17 вересня 2015 р.Справа № 820/2469/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2015р. по справі № 820/2469/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХУМАНА-ХАРКІВ"
до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , Державної фіскальної служби України
про скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про результати розгляду скарги,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хумана Харків", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.03.15р., просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.10.2014 року №0002292205 на суму штрафних санкцій 18260 грн.; скасувати рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 24.02.2015 року №4011/6/99-99-1001-0225.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2015р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хумана Харків" задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.10.2014 року №0002292205. В задоволенні позовних вимог про скасування рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 24.02.2015 року №4011/6/99-99-1001-0225 відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хумана Харків" витрати зі сплати судового збору у розмірі 109,62 грн.
Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області Державної фіскальної служби України не погодившись з постановою суду першої , подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного від 20.07.2015р., прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.
Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що в період з 18.09.14р. по 19.09.14р. ревізорами - інспекторами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Хумана Харків" щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій , ведення касових операцій , наявності документа , що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно закону , ліцензій , патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів , дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору , оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) , за результатами перевірки відповідачем 19.09.2014 року складено акт №1469/20/40/22/37878962 (а.с.16-19 т.І).
Перевірко встановлено порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: порушено встановлений законодавством порядок ведення товарно - матеріальних цінностей за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 9130,0 грн. згідно з додатком до акту перевірки №3.
На підставі висновків акту перевірки начальником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, прийнято податкове повідомлення рішення від 14.10.2014 року №0002292205, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18260 грн. (а.с.14).
ТОВ "Хумана Харків" оскаржило дане повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Харківській області, Державної фіскальної служби України. Рішенням про результати розгляду скарги ТОВ "Хумана Харків" ГУ Міндоходів у Харківській області від 23.10.14р. №2310/01 та рішенням ДФС України від 24.02.2015р. №4011/6/99-99-1001-0225 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.10.2014 року №0002292205, а скарги - без задоволення (а.с. 24-30 т.І).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що що відповідачем не доведено встановлене в ході перевірки порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", тому застосування до позивача фінансових (штрафних) санкцій (штрафу) у розмірі 18260,00 грн. є необґрунтованим.
Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до п.12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265-95-ВР ( в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Чинним законодавством України не встановлено обов'язку для суб'єктів господарювання зберігати документи бухгалтерського обліку за місцем реалізації та/або зберігання товару.
Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону № 996-XIV та Положення (стандарту) 9 , не є підставою для застосування до юридичної особи фасової санкції, передбаченої ст. 21 Закону України " №265-95-ВР.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Пунктом 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" закріплено, що підприємство самостійно:
- визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства;
- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;
- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;
- затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
За правилами, встановленими п. 2.1. розділу 2 "Первинні документи" "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 88 від 24.05.1995 року, первинні документи - це документи, які створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.
Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
-назву документа (форми);
-дату і місце складання;
-назву підприємства, від імені якого складено документ;
-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Діючим законодавством України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання вести облік товарних записів за місцем їх реалізації, проте виконання цього обов'язку не можна пов'язувати з наявністю за місцем реалізації тих чи інших первинних документів (в тому числі електронних або їх засвідчених копій).
Закон не визначає обов'язку особи зберігати документи первинного обліку (копій електронних накладних) саме за місцем знаходженням товару, оскільки їх наявність чи відсутність жодним чином не свідчить про ведення підприємством обліку товарних записів за місцем їх продажу.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач отримує товар за категоріями та кодами товару (наприклад: Б/В Одяг SHOP B(SQM W/B), Б/В Одяг SHOP А(SQM Н W/А), Б/В Одяг SHOP А(SQM W/А)) згідно договорів та видаткових накладних. У подальшому згідно накладних по переміщенню, товар поставляється позивачем у торгівельні магазини .
З пояснень позивача вбачається, що при отриманні товару у відповідному магазині товарознавець у присутності продавця та куратора розпаковує мішки, сортує та оцінює товар та складає Акт розпаковки товару, під час складання якого , отриманий товар у кілограмах переводиться в одиницю товару (штуку) та поштучно перераховується , про що заноситься до Акту. Також, товарознавець маркує кожну одиницю товару цінником з зазначенням на ньому ціни товару , після чого товар виноситься із підсобного приміщення у торгівельний зал .
