 200 годин роботи в 1-й зоні, 100 годин в 2-й зоні, в довідці зазначено, що підтверджуючі документи про роботу в зоні відчуження додаються;
- довідка від серпня 2001 р. ВАТ «Гайсинське автотранспортне підприємство 10506» про нарахування ОСОБА_2 заробітної плати за 5 днів грудня 1986 року за роботу в населених пунктах зони відчуження м.Чорнобиль, смт.Лельово, із зазначенням 40 годин роботи в 1-й зоні, 20годин в 2-й зоні; в довідці зазначено, що підтверджуючі документи про роботу в зоні відчуження додаються;
- акт перевірки, за яким в липні 2002 р. спеціалістами по призначенню та виплаті пенсій ОСОБА_5, ОСОБА_6 в присутності бухгалтера по нарахуванню заробітної плати АТП 10506 ОСОБА_7 перевірено правильність нарахування заробітної плати ОСОБА_2за роботу в зоні ЧАЕС з 4.11. 22.2015 року позивачу виплачувалась пенсія з урахуванням даних зазначених у вказаних довідках, розмір пенсії склав 3860,19 грн.
Проте, як зазначено в позові, з 01 лютого 2015 року відповідачем безпідставно зменшено розмір пенсії позивача до 2135,25 грн.
03.03.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі з заявою про роз'яснення причин зменшення розміру пенсії.
Листом УПФ України в Гайсинському районі №12-М-02 від 16.03.2015 року повідомлено позивача про те, що до з'ясування обставин щодо підтвердження первинними документами Гайсинського АТП 10506 (ПАТ «Гайсинське автотранспортне підприємство 10506») періодів його перебування на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та проведення оплати праці за виконання цих робіт у підвищених розмірах в листопаді-грудні 1986 року розмір його пенсії з 1.02.2015 р. обчислено відповідно до п.12 Постанови КМУ від 23.11.2011 р. №1210 у мінімальному розмірі 2135,25 грн.
Згідно акту перевірки №95 від 16.03.2015 року документів про заробітну плату позивача, проведену спеціалістом Пенсійного фонду в ПАТ «АТАСС-Бориспіль» накази на премію, табелі обліку робочого часу, підтверджуючі періоди перебування у зоні відчуження, розрахунків заробітної плати помісячно на ОСОБА_2 відсутні на час перевірки 16.03.2015 р., відсутні також первинні документи: табель робочого часу, шляхові листи.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи уточнені позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що невідповідність наявних в матеріалах пенсійної справи позивача довідок про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за періоди з 5.11.1986 р. по 30.11.1986 р. та з 1.12.1986 р. по 05.12.1986 р. вимогам щодо форми та змісту такого документу, які визначені у Постанові КМУ від 23.11.2011 року № 1201 не може бути підставою для зменшення розміру пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідно до ст.58 Конституції України закон не має зворотної дії в часі, а тому до довідки, що видана до його прийняття, не застосовуються його вимоги. Крім того, пенсія позивачу призначалася на підставі документів, які містить пенсійна справа ОСОБА_2, в якій, зважаючи на те, що він отримував пенсію більше десяти років, містився повний обсяг документів, який давав йому право на отримання пенсії. У відповідача до 01.02.2015 р. не виникало сумнівів щодо достовірності даних, відображених у довідках про його заробітну плату, а тому відповідачем безпідставно зменшено розмір пенсії позивачу до мінімального розміру.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Згідно ст.2 Постанови КМ України №1210 від 23 листопада 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Пенсійний фонд України забезпечує здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.
Відповідно до ст.7 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, І - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
З матеріалів справи вбачається, що в довідках про заробітну плату від серпня 2001 року міститься інформація про заробітну плату, яку позивач одержував за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня.
Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не заперечується наявність в пенсійній справі вказаних довідок.
Крім того, наказом Головного Архівного Управління при КМУ №41, зареєстрованим у МЮУ 17.09.1998 року під №576/3016 «Перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», встановлено термін зберігання довідки (розрахунково-платіжної відомості) у три роки. Оскільки копія наказу про перерахунок заробітної плати, розрахунково-платіжна відомість про донарахування заробітної плати за роботу у зоні ЧАЕС, довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС в період з 05.11.1986 року по 05.12.1986 року видані в 2001 році, знаходиться в матеріалах пенсійної справи, а перевірка відповідачем проведена лише 2015 році, після встановлених строків їх зберігання, наслідки цієї перевірки є необґрунтованими, з чим погоджується колегія суддів.
Зазначена Постанова КМУ не передбачає проведення перевірки раніше наданих довідок про розмір заробітної плати для обчислення пенсії. Інше обґрунтування проведення такої перевірки матеріали справи не містять.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Управлінням Пенсійного фонду України в Гайсинському районі по даній справі не доведено правомірність перерахунку пенсії позивачу та зменшення її розміру.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 10 серпня 2015 року є законною і обґрунтованою. Доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 серпня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.
Головуючий /підпис/ Біла Л.М.
Судді /підпис/ Гонтарук В. М.
/підпис/ Смілянець Е. С.
З оригіналом згідно:
секретар