16 вересня 2015 р.Справа № 816/2171/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бегунца А.О.
Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. по справі № 816/2171/15
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці
про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,
Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці (далі-відповідач), в якому просив : визнанати неправомірними дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці щодо неприйняття до заліку та невідшкодування управлінню Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області коштів у сумі 1305 грн 72 коп., витрачених за період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року на виплату пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, внаслідок нещасного випадку на виробництві, що отримані на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності незалежних Держав; стягнути на користь управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці кошти в сумі 1305 грн 72 коп., витрачених за період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року на виплату пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, внаслідок нещасного випадку на виробництві, що отримані на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності незалежних Держав.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року адміністративний позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в мКременчуці Полтавської області щодо неприйняття до заліку та невідшкодування управлінню Пенсійного фонду України в м. Кременчуці коштів в сумі 1305,72 грн., витрачених за період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року на виплату пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, внаслідок нещасного випадку на виробництві, що отримані на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності незалежних Держав.
Стягнуто на користь управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці (код ЄДРПОУ 37895789) з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кременчуці Полтавської області (код ЄДРПОУ 25913486) кошти в розмірі 1305 (тисяча триста п'ять) гривень 72 (сімдесят дві) копійки витрачених за період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року на виплату пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, внаслідок нещасного випадку на виробництві, що отримані на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності незалежних Держав.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці Полтавської області не прийнято до заліку суму витрат на виплату пенсії громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну за період 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року у загальній сумі 1305,72 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів щомісячної звірки витрат, відповідними таблицями розбіжностей, списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва та розрахунками суми пенсій.
Зокрема, відповідачем не прийнято до заліку та не відшкодовано позивачу суму витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначеної ОСОБА_1, та виплат щомісячної цільової допомоги на прожиття ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року в загальній сумі 105,72 грн.
Також, відповідачем не прийнято до заліку та не відшкодовано позивачу суму витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначеної ОСОБА_2 за період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року в загальній сумі 300 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду жодних доказів того, що ним витрачено на виплату пенсій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, внаслідок нещасного випадку на виробництві, що отримані на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав, за період листопад-грудень 2014 року кошти в сумі 1305,72 грн., а також доказів того, що вказана сума включалася позивачем до актів щомісячної звірки за вказаний період.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі-основи) залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених п. 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
За страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відповідно до пункту 4 цієї статті надається, зокрема, такий вид соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Згідно частини 2 статті 24 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року № 1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1105-XIV), якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, до якої належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій.
За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення, яка 13 березя 1992 року була підписана Україною і набрала для неї чинності, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачений статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Підпунктом "г" пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Пунктом 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року N 5-4/4 /далі по тексту - Порядок/ передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 1), та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 2), проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків) звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків).
Відповідно до пункту 4 цього Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Отже, сума витрат позивача на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та на виплату щомісячної цільової допомоги на прожиття ОСОБА_1 підлягала відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за період 01 листопада 2015 року по 31 грудня 2015 року в розмірі 405,72 грн., а тому відповідач повинен був прийняти їх до заліку для відшкодування згідно порядку, затвердженого постановою від 04 березня 2003 року № 5-4/4.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не прийнято до заліку та не відшкодовано позивачу витрати на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, громадянці ОСОБА_3 за період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року в загальному розмірі 900 грн.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Підпунктом "д" пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Протоколом № 427 від 20 грудня 2013 року, копія якого наявна у матеріалах справи, громадянці ОСОБА_3 було призначено пенсію по втраті годувальника ОСОБА_4, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Згідно акту про нещасний випадок № 44 нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_4 стався 29 жовтня 2013 року на ТОВ "КНГ-Сервіс" /Ханти-Мансійськ АО-Югра, Тюменська область, м. Нягань, 10-й проїзд, буд. 4/, в результаті чого ОСОБА_4 помер в Пуровському районі, Ямало-Ненецького автономного округу, Росія, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, копія якого наявна у матеріалах справи.
Факт перебування ОСОБА_3 у шлюбі з ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2, виданим Крюківським ВРАЦС Кременчуцького міського управління юстиції 23 липня 2010 року.
Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. по справі № 816/2171/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Бегунц А.О.
Судді Рєзнікова С.С. Старостін В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2015р.