До матеріалів справи позивачем в підтвердження оформлення руху товару надано: Договір №3/12 від 05.01.12р. , видаткові накладні №202 від 11.09.14р., №204 від 15.09.14р., накладні на переміщення №437 від 10.09.14р., №444 від 12.09.14р., №452 від 16.09.14р., Акт розпаковки товару за період 01.09.14-18.09.14р., примірник цінника , прейскурант цін від 01.08.14р., податкові накладні №19 від 09.09.14р., №23 від 11.09.14р., №27 від 15.09.14р.(а.с.31-44 т.І).
Також , позивач вказує , що у назві товару ним використовуються лише найменування "Б/В Одяг SHOP А", "Б/В Одяг SHOP В", "Б/В Одяг SHOP MWE", "Б/В Текстиль", які при маркуванні ціннику та виносу до залу , об'єднуються в одну облікову категорію "Одяг Б/В", а позначання "Б/В Взуття SHOP А", "Б/В Взуття SHOP В" об'єднується в категорію "Взуття Б/В", без визначення виду речі.
Матеріалами справи підтверджено , що саме такі назви визначено у податкових накладних .
До матеріалів справи позивачем надано Товарні звіти за серпень 2014р., в якому відображено залишки товару на торговій точці та за період з 01.09.14р. - 18.09.14р., який підтверджує факт документування усіх господарських операцій , пов'язаних з продажем чи переміщенням товару(а.с.45-46 т.І).
Позивач вважає , що саме такий облік та рух товару визначено та закріплено у Положенні про порядок обліку та руху на підприємстві від 01.12.11р. (а.с.63 т.І) та на підставі Положення про порядок формування роздрібних цін на 2014 рік , затвердженого 31.12.13р.(а.с.46 т.ІІ).
Також , позивачем до матеріалів справи надано Положення про Маркетингову політику на підприємстві у 2014 році (а.с.47 т.ІІ) та наказ ТОВ "Хумана Харків" №07/05 від 07.05.13р. про організацію бухгалтерського та податкового обліку та облікової політики підприємства (а.с.48 т.ІІ).
Враховуючи викладені норми закону , позивачем надано до матеріалів справи належні документи, які підтверджують ведення обліку товару у позивача у відповідності до норм чинного законодавства .
Матеріали справи свідчать, що позивач реалізує отриманий товар у магазинах за різними адресами(а.с.48 т.І).
Перевірку позивача проведено у магазині за адресою: м.Харків , вул.Блюхера,38 б (а.с.16).
З пояснень відповідача слідує, що в ході фактичної перевірки встановлено, що позивачем не забезпечено ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації товару та в ході перевірки був складений вибірковий опис товару, що знаходиться в реалізації відповідно до додатку №3 до акту перевірки .
Колегія суддів зазначає, що магазин , як господарська одиниця не є юридичною особою.
Таким чином, твердження податкового органу , що в магазині не було документів , на підставі яких здійснюється оприбуткування товару , жодним чином не підтверджує висновки про те, що такі матеріальні цінності є не облікованими .
Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що доводи податкового органу про не забезпечення ТОВ "Хумана Харків" ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, що є порушенням п. 12 ст. 3 Закону України "Про РРО" не знайшли свого обґрунтованого підтвердження при розгляді справи.
Згідно постанови Верховного Суду України у постанові від 20.01.2015 року (справа № 21-275а-14) фінансова санкція, встановлена статтею 21 Закону України "Про РРО", може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) 9. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону № 996-ХІУ та Положення (стандарту) 9, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої ст. 21 Закону № 265/95-ВР.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18260,00 грн. належним чином у суді апеляційної інстанції не довів.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.10.2014 року №0002292205 правомірні, обґрунтовані і підлягають в цій частині задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють заперечення на позов, які подавались суду першої інстанції, були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2015р. по справі № 820/2469/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М.
Повний текст ухвали виготовлений 22.09.2015 р.