16 вересня 2015 року Справа № 876/5045/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - ОСОБА_1;
від відповідача - Олексюк Р.З.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.04.2015р. в адміністративній справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській обл. про визнання протиправними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та податкової вимоги,-
09.02.2015р. позивач Фізична особа - підприємець /ФОП/ ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ Головного управління /ГУ/ ДФС у Тернопільській обл. № 000029/19-18-21-00/2379502744 від 17.10.2014р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6800 грн. та податкову вимогу № 12747-25 від 05.12.2014р. (а.с.3-7).
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.04.2015р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській обл. № 12747-25 від 05.12.2014р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з ФОП ОСОБА_4 у дохід державного бюджету 730 грн. 80 коп. недоплаченого судового збору (а.с.126-135).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила позивач ФОП ОСОБА_4, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.146-153).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час вирішення справи не враховано факт скасування судом постанови адміністративної комісії Тернопільської міської ради № 632 від 15.10.2014р. по справі про адміністративне правопорушення, якою продавця магазину ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП. Наведена обставина виключає правомірність нарахування штрафних (фінансових) санкцій відносно позивача. Також матеріалами справи не підтверджується факт реалізації тютюнових виробів у магазині позивача, не підтверджені ці обставини й показаннями свідків.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_4 перебуває на обліку в Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській обл., здійснює підприємницьку діяльність, зокрема, у вигляді роздрібної торгівлі тютюновими виробами в господарській одиниці - магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.94-96).
07.10.2014р. за вхідним № 276/9 на адресу ГУ ДФС у Тернопільській обл. від Тернопільської міської ради надійшли матеріали перевірки відносно ОСОБА_5, продавця належного позивачу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП (а.с.43). Така перевірка проведена працівниками Управління муніципальної поліції, при оформлені матеріалів перевірки залучалась спеціаліст служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради.
З матеріалів перевірки убачається, що 02.10.2014р. о 15 год. 56 хв. продавцем ОСОБА_5 в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, реалізовано тютюнові вироби - сигарети марки «Marlboro» - неповнолітньому ОСОБА_6, 13.01.1997р.н., чим допущено порушення Правила торгівлі тютюновими виробами.
Інспектором Управління муніципальної поліції ОСОБА_7 складено відносно ОСОБА_5 протокол № 002046 від 02.10.2014р. про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.156 КУпАП, від підпису якого ОСОБА_5 відмовилася (а.с.44).
До матеріалів перевірки долучені письмові пояснення неповнолітнього ОСОБА_6 від 02.10.2014р., відібранні інспектором Управління муніципальної поліції ОСОБА_7 у присутності головного спеціаліста служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради (а.с.45). Зі змісту пояснень вбачається, що ОСОБА_6 02.10.2014р. приблизно о 16 годині придбав у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, сигарети марки «Marlboro», продавець не цікавилась, не запитувала про вік у покупця. Після здійснення купівлі до ОСОБА_6 підійшли особи, які відрекомендувались працівниками Управління муніципальної поліції та поцікавилися, чи є йому 18 років, на що ОСОБА_6 відповів, що йому виповнилося повних 17 років і показав свій паспорт.
В подальшому постановою адміністративної комісії Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 632 від 15.10.2014р. ОСОБА_5, продавця магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, та керуючись ст.22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності (а.с.26).
Крім того, рішенням Тернопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській обл., правонаступником якої є Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській обл., № 000029/19-18-21-00/2379502744 від 17.10.2014р. про застосування фінансових секцій за порушення вимог ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років) до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. (а.с.8).
Рішенням ГУ ДФС у Тернопільській обл. № 2222/8/19-00-10-01-06/391 від 24.12.2014р. про результати розгляду скарги залишено скаргу ФОП ОСОБА_4 без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін (а.с.37-40). Рішенням Державної фіскальної служби України № 397/м/99-99-10-01-02-25 від 21.01.2015р. повторна скарга ФОП ОСОБА_4 залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін (а.с.41-42).
Також 05.12.2014р. Тернопільською ОДПІ ГУ Міндоходів Тернопільській обл. сформовано та направлено ФОП ОСОБА_4 податкову вимогу № 12747-25 про наявність податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 6800 грн. (фінансові санкції, контроль за справлянням яких здійснюють органи доходів і зборів) (а.с.10).
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції вірно виходив з того, що представленими матеріалами справи про адміністративне правопорушення підтверджується факт реалізації неповнолітній особі тютюнових виробів, який мав місце в магазині, де здійснює господарську діяльність позивач.
Вказаний висновок підтверджується складеними матеріалами справи про адміністративне правопорушення, показаннями допитаних в суді свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а також відеозаписом, проведеним за вказаними подіями.
