22 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2869/15
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
Судді доповідача - Потапчука В.О.
суддів - Жука С.І.
- Семенюка Г.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання стягнення виконавчого збору необґрунтованим та скасування постанови від 08.06.2011р., -
До суду першої інстанції надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 або позивач) до Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (надалі - Перший Суворовський відділ ДВС або відповідач), в якому позивач просить суд визнати стягнення виконавчого збору згідно постанови державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Тараканової О.Г. необґрунтованим та скасувати постанову державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Тараканової О.Г. про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.06.2011р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає необґрунтованим стягнення з нього виконавчого збору, оскільки після відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-3827/0, виданим Суворовським районним судом м. Одеси, сторони уклали мирову угоду, затверджену судом в установленому законом порядку. Враховуючи, що рішення суду фактично виконано боржником добровільно, а не в результаті вчинення виконавчих дій, то й стягнення виконавчого збору є неправомірним.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Тараканової О.Г. про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.06.2011р. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.
Оскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, то колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Так судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2010р. Суворовським районним судом міста Одеси розглянуто справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики в розмірі 1000000,00 грн., а також понесені ним та документально підтверджені судові витрати у загальному розмірі 1857грн., а всього стягнути 1001857,00 грн.
Виконавчий лист по вказані справі №2-3827/10 видано Суворовським районним судом м. Одеси 17.06.2010р. (а.с. 70).
01.06.2011р. постановою державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Таракановою О.Г. № В-25/758 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-3827, виданим 17.06.2010р. Суворовським районним судом м. Одеси.
03.06.2011р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено мирову угоду, згідно якої ОСОБА_3 за згоди дружини погоджується на передачу у власність належного йому на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 16.11.2010р., виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва, нерухомого майна: нежитлового приміщення №1 групи приміщень №206 площею 48,8 кв.м. у м. Києві, вул. Жилянська, буд. 59-А, - в рахунок повного погашення заборгованості перед ОСОБА_4 за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20.05.2010р. у цивільній справі №2-3827/10.
Вказану мирову угоду затверджено ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.06.2011р. у справі №2-3827/10 (а.с. 62).
08.06.2011р. державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Таракановою О.Г. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору (стягнути з ОСОБА_3 виконавчий збір у розмірі 100185,70 грн. (а.с. 80).
01.03.2013р. державним виконавцем першого Суворовського відділу ДВС Пуркарем Я.К. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-3827/10, виданим 31.05.2010р. Суворовським районним судом м. Одеси (а.с. 43).
10.04.2013р. постановою державного виконавця першого Суворовського відділу ДВС Пуркаря Я.К. накладено арешт на майно боржника (автомобілі Mazda 3, д/н НОМЕР_2, DAEWOO LANOS, д/н НОМЕР_1) та оголошено заборону його відчуження (а.с. 47).
Постановою від 30.08.2013р. зазначені автомобілі оголошено в розшук (а.с. 48) та постановою від 30.08.203р. зупинено виконавче провадження (а.с. 49).
09.10.2013р. державним виконавцем першого Суворовського відділу ДВС Пуркарем Я.К. повторно винесено постанову про розшук майна боржника (а.с. 50).
16.10.2014р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3827/10, виданого 31.05.2010р. Суворовським районним судом м. Одеси закрито (постанова державного виконавця першого Суворовського відділу ДВС Пуркаря Я.К.)
При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача.
Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон).
Відповідно до ст. 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (надалі - Закон).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Приписами ч. 2 ст. 25 Закону встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам (ч. 1 ст. 35 Закону).
Частиною 1 ст. 27 Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
На виконання Закону наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій, п. 4.1. якої передбачено, що постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
З аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору має виноситися лише після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду, при встановленні обставин, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано, та за умови направлення боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження у порядку, передбаченому законодавством.
Факт надсилання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження в установленому законом порядку позивачем не заперечувався.
Разом з тим, ч. 3 ст. 27 Закону встановлено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ОСОБА_3 запропоновано виконати виконавчий лист №2-3827 від 17.06.2010р. в добровільному порядку в строк до 08.06.2011р. ,
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
При цьому, заходами примусового виконання рішень, відповідно до ст. 32 Закону є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 28.01.2015р. у справі №3-217гс14, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника; виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.
Колегія суддів зазначає, що у період, наданий ОСОБА_3 для добровільного виконання рішення суду, між ОСОБА_3 (боржником) та ОСОБА_4 (стягувачем) укладено мирову угоду.
Таким чином колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції, що рішення суду, за яким відкрито виконавче провадження, не виконано у добровільному порядку, у державного виконавця не було.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається вжиття державним виконавцем жодних заходів з примусового виконання виконавчого листа №2-3827 від 17.06.2010р.
Колегія суддів вважає, що встановивши строк для добровільного виконання рішення суду до 08.06.2011р., державний виконавець передчасно виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.06.2011р., оскільки останнім днем строку, наданого ОСОБА_3 для вжиття відповідних заходів з виконання рішення суду, є саме 08.06.2011р.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскаржувана постанова державного виконавця Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Тараканової О.Г. про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.06.2011р. підлягає скасуванню та скасування оскаржуваної постанови є належним способом захисту порушеного права позивача, а тому решта позовних вимог задоволенню не підлягає.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Першого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання стягнення виконавчого збору необґрунтованим та скасування постанови від 08.06.2011р., - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Суддя-доповідач: Потапчук В.О.
Судді: Жук С.І.
Семенюк Г.В.