22 вересня 2015 р.Справа № 2-а-18368/2011
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 26.09.2011р. по справі № 2-а-18368/2011
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1, звернулась до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просила суд: відновити пропущений строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та 2011 роки; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.-31.12 2007 року та 2011 рік.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14.09.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог за період з 01.01.2007 року по 13.03.2011 року - залишено без розгляду.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, постановою Московського районного суду м. Харкова від 26.09.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в московському районі м. Харкова здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за період з 13.03.2011 року по 22.07.2011 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки дія статті не зупинялась, а тому вимоги за період з 13.03.2011 року по 22.07.2011 року є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" , який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
19 червня 2011 року набув чинності Закон України № 3491-V1 від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на 2011 рік», згідно з яким /п.4 Прикінцевих положень/ норми і положення ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік». За відсутності Закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу, а також враховуючи позицію Конституційного Суду України, (рішення від 03.10.1997р. № 4-зп справа про набуття чинності Конституцією України) суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ЗУ «Про державний бюджет на 2011 рік», який був прийнятий пізніше ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Разом із тим, 06.07.2011 р. КМУ було прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 р. та встановила інший порядок застосування ст.6 Закону. З огляду на викладене, до набрання чинності вказаною постановою КМУ, тобто до 23.07.2011 року підлягає застосуванню положення статей ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за період з 13.03.2011 року по 22.07.2011 року нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач у період з 13.03.2011 року по 22.07.2011 року не мав підстав застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530 та був зобов'язаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Московського районного суду м. Харкова від 26.09.2011 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Згідно ч. 10 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 26.09.2011р. по справі № 2-а-18368/2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.