09 вересня 2015 р. Справа № 2-а-473/12
Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Разумовська О.Г.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради та 3-ї особи ОСОБА_1 про скасування розпорядження, -
18.10.2011р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду із адміністративним позовом до Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради та 3-ї особи ОСОБА_1, в якому просили суд скасувати розпорядження Адміністрації Заводського району від 13.12.2010 року №785 про готовність до експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1.
Ухвалою судді від 10.09.2012 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 закрито у зв'язку зі смертю останньої.
Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 01 жовтня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено. Скасовано розпорядження відповідача від 13.12.2010 року №785 про готовність до експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1 гр.ОСОБА_4
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 10.10.2012р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.10.2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
18.10.2012 року на адресу суду 2-ї інстанції надійшла апеляційна скарга голови Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, в якій останній теж просив скасувати постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.10.2012 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року апеляційні скарги задоволено частково, а постанову суду 1-ї інстанції скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_2 про скасування спірного розпорядження залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 11.09.2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули з невідомих причин, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для їх задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
13.12.2010 року Адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради на підставі протоколу засідання комісії з питань утримання ЖКГ і будівництва житлових та господарських приміщень від 07.12.2010р. та поданих ОСОБА_1 заяви і документів, було видано розпорядження №785-р про готовність до експлуатації належного гр.ОСОБА_1 житлового будинку літ.Б-2 після його капітального ремонту та за рахунок другого поверху, площею забудови 41,5 кв.м., житловою площею 18,5 кв.м., загальною площею 57,0 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1.
До поданих відповідачу 3-ю особою документів також було надано і письмову заяву із згодою співвласників домоволодіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на оформлення самочинного будівництва.
Однак, насправді позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 категорично заперечували проти вищевказаної заяви, стверджуючи, що такої згоди 3-й особі вони ніколи не надавали.
Дізнавшись про спірне розпорядження відповідача та не погоджуюсь з ним, позивачі оскаржили його до суду.
Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з протиправності та передчасності спірного рішення органу місцевого самоврядування.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.3.9.15 «Положення про адміністрацію Заводського району виконкому Миколаївської міської ради» (затв. рішенням міськради від 23.06.2006р. №2/4), до повноважень Адміністрації віднесено видання розпоряджень про готовність квартир, житлових будинків, господарських споруд і будівель, садових (дачних) будинків та гаражів, у тому числі споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, до експлуатації на підставі позитивних висновків відповідних служб.
Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи та вже зазначалося вище, 13.12.2010р. на підставі поданої гр.ОСОБА_1 заяви та доданих до неї документів, Адміністрацією ЗР було видано розпорядження №785-р про готовність до експлуатації належного гр.ОСОБА_1 житлового будинку літ.Б-2 після його капітального ремонту та за рахунок другого поверху, площею забудови 41,5 кв.м., житловою площею 18,5 кв.м., загальною площею 57,0 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1.
При цьому, слід звернути увагу на те, що до поданих 3-ю особою ОСОБА_1 документів до Адміністрації було надано, зокрема, і письмову заяву співвласників домоволодіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про згоду на здійснення та оформлення самочинного будівництва.
Разом з тим, судом 2-ї інстанції по справі встановлено, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 таку заяву не підписували та відповідно, ніякої згоди 3-й особі на таку реконструкцію ніколи не надавали.
Як встановлено апеляційним судом, в зв'язку із вказаною позицією позивачів, суд 1-ї інстанції своєю ухвалою від 30.11.2010 року, з метою перевірки справжності підписів ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у заяві до Адміністрації Заводського району виконкому Миколаївської міськради про надання згоди на узаконення самочинної забудови, призначив у даній справі судову почеркознавчу експертизу.
Як вбачається зі змісту висновків вищезазначеної експертизи №1597 від 12.06.2012р., наявні у заяві до відповідача підписи від імені ОСОБА_3 і ОСОБА_2 виконані не ОСОБА_3 і ОСОБА_2, а іншою особою.
Так, у відповідності до приписів ч.ч.1,2 ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Отже, у зв'язку із зазначеними вище обставинами, судовою колегією достовірно встановлено, що позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2, як співвласникі спірного домоволодіння, ніякої письмової згоди на самовільне проведення та оформлення громадянкою ОСОБА_1 капітального ремонту у своїй частці домоволодіння з надбудовою 2-го поверху не надавали.
Таким чином, за вказаних обставин, оскаржуване розпорядження Адміністрації Заводського району виконкому Миколаївської міської ради від 13.12.2010р. №785р «Про готовність до експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1 гр.ОСОБА_1» було видано без врахування зазначених обставин, т.б. за відсутності обов'язкової згоди всіх співвласників домоволодіння, а тому не може вважатися законним і обгрунтованим та відповідно, підлягає скасуванню, як таке, що порушує права позивача ОСОБА_2
До того ж, судова колегія, при прийнятті остаточного рішення по даній справі, також вважає за необхідне врахувати й те, що 3-ю особою, ні перед проведенням нею будівельних робіт з реконструкції своєї частки домоволодіння, ні в ході проведення цієї реконструкції, не було отримано жодних дозволів на виконання цих будівельних робіт, а також нею не подавалася ні декларація про початок виконання будівельних робіт, ні повідомлення про початок виконання таких будівельних робіт.
Отже, за вказаних обставин та з урахуванням повідомлення начальника КП «Миколаївське МБТІ» №1836 від 31.08.2009р., апеляційний суд приходить до висновку про те, що дана реконструкція домоволодіння фактично була здійснена 3-ю особою самовільно, тобто без будь-яких дозволів відповідача або Інспекції ДАБК та згоди інших співвласників будинку, а в подальшому, за допомогою підробленої заяви останніх, фактично легалізована спірним розпорядженням від 13.12.2010р. №785р.
Крім того, ще слід зазначити і про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку, не було належним чином зроблено відповідачем при розгляді даної справи в судах 1-ї і 2-ї інстанцій.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає ці апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2012 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко