ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" вересня 2015 р. Справа № 809/3671/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
представника позивача Григоріва В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції міста Івано-Франківська Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про стягнення заборгованості в сумі 5087151 грн.,-
28.08.2015 року Державної податкової інспекції міста Івано-Франківська Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківській області до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 5087151 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем добровільно не погашено податковий борг, що виник в результаті несплати самостійно задекларованих грошових сум з податку на додану вартість за березень-червень 2015 року в загальному розмірі 5087151 грн.
Представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі. Клопотань про розгляду справи без участі відповідача чи про відкладення розгляду справи на адресу суду не поступало. Правом подання заперечення відповідач не скористався.
Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 10.10.1996 року проведено державну реєстрацію Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача станом на 24.03.2015 року (а.с.6-7). Відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податок на додану вартість, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).
Відповідач згідно підпункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України є платником податку на додану вартість.
Щодо зобов'язань відповідача із податку на додану вартість судом встановлено наступне.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу (надалі - ПК) України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Пунктом 202.1 статті 202 ПК України визначено, що для податку на додану вартість, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.
Відповідно до положень статті 203 ПК України, а саме пунктом 203.1 цієї статті встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Аналогічне положення закріплене підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України.
Пунктом 203.2 статті 203 ПК України передбачено, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську податкові декларації з податку на додану вартість за 3, 4, 5, 6 місяці 2015 року всього на загальну суму 5087151 грн. (а.с. 7, 8). Однак самостійно задекларовані зобов'язання відповідачем у встановлений законом строк не сплачені і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за березень-червень 2015 року становить 5087151 грн. Наявність податкового боргу підтверджується також довідкою позивача про борг від 27.07.2015 року (а.с.13).
Відповідно до загальних приписів пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що позивачем було надіслано відповідачу податкові вимоги форми ''Ю1'' за № 1/549 від 16.01.2002 року та ''Ю2'' за № 2/2014 від 18.02.2002 року, які отримані уповноваженою особою відповідача, про що свідчать відповідні відмітки на корінцях вказаних податкових вимог (а.с. 12). Відповідач вказані податкові вимоги не оскаржував, а відтак сума грошового зобов'язання, яка є предметом стягнення, вважається узгодженою.
Обставини про те, що податковий борг відповідача з дати виставлення вищевказаних податкових вимог по дату подання цього позову не переривалися і вказані податкові вимоги не відкликалися контролюючим органом, підтверджено позивачем довідкою від 14.09.2015 року за № 20246/10/23-150/8232.
Положеннями пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналогічна правова норма щодо порядку направлення вимоги і формування нового податкового боргу відображена у підпункті 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв до 01.01.2011 року.
Суд зазначає, що нормами матеріального права, до і після 2011 року, питання направлення податкової вимоги та, на її підставі, звернення податкового органу до суду про стягнення податкового боргу, врегульовані ідентично.
Враховуючи відсутність колізій між такими нормами Законів, та встановлену обставину збільшення податкового боргу, визначеного в податкових вимогах від 16.01.2002 року та 18.02.2002 року, суд вважає підставним звернення позивача до суду по вказаних податкових вимогах, без направлення нової вимоги за правилами Податкового кодексу України.
В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.
Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав, хоча суд за клопотанням відповідача відкладав розгляд справи для забезпечення його права на участь в судовому засіданні та подання суду доказів в заперечення заявленого до нього позову про стягнення податкового боргу в розмірі 5087151 грн.
Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції міста Івано-Франківська Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про стягнення заборгованості в сумі 5087151 грн є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (ідентифікаційний код 00375409, місцезнаходження: 76003, місто Івано-Франківськ, вулиця Княгинин, будинок, 44) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь державного бюджету України податковий борг в розмірі 5087151 (п'ять мільйонів вісімдесят сім тисяч сто п'ятдесят одну) гривню.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ Боршовський Т.І.
Постанова складена в повному обсязі 21.09.2015 року.