Також продавець ОСОБА_5 у поданій до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. скарзі на постанову № 632 від 15.10.2014р., якою її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, вказує, що жодного сумніву відносно того, що ОСОБА_6 є повнолітнім у неї не виникло, вона була впевнена в тому, що йому понад 20 років за зовнішніми ознаками (а.с.58-59), чим фактично підтверджує факт продажу тютюнових виробів неповнолітньому, проте остання припустилася помилки щодо віку особи.
Факт перебування у трудових відносинах продавця ОСОБА_5 з позивачем сторонами не заперечується, а також підтверджується відомостями податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (зокрема, ОСОБА_5.), і сум утриманого з них податку, поданого податковим агентом ФОП ОСОБА_4 за 4 квартал 2014 року (а.с.104).
Також відсутність у позивача Z - звітів щодо реалізації тютюнових виробів у розглядуваному випадку свідчить про непроведення продавцем магазину такої операції через реєстратор розрахункових операцій.
Згідно постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 18.03.2015р. скасовано постанову № 632 від 15.10.2014р., винесену адміністративною комісією Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП (а.с.75).
Разом з тим, матеріали даної адміністративної справи містять інші належні та допустимі докази, зібрані в ході судового розгляду справи, які підтверджують факт продажу продавцем позивача тютюнових виробів неповнолітньому ОСОБА_6
Також вказана постанова суду не має преюдиційного значення під час вирішення розглядуваної справи, оскільки в силу вимог ч.4 ст.72 КАС України остання є обов'язковою для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно особою, стосовно якої винесену таку постанову.
Відповідно до приписів ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.
Таким чином, враховуючи зміст складених матеріалів у справі про адміністративне правопорушення, інших доказів по справі, а також покладений на позивача обов'язок забезпечувати реалізацію тютюнових виробів повнолітнім особам, колегія суддів приходить до переконливого висновку про порушення позивачем вимог ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» та п.11 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 218 від 24.07.2002р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно абз.9 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» за порушення вимог ст.15-3 цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800 гривень.
Звідси, податковим органом правомірно та з дотримання вимог вищенаведеного Закону накладено на позивача штраф у розмірі 6800 грн., про що винесено оскаржуване рішення № 000029/19-18-21-00/2379502744 від 17.10.2014р. про застосування фінансових санкцій.
Під час вирішення наведеного спору колегія суддів додатково враховує, що відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу /ПК/ України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі ст.54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.
При цьому в п.58.1 ст.58 ПК України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.
Зазначене цілком стосується органів доходів і зборів України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.
Тому з 01.01.2011р. (від часу набрання чинності ПК України) у контролюючих органів в розумінні ПК України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.
Водночас у разі прийняття цими органами рішення щодо визначення платникові податків штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке рішення за своєю формою не відповідає податковому повідомленню-рішенню, слід враховувати, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.
З урахуванням наведеного, враховуючи зміст спірного рішення, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення про застосування фінансових санкцій з мотивів його невідповідності за формою податковому повідомленню-рішенню.
Окрім цього, на виконання ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» розроблено Порядок застосування фінансових санкцій, затв. постановою КМ України № 790 від 02.06.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.5 цього Порядку підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Матеріалами справи стверджується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що відповідає наведеним вимогам законодавства.
В частині доводів апелянта колегія суддів враховує, що матеріали про вчинення адміністративного правопорушення складені із дотриманням вимог закону та уповноваженою особою, останні не містять недоліків, а їх зміст дає можливість чітко та однозначно дослідити зафіксовані у них обставини вчиненого правопорушення.
Також апелянтом не спростовані доводи відповідача про порушенням суб'єктом господарювання вимог ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», зокрема, не представлено переконливих доказів відсутності реалізації неповнолітній особі тютюнових виробів.
Окрім цього, позивач скористалась правом адміністративного оскарження винесеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та своєчасно, у строки визначені Податковим кодексом України, подала скаргу до ГУ ДФС у Тернопільській обл. (а.с.105), за результатами розгляду якої прийнято рішення 24.12.2014р. (а.с.37-40), а в подальшому з дотриманням строків звернулась зі скаргою у Державну фіскальну службу України.
Із змісту приписів пп.14.1.153 п.14.1 ст.14, п.п.56.15, 56.17 ст.56, п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України слідує, що на час винесення спірної податкової вимоги грошові зобов'язання платника податків були неузгодженими, а відтак не набули статусу податкового боргу.
За таких обставин податкову вимогу № 12747-25 від 05.12.2014р. скеровано позивачу всупереч вимогам закону, через що останню слід визнати протиправною та скасувати.
Доводи апелянта в іншій частині апеляційної скарги на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій винесено правомірно, при цьому відповідачем помилково скеровано позивачу податкову вимогу, через що заявлений позов підлягає до часткового задоволення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.04.2015р. в адміністративній справі № 819/308/15-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: Н.В.Бруновська
С.М.Кузьмич