15 вересня 2015 р.Справа № 816/1482/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бондара В.О.
Суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2015р. по справі № 816/1482/15
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
07 травня 2015 року, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області ( далі - відповідач) в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2014 року № 0001622304.
Постановою Полтавського оружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було відмовлено.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місцезнаходження: 36019, м. Полтава, пров. Блакитний, буд 11-а) до Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 1644,30 (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 копійок).
Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001622304 від 04.12.2014 року ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області, про застосування відносно ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції в розмірі 55 350,00 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції прийнятою внаслідок неправильного застосування норм права.
Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.
Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що10 листопада 2014 року працівниками Головного управління Міндоходів у Полтавській області головним державним ревізором - інспектором Табунщиком Д.В. та головним державним ревізором - інспектором Суховською В.В. на підставі наказу від 10 листопада 2014 року №3 (а.с.38) та направлень від 10 листопада 2014 року №1030 та № 1031 (а.с.39-40), проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а саме: господарський об'єкт, за адресою м. Полтава, вул. Калиніна, 11.
За результатами даної перевірки, відповідачем 17 листопада 2014 року на бланку за №0000430 складено акт про результати фактичної перевірки (а.с. 33-34), в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 2.6 Положення №637, а саме: суб'єкт господарської діяльності не забезпечив оприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень у відповідній книзі обліку. На момент перевірки встановлено, що кошти які надійшли 14 жовтня 2014 року в сумі 3900 грн, 24 жовтня 2014 року в сумі 770,60 грн, та з 06 листопада 2014 року по 07 листопада 2014 року в сумі 6400 грн в книзі обліку доходів на загальну суму 11070 грн не оприбутковані. Останній запис в книзі за 31 січня 2014 року.
Вказаний акт у день його складання був підписаний від контролюючого органу головним державним ревізором - інспектором Табунщиком Д.В. та головним державним ревізором - інспектором Суховською В.В., а платник податків відмовився від підпису про що складено акт №9/16-31-03-01-33 відмови від підписання акту перевірки від 17 листопада 2014 року №0000430 (а.с.37).
У відповідності до вимог пункту 86.5 статті 86 ПК України, акт фактичної перевірки було зареєстровано 18 листопада 2014 року в органі Міндоходів за місцем здійснення діяльності субєкта господарювання, із присвоєнням йому реєстраційного номеру - 0189/16/31/22/НОМЕР_2, та 21 листопада 2014 року в органі Міндоходів за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання, із присвоєнням йому реєстраційного номеру - 45/16-01-22-04-33/312611427.
На підставі зазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2014 року № 0001622304, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 55350 грн за порушення пункту 2.6 Положення № 637 (а.с.9).
Позивач не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідачем було доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Так як, в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року, у звязку із чим вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає:
Відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) від 02 грудня 2010 року № 2755-VI органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначенихстаттею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами органу державної податкової служби складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів податкового органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи за результатом перевірки складено акт від 17 листопада 2014 року (а.с.33-34) у підписанні якого платник податків відмовився, про що складено акт №9/16-31-03-01-33 відмови від підписання акту перевірки від 17 листопада 2014 року №0000430 (а.с.37).
Згідно з п.86.5 статті 86 Податкового кодексу України відповідач листом Головного управління Міндоходів у Полтавській області "Про направлення матеріалів перевірки" від 19 листопада 2014 року вих.№773/ф/16-31-22-02-26 направив на адресу позивача матеріали фактичної перевірки господарського об'єкту, за адресою м. Полтава, вул. Калініна, 11, а саме: другий примірник акту перевірки від 17 листопада 2014 року та другий примірник акту відмови від підписання акту перевірки від 17 листопада 2014 року №0000430 (а.с.35). Вказаний лист отримано позивачем 21 листопада 2014 року №0000430 (а.с.48). Тобто, відповідачем вчинено дії щодо повідомлення позивача з результатами проведеної фактичної перевірки господарського об'єкту, за адресою м. Полтава, вул. Калініна, 11.
Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Як встановлено судовим розглядом, листом Головного управління Міндоходів у Полтавській області "Про направлення матеріалів перевірки" від 19 листопада 2014 року № 5752/7/16-81-02-13 матеріали перевірки направлено до Державної податкової інспекції у м. Полтаві та отримано органом Міндоходів 21 листопада 2014 року, що підтверджується штемпелем реєстрації вхідного документа під номером 6015/8 (а.с.36).
В подальшому акт фактичної перевірки від 17 листопада 2014 року було зареєстровано в органі Міндоходів за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання 21 листопада 2014 року із присвоєнням йому реєстраційного номеру 45/16-01-22-04-33/312611427 (а.с.33).
Отже, враховуючи вищевикладені положення пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення за результатами саме фактичної перевірки приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, суд вважає, що контролюючим органом дотримано строки винесення податкового повідомлення-рішення.
Під час перевірки встановлено порушення пункту 2.6 Положення №637, що полягало у несвоєчасному оприбуткуванні готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на загальну суму 11070,00 грн.
Відповідно до пункту 2.6. Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Як зазначено в акті перевірки від 17 листопада 2014 року - на момент проведення перевірки кошти, що надійшли 14 жовтня 2014 року в сумі 3900 грн, 24 жовтня 2014 року в сумі 770,60 грн, та з 06 листопада 2014 року по 07 листопада 2014 року в сумі 6400 грн в книзі обліку доходів на загальну суму 11070 грн не оприбутковані.
Позивач не заперечує факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів. В наданих під час проведення перевірки поясненнях від 10 листопада 2014 року позивач зазначила, що книга обліку доходів заповнювалась останній раз 31 січня 2014 року (а.с.41).
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем визнано факт порушення пункту 2.6 Положення №637, що полягає у незабезпеченню своєчасного оприбуткування готівкових коштів.
В письмових поясненнях від 20 липня 2014 року (а.с.83-86) позивач ставить під сумнів правомірність застосування до нього санкцій передбачених п. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95, оскільки наказом Міністерства фінансів України №1637 "Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення", що діє з 30 грудня 2011 року, для платників єдиного податку першої і другої групи та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (до яких відноситься позивач), затверджено форму та порядок ведення книги обліку доходів, яку фізична особа - підприємець ОСОБА_1 вела.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 296.1 статті 296 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту.
Згідно з пунктом 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до пункту 296.2 статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цьогоКодексу. Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.
Форма і порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 року №1637 "Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення" (надалі - Порядок №1637).
Згідно з пунктом 1 цього Порядку №1637, який розроблений відповідно до підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України, передбачено, що фізичні особи - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів, у якій щоденно, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи.
У Книзі відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у платника податку.
Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги). Книга використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.
Пунктом 2.6 Положення № 637 передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
У відповідності з п. 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Враховуючи вищевикладене, за несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у розмірі 11070 грн до позивача правомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 55350 грн (11070 грн х 5).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем було доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Так як, в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року, у звязку із чим вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій.
Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2015р. по справі № 816/1482/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.
Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калитка О.М.
Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2015 р.