21 вересня 2015 р. Справа № 2-а-247/11
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Літвінова І.А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді -Шеметенко Л.П.
судді -Запорожана Д.В.
судді -Коваля М.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду (далі ГУПФ) України в Одеській області про зобов'язання здійснити перерахунок раніше призначеної державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 12 липня 2010 року та забезпечити відповідні виплати.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що отримує пенсію, яка не відповідає розміру, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано протиправною відмову ГУПФ України в Одеській області у проведенні ОСОБА_4 перерахунку раніше призначеної пенсії у відповідності із ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду II групи.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_4 державної та додаткової пенсії як інваліду 2-ї групи з 12 липня 2010 року відповідно до ст. ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити відповідні виплати з врахуванням виплачених сум.
Допущено негайне виконання постанови.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 частини першої статті 183-2.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
ОСОБА_4 є особою, постраждалою від ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеною до 1 категорії, і інвалідом II групи, та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Управління відмовило позивачу у перерахунку пенсії у відповідності до положень Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посилаючись на відсутність права позивача отримувати пенсію з врахуванням положень цього Закону до моменту звернення за призначенням пенсії саме на його підставі.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на перерахунок пенсії з 12 липня 2010 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, у зв'язку з чим позовні вимоги належить задовольнити.
В апеляційній скарзі ГУПФ Фонду України в Одеській області вказується, що виплата позивачу пенсії правомірно проводилась на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Також, вказується, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - особам, віднесеним до 1 категорії, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Підпунктами 12, 15 п. 28 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції: «Особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю: інвалідам 1 групи у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам 2 групи у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам 3 групи у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вказані зміни визнані неконституційними.
На підставі ч.2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22 травня 2008 року редакція ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до внесення вказаних змін відновила свою дію.
Разом з тим, питання вказаних виплат регулювалося по іншому Постановами Кабінету Міністрів України від 17 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Однак, до червня 2011 року в законодавстві не було конституційної норми, яка б надавала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи виключно з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач повинен був застосовувати норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не норми зазначених Постанов Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів зазначає, що довід апелянта про пропущення позивачем строку звернення до суду взагалі вбачається необґрунтованим.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про протиправність виплат позивачу з липня 2010 року державної та додаткової пенсій у розмірах менших, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та необхідність задоволення позовних вимог правильними.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Л Л.П. Шеметенко
Суддя: Д.В. Запорожан
Суддя: М.П. Коваль