ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" березня 2012 р. Справа № 2a-3447/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.
за участю секретаря Озара О.Я.
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр»до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про визнання нечинними податкових-повідомлень-рішень, -
24.10.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську (далі по тексту відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 16.09.2011 року та за № НОМЕР_2 від 12.08.2011 року, якими визначено грошові зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 72 045 гривень та податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 39 251, 25 гривень, відповідно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, в порушення вимог підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 215 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України визначив податкові зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 72 045 гривен та податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 39 251, 25 гривень, оскільки висновки викладені в акті перевірки, на підставі якого винесені рішення, не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, відповідач безпідставно збільшив грошові зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 31 961 гривень сплачено позивачем податку у ціні товарів, які в період 2010 року придбані у товариства з обмеженою відповідальністю «Екопласт - Львів» та приватного підприємства «Львівкомфортгруп-К». Зазначає про неправомірне застосування відповідачем положень статей 215, 228 Цивільного кодексу України, на підставі норм яких самостійно без будь-яких правових підстав відповідач визнав правочин позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів» та приватним підприємством «Львівкомфортгруп-К» нікчемним та таким, що укладений без реальної мети настання правових наслідків.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та пояснив суду, що відповідачем безпідставно не враховано того, що в господарських операціях між позивачем та ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К» відсутні визначені Цивільним кодексом України підстави вважати укладений з цими суб'єктом господарювання договір купівлі-продажу будівельних матеріалів нікчемними, а у позивача були всі встановлені законом підстави для формування податкового кредиту та обсягу понесених витрат в задекларованому розмірі, самі господарські операції мали місце між сторонами.
Відповідач позову не визнав, його представником подано письмове заперечення проти заявлених вимог, яке мотивоване тим, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які є законними та обґрунтованими.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів викладених в письмовому запереченні та пояснили, що перевіркою правомірності віднесення до складу витрат та формування від'ємного значення податку на додану вартість по операціях із ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К» при наявності лише первинних документів, виявлено відсутність будь-яких фінансово-господарських операцій.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступних мотивів.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 18.02.2000 року, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 02.03.2000 року, зареєстрований платником податку на додану вартість 14.03.2000 року, про що йому видано свідоцтво за №12863119.
Відповідач з 11.07.2011 року до 26.07.2011 року провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року до 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт за №6083/23-1/30610024 від 29.07.2011 року (т. 1 а.с. 11-57).
За наслідками розгляду вказаного акту перевірки відповідачем 12.08.2011 року винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0001172301 про нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств розмірі 39 951, 25 гривень, в тому числі 31 961 гривня за основним платежем та 7 990, 25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, а також 16.09.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення за №0001302301 про нарахування зобов'язань з сплати податку на додану вартість в розмірі 72 045 гривень, в тому числі 57 636 гривень за основним платежем та 14 409 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.10, 68).
Підставою для визначення вказаних зобов'язань слугували висновки проведеної перевірки, згідно яких позивачем допущено здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів з ТОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Львівкомфортгруп-К», прийнято до виконання документи на операції, що порушують публічний порядок і, відповідно, суперечать законодавчим та нормативним актам.
Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно, в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток за період ІІ та ІІІ кварталів 2010 року на загальну суму 31 961 гривень; в порушення пункту 1.4 статті 1, підпунктів «а», «б», «в» пункту 6.4, підпунктів «а», «в» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено відсутність операцій, які підпадають під визначення статтей 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та за податкові періоди з лютого - липня 2010 року донараховано податок на додану вартість, зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в загальній сумі 59 348 гривень.
Судом встановлено, що позивачем обліковано в показниках бухгалтерського та податкового обліку операції з придбання сантехнічних товарів в ТОВ «Екопласт-Львів» на загальну суму 270048, 19 гривень, в тому числі податок на додану вартість 45 008, 03 гривень за період квітня - серпня 2010 року.
Також, позивачем в показниках бухгалтерського та податкового обліку за період січня - березня 2010 року обліковано операції з придбання сантехнічних товарів в ПП «Львівкомфортгруп-К» на загальну суму 151 039, 94 гривень, в тому числі податок на додану вартість 25 173, 33 гривень.
Підставою для здійснення обліку вказаних операцій слугували виписані ТОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Львівкомфортгруп-К» видаткові та податкові накладні (т.1 а.с.110-226).
Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Розглядаючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення за №0001302301 про нарахування зобов'язань з сплати податку на додану вартість в розмірі 72 045 гривень, суд виходить з наступного.
Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету в період виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість».
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування визначено операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.
У відповідності до пункту 1.4 статті 1 вказаного закону поставка товарів, визначена як будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За змістом підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Наявність у позивача податкових накладних, виданих ТОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Львівкомфортгруп-К» як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту за період 2010 року, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.
Зокрема, досліджуючи реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит суд дійшов висновку про те, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Так, судом встановлено, що податковий кредит сформовано за облікованими позивачем господарськими операціями з ТОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Львівкомфортгруп-К» (т. 1 а.с.110-226).
