07 вересня 2015 р. Справа № 876/3501/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І.,Ліщинського А.М.,
при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,
за участі представника відповідача: Дац Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миколаївському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 року по справі № 813/633/15 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Миколаївському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій,
Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області звернулося в суд із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Миколаївському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій, у якому просило зобов'язати відповідача включити до актів звірки суми пенсій в розмірі 450 грн. та стягнути вказану суму на користь Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 року по справі № 813/633/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миколаївському районі Львівської області суму виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 450 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миколаївському районі Львівської області оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечила, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності згідно ч.4 ст.196 КАС України.
Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, УПФ у Миколаївському районі Львівскої області виплатило в грудні 2014 року гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суму пенсії по інвалідності в розмірі 150 грн. на загальну суму 450,00 грн. та подало вказаний розмір виплаченої пенсії до відшкодування органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Миколаївському районі Львівської області.
Як вбачається з актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві з за грудень 2014 року, відповідач не прийняв до відшкодування витрати на виплату пенсії по інвалідності гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з тих підстав, що нещасний випадок стався поза межами України, на території країн СНД (Російська Федерація).
Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-ХVI, передбачає, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний своєчасно щомісяця та в повному обсязі відшкодувати витрати, понесені управлінням Пенсійного фонду у зв'язку із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку.
Згідно документів, які містяться у справі, сума невідшкодованих витрат з виплати допомоги по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_4. ОСОБА_2, ОСОБА_3 становить 450 грн. за період з грудень 2014 року, однак, вказана допомога відповідачем не була прийнята до відшкодування.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, страхові випадки за участі ОСОБА_4. ОСОБА_2, ОСОБА_3 стались на території держав учасниць СНД (Російська Федерація).
Згідно частини 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
З огляду на викладене, Фонд соціального страхування зобов'язаний прийняти до відшкодування та відшкодувати витрати Пенсійного фонду України на виплату пенсій навіть якщо нещасний випадок стався на території іншої з держав-учасниць Угоди.
Підпунктом "в" пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Крім цього, статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок).
Згідно пункту 4 вказаного Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, зокрема таких, як сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
У разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на відшкодування зазначених витрат в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватись вимоги саме про стягнення вказаних витрат, а не вимоги про зобов'язання прийняти зазначені суми до відшкодування.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту (відновлення) порушеного права в частині зобов'язання прийняти зазначені суми до відшкодування є невірним.
Вказана правова позиція суду узгоджується із практикою Верховного Суду України, зокрема, висловленою у постановах від 20 березня 2007 року у справі № 21-1087во06, від 6 червня 2011 року у справі № 21-116а11, від 20 червня 2011 року у справі № 21-76а11.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції щодо безпідставності посилання Фонду у таблицях розбіжностей на невідповідність актів Н-1 вимогам законодавства, оскільки ним не наведено обґрунтувань у чому полягає така невідповідність, а також не надано доказів визнання таких актів недійсними чи їх скасування, або доказів визнання неправомірними дій позивача щодо призначення відповідних пенсій.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову шляхом стягнення невідшкодованих витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
За наведених обставин, апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миколаївському районі Львівської області слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями ст.160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миколаївському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 року по справі № 813/633/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.І. Запотічний
Судді О.І.Довга
А.М.Ліщинський