15.09.2015 № 814/2550/15
м. Миколаїв
14:10
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідачаУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної марини Анатоліївни, вул. Харківське шосе, 49, м. Київ 96,02096
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідачаПублічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк", вул. Харківське шосе, 49, м. Київ 96, 02096
провизнання незаконною бездіяльності відповідача; зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся з позовом до відповідача - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі також - Фонд) на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни, третя особа - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (надалі - Банк). Просив визнати незаконною бездіяльність відповідача, визнати позивача кредитором ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», зобов'язати відповідача включити позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів в процедурі ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», віднісши його кредиторські вимоги до четвертої черги. Зазначала, що відповідно до рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.01.2015р. його позов до третьої особи було задоволено, стягнуто на користь позивача заборгованість та відсотки за договором банківського вкладу в сумі, еквівалентній 378343,50 гривень. В подальшому це рішення було залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 07.07.2015р. У лютому 2015 року звернулася для виконання цього рішення до органу ДВС, яким були відкриті виконавчі провадження про стягнення суми боргу. У березні та квітні 2015 року позивач отримав від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб частину вкладу в сумі 200000 гривень. В подальшому 27 березня 2015 року виконавчі провадження були закінчені, а виконавчі документи передано до ліквідатора банку. Про ці постанови про закінчення виконавчого провадження позивач дізнався лише у травні 2015 року. В подальшому відповідач відмовив позивачу у включенні його у реєстр акцептованих вимог кредиторів, мотивуючи це тим, що з відповідною заявою позивач повинен був звернутися до Фонду протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії Банку, тобто з 26.03.2105р. по 24.04.2015р. Відповідач повідомив позивача, що оскільки позивач своєчасно не подав Фонду свої кредиторські вимоги, вони вважаються погашеними.
Позивач заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач та третя особа були двічі судом повідомлені про час і місце розгляду справи, в судові засідання своїх представників не направили, заперечень на позов не надали.
Справа розглянута судом в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до такого.
Між позивачем та Банком було укладено договір банківського вкладу від 18.11.2013р. строком до 18 грудня 2014р.
09.12.2014 року позивачка проінформувала Банк про те, що закінчується строк договору банківського вкладу, який вона не бажає подовжувати та просила повернути їй гроші з вкладного рахунку.
Заочним рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.01.2015р. стягнуто з Банку на користь позивачки заборгованість та відсотки за договором банківського вкладу від 18.11.2013р. в сумі, еквівалентній 378343,50 гривень.
06.04.2015р. Заводським районним судом м.Миколаєва розглянута заява Славкіної Марини Анатоліївни, яка діяла від імені Банку, про перегляд зазначеного заочного рішення суду - у задоволенні заяви було відмовлено.
В подальшому відповідачем рішення місцевого суду було оскаржене в апеляційному порядку, та ухвалою апеляційного суду Миколаївської області рішення місцевого суду залишено без змін.
За зазначеним рішенням позивачці були видані виконавчі листи від 14.01.2015р.
Постановами державного виконавця відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2015р. та від 18.02.2015р. були відкриті виконавчі провадження про стягнення зазначених сум з Банку на користь позивачки.
Позивачка зазначила, що у березні та квітні 2015 року отримала від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб частину вкладу в сумі 200000 гривень. Не погашеною є заборгованість в сумі 178343, 50 грн.
Постановами державного виконавця того ж органу від 27.03.2015р. було встановлено, що відповідно до Постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду 20.03.2015р. було прийнято рішення №63 про початок здійснення процедури ліквідації Банку. Виконавчі провадження були закінчені.
Як вбачається із копій супровідних листів органу ДВС (а.с. 20, 21) на адресу ліквідатора ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни 27.03.2015р. за вих.. №№1266/7 та 1267/7 були направлені копії зазначеної постанови та оригінали виконавчих документів.
У червні 2015 року позивачка звернулася із заявою до відповідача щодо надання їй інформації щодо включення її до списку кредиторів банку.