Позивачем не надано, а судом не виявлено будь-яких доказів, які б підтверджували факт придбання ним у ТОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Львівкомфортгруп-К» вказаного в податкових накладних товару, не існує доказів транспортування та зберігання даного майна.
Надані представником позивача документи щодо продажу ним сантехнічного товару третім особам не підтверджують зв'язку операції, проведених з ТОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Львівкомфортгруп-К» із господарською діяльністю позивача, зважаючи на те, що позивачем здійснювалась закупівля аналогічного товару в інших осіб, такий же товар знаходився в запасах у позивача.
Податкові та видаткові накладні видані позивачу ТОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Львівкомфортгруп-К», підписані від імені ОСОБА_3, однак як встановлено відповідачем під час проведеної перевірки ОСОБА_3 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців значиться керівником ТОВ «Екопласт-Львів», однак при проведенні перевірки вказаного підприємства будь-яких документів про покладення на нього обов'язків керівника товариства не представлена.
Судом встановлено, що 29.12.2011 року постановою Сихівського районного суду м. Львова закрито кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 за ст.ст. 27 ч.3, 28 ч.3, 205 ч.2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_5 за ст.ст. 27 ч.3, 28 ч.3, 205 ч.2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_6 за ст.ст. 27 ч.2, 28 ч.2, 205 ч.2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 за ст.ст. 27 ч.2, 28 ч.3, 205 ч.2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_8 за ст.ст. 27 ч.2, 205 ч.2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_9 за ст.367 ч.2 Кримінального кодексу України у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності обвинувачених осіб на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році», тобто з нереабілітуючих підстав (т.2. а.с.2131-234).
При цьому, вказані особи обвинувачувалися в тому, що в складі організованої злочинної групи впродовж 2009-2010 років організували реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, а саме: ТОВ «Віктор Ко», ТОВ «Екопласт-Львів», ТОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», ПП «Західпрестижтрейд», ПП БФ «Віалекс», ПП «МААБ», ТОВ «Маюн», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2», ТОВ «Миколаїв Авто» та документально оформляли неіснуючі операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, послуг, робіт, після чого дані документи передавалися замовникам цих послуг - реально діючим підприємствам, для відображення в бухгалтерському та податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, здійснення операцій щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з рахунків цих підприємств на рахунки фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності для зняття готівкою (т.3 а.с. 1-85).
Щодо ПП «Львівкомфортгруп-К», то ОСОБА_3 ніколи не здійснював керівництва даними підприємствами та не входив до складу його засновників, і як наслідок, податкові та видаткові накладні підписані не уповноваженою на те особою, що є прямим порушення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Крім того, проведеною перевіркою ТОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Львівкомфортгруп-К» органами державної податкової інспекції встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької та економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, транспортних засобів, складських приміщень (т.1 а.с. 91-102).
Як наслідок, суд дійшов висновку про відсутність господарських операцій купівлі позивачем сантехнічних товарів в ТОВ «Екопласт-Львів» на загальну суму 270048, 19 гривень, в тому числі податок на додану вартість 45 008, 03 гривень за період квітня - серпня 2010 року, а також відсутності господарських операцій купівлі позивачем сантехнічних товарів в ПП «Львівкомфортгруп-К» на загальну суму 151 039, 94 гривень, в тому числі податок на додану вартість 25 173, 33 гривень за період січня - березня 2010 року.
Виходячи із аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» та встановлених у судовому засіданні обставин, наявність податкових накладних у позивача, як платника податків, є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.
Однак, суд вважає за необхідно зазначити, що якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.
Враховуючи вищевикладене суд погоджується та вважає правильними висновки відповідача про наявність у позивача обов'язку сплати податок на додану вартість в розмірі 57 636 гривень, а також нарахованих штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в розмірі 14 409 гривень, а податкове повідомлення-рішення за №0001302301 від 16.09.2011 року правомірним.
Розглядаючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення за №0001172301 від 12.08.2011 року про визначення позивачу зобов'язань з сплати податку на прибуток приватних підприємств розмірі 39 951, 25 гривень, в тому числі 31 961 гривня за основним платежем та 7 990, 25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями суд також дійшов висновку про їх безпідставність виходячи з наступного.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Також, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Враховуючи вищевикладені висновки суду щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», суд вважає обґрунтованим висновок Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про завищення позивачем витрат 2010 року, а податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_2 від 12.08.2011 року про визначення позивачу зобов'язань з сплати податку на прибуток приватних підприємств розмірі 39 951, 25 гривень, в тому числі 31 961 гривня за основним платежем та 7 990, 25 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями - правомірним.
Таким чином, визначені Державною податкової інспекцією в місті Івано-Франківську податкові зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 39 251, 25 гривень та податку на додану вартість в сумі 72 045 гривень є правомірними, а позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень за № НОМЕР_1 від 16.09.2011 року та за № НОМЕР_2 від 12.08.2011 року, якими ці зобов'язання визначені, є необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень за № НОМЕР_1 від 16.09.2011 року та за № НОМЕР_2 від 12.08.2011 року - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_10
Постанова складена в повному обсязі 29.03.2012 року.