16 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-6492/12/1470
Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Вербицької Н.В., Кравця О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Березанському районі Миколаївської області про зобов'язання прийняти до відшкодування витрати на виплату невідшкодованої щомісячної адресної допомоги за період з 01 вересня по 01 грудня 2012 року, -
Управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області подало апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Постановою від 25 січня 2013 року, ухваленою в порядку письмового провадження, Миколаївський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Березанському районі Миколаївської області про зобов'язання відповідача прийняти до відшкодування витрати на виплату невідшкодованої щомісячної адресної допомоги в загальній сумі 21 994,51 грн. за період з 01 вересня по 01 грудня 2012 року.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскілки висновки суду першої інстанції стосовно того, що адресна допомога, як окремий вид соціальної допомоги не входить дол. складу розміру пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, суперечить приписам чинного законодавства, а саме Постанові КМУ № 265 від 26.03.2008 р., відповідно до якої державна адресна допомога виплачується за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Інші доводи апеляційної скарги дублюють положення адміністративного позову.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Березанському районі Миколаївської області надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.
Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції встановив, що позивач діє на підставі Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.02 р. № 8-2 (з відповідними змінами), та його основним завданням є облік платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, збирання та акумулювання в районі внесків та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду.
Також суд першої інстанції встановив, що державна адресна допомога надається Пенсійним фондом у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100% прожиткового мінімуму, на двох - 120% прожиткового мінімуму, на трьох і більше - 150% прожиткового мінімуму, а також у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат інвалідам не досягає прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, з урахуванням приписів Постанови КМУ № 265 від 26.03.2008 р. «Деякі питання пенсійного забезпечення», Постанови КМУ «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення» №1215 від 18.09.2004 р.
Також суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Постанови КМУ від 11 березня 2009 р. №235 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2009 рік» виплата надбавок, підвищень до пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи припис ст. ч. 1 п. 6 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», суд першої інстанції дійшов висновку, що щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру за рахунок коштів Пенсійного фонду України та державного бюджету. Щомісячна державна адресна допомога не є соціальними виплатами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та не пов'язана з нещасним випадком на виробництві.
За таких обставин, встановивши, що спірна сума правильно не була прийнята відповідачем до заліку, з посиланням на п.4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання № 5-4/4, суд першої інстанції встановив відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки виплата щомісячної державної адресної допомоги не пов'язана із страховими випадками і не повинна відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КА України.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Предметом позову є зобов'язання відповідача прийняти до відшкодування витрати на виплату невідшкодованої щомісячної адресної допомоги в загальній сумі 21 994,51 грн. за період з 01 вересня по 01 грудня 2012 року.
Залишаючи без змін оскаржену постанову апеляційний суд виходить з того, що чинне законодавство України не зобов'язує відповідача здійснювати виплату державної адресної допомоги, яка встановлена Постановою КМУ №265 26.03.2008 р.
Так, статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини першої ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві» відповідача зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються відповідачем, передбачений ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві». Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Кабінет Міністрів України Постановою № 265 від 26.03.2008 р. установив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох 120 відсотків, на трьох і більше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що адресна допомога, як окремий вид соціальної допомоги, не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 Постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві» кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 червня 2011 року (ЄДРСР № 17316896).
Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити про неправильне обрання пенсійним органом засобу захисту права, яке пенсійний орган вважає порушеним, оскільки встановлене Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, правило щодо підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню лише за відсутності спору.
У разі наявності спору та незгоди на підписання актів звірки розрахунків з боку Фонду вимоги про стягнення таких сум мають вирішуватися у судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення органами Пенсійного фонду України позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки, про що зазначив Верховний суд України у своїй постанові від 28 листопада 2011 року (ЄДРСР № 20014561).
Доводи апеляційної скарги, які дублюють доводи адміністративного позову, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, 244-2, ч. 5 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя С.Д.Домусчі
суддя Н.В.Вербицька
суддя О.О.Кравець