У відповідь на зазначену заяву позивачка отримала від відповідача листа від 19.06.2015р., в якому зазначалося, що опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії Банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку відбулося в 26.03.2015р. в газеті «Голос України». З заявою про визнання своїх вимог позивачка повинна була звернутися до Фонду протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії Банку, тобто з 26.03.2105р. по 24.04.2015р. Будь-які вимоги, що надійшли після цього строку вважатимуться погашеними. Підтвердження включення її по реєстру кредиторів позивачка не отримала.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частина 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.
Згідно з частиною 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на Уповноважену особу Фонду покладено здійснення, зокрема, повноваження щодо складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (внесення зміни до нього) та здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів.
За приписами статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх непідтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Пункт 4.31 розділу 4 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року №2 (далі по тексту - Положення), передбачає, що у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили.
Судом встановлено, що рішенням суду ще у січні 2015 року стягнуто з Банку на користь позивачки всю суму заборгованості по договору банківського вкладу.
Про ці рішення відповідачу було відомо, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, саме Славкіна М.А. від імені банку подавала заяву про перегляд заочного рішення суду, яка розглянута судом 06.04.15 року.
Статтями 124 Конституції України та 14 КАС України закріплено принцип обов'язковості судового рішення.
Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував у своїх рішеннях, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Вищеозначена норма детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме право на справедливий, публічний і швидкий розгляд, і, водночас, передбачає обов'язкове виконання судових рішень.
Отже, для забезпечення цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Зокрема, про це прямо зазначається у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Нornsby V. Сгеесе), рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України".
Стабільність судової практики безпосередньо пов'язана з поняттям стабільності судового рішення. Судове рішення, по суті, є документом органу влади й містить у собі державно-владне, індивідуально-конкретне розпорядження щодо застосування норм права за встановленими у судовому засіданні фактами і правовідносинами.
Європейською практикою стабільність судового рішення сприймається як один зі складників принципу правової певності (визначеності). Саме в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів.
Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов'язків. До того ж у своїй практиці Європейський суд неодноразово підкреслював потребу в забезпеченні державою умов для реалізації остаточного судового рішення. Право на виконання судового рішення розглядається як складова права на судовий захист.
Відповідно до ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини застосовуються судами України при розгляді справ, наряду з Конвенцією (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод), як джерело права.
Відповідно до ч. 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В теорії судового процесу визначається, що позов - це вимога позивача до відповідача, адресована через суд. Отже подання позову до Банку і є вимогою про повернення суми боргу.
Також, як вбачається із матеріалів справи, виконавчі листи на виконання рішення Заводського районного суду м. иколаєва від 14.01.2015р. були 27.03.2015 року направлені відділом ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві на адресу відповідача.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у випадку прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. В цьому випадку державний виконавець не пізніше наступного дня виносить постанову про закінчення виконавчого провадження і надсилає виконавчий документ до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В даному випадку, звернувшись до суду, а потім до органів державної виконавчої служби, позивачка фактично заявила свої кредиторські вимоги до банку, а в подальшому - і до його ліквідатора, і мала розраховувати, що компетентні державні органи здійснять усі необхідні дії для стягнення належних їй коштів.
Керуючись принципом правової визначеності позивачка правомірно могла розраховувати, що органи державної влади, виконуючи свої функції відповідно до вимог законодавства повинні спрямувати її вимоги до осіб, які за законом їх повинні задовольнити.
Відповідно, як вбачається із матеріалів справи, виконавчі листи на виконання рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.01.2015р. були 27.03.2015 року направлені відділом ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві на адресу відповідача - як раз протягом дії строку на заявлення кредиторами своїх вимог до Банку.
За таких умов суд вважає, що позивачка заявила відповідачу про свої вимоги до Банка у встановлений законом спосіб, а відповідач повинен був включити її вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.
Тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки мають похідний від задоволеної вимоги характер, а права позивачки повністю будуть поновлені у зазначений вище спосіб.
Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 178343,50 гривень.
3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
4. Присудити ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (РНОКППНОМЕР_1) понесені нею судові витрати (судовий збір) в сумі 73,08 грн., що був сплачений по платіжній квитанції від 05.08.2015 № 0.0.417846783.1, з Державного бюджету України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В. С. Князєв