15 вересня 2015 р.Справа № 818/1825/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання: Дудка О.А. : Русанової В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Путивльському районі Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2015р. по справі № 818/1825/15
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області
до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Путивльському районі Сумської області
про стягнення суми витрат на виплату основного розміру пенсій та їх доставку,
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2015 р. позов Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі задоволено частково.
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Путивльському районі Сумської області суму витрат на виплату основного розміру пенсій та доставку пенсій громадянам, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну за грудень 2014 року в сумі 41,98 грн витрати на виплату основного розміру пенсії та 65 коп. суми витрат на доставку пенсії.
Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Путивльському районі Сумської області (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2015 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, не враховано відсутності підстав для компенсації пенсії з коштів фонду страхування від нещасних випадків, підписання актів звірки, що призвело до невірного вирішення справи.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.
Спір між сторонами виник у зв'язку з відмовою відповідача прийняти до заліку витрати, пов'язані з виплатами громадянам пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, заподіяного на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав (далі - СНД), і переїхали на постійне місце проживання в Україну, а саме: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка перебуває на обліку в УПФУ у Путивльському районі і одержує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасних випадків на виробництві професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Позивачем в грудні 2014 року понесені витрати на виплату і доставку основного розміру пенсі.
Відповідно до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за жовтень-грудень 2013 року, витрати на виплату пенсії по інвалідності та витрати на доставку пенсій в загальному розмірі 127 грн. 89 коп. за жовтень - грудень 2014 року не були визнані та прийняті до відшкодування відповідачем. (а.с. 8 -13)
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача обов'язку відшкодувати понесені пенсійним органом витрати, відсутність доказів здійснення таких виплат.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальну страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. № 1105-XIV (далі Закон № 1105-XIV) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно з законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст..5 Закону № 1105-XIV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4).
Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.
Згідно з частини 4 статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічне правило закріплене частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення, яка 13 березня 1992 року підписана Україною і набрала для неї чинності, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 вищевказаної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
З викладеного слідує, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території держав СНД, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 21.05.2013 року у справі № 21 -129а13, від 20 березня 2007 року № 21-1087во06 та від 12 червня 2012 року № 21-165а12.
Підпункт 1 пункту 6.3 Інструкції про порядок перерахування, обліку і витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування, затвердженої 20.04.2001 № 12 - визначає, що робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з надходжень по збору, здійснюють виплати, передбачені пп.1 "В" п. 6.3 Інструкції - пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділенням виконавчої дирекції Фонду складають Акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Акт), в якому визначають загальну суму витрат. На підставі Акту узгоджується Довідка про відшкодування, згідно якої на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом внаслідок отримання каліцтва в державах СНД, та членам їх сімей, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який також зобов'язаний відшкодувати витрати в разі виплати таких пенсій органами Пенсійного фонду України.
Враховуючи відсутність доказів проведення відповідачем відповідних виплат пенсійному органу в добровільному порядку, суд першої інстанції правомірно рішення прийняв про їх стягнення в примусовому порядку.
Щодо доводів апеляційної скарги, про відсутності у відповідача права на проведення розрахунків на своєму рівні та обов'язок відшкодувати витрати на централізованому рівні колегія суддів зазначає наступне.
Спільною Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків та виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що встановив механізм погодження та відшкодування таких витрат.
Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію у спорах цієї категорії (зокрема, у постановах від 28 листопада 2011 року № 21-366а11, 19 березня 2012 року № 21-364а11, 10 червня 2014 року№ 21-154а14), яка полягає у тому, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697; далі - Порядок), не регулює спірні відносини, які виникли у цьому випадку, оскільки встановлене Порядком правило щодо підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню лише за відсутності спору. У разі наявності спору та незгоди на підписання актів звірки розрахунків з боку Фонду вимоги саме про стягнення таких сум мають вирішуватися в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення органами ПФУ позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Таким чином, позов пенсійного органу про стягнення з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Путивльському районі Сумської області суму витрат на виплату основного розміру пенсій та доставку пенсій громадянам, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну за грудень 2014 р. є правомірним.
Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2015 р. відсутні.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Путивльському районі Сумської області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2015р. по справі № 818/1825/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В.