ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" жовтня 2011 р. Справа № 2a-3196/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.,
за участю секретаря: Хоми О.В.,
представника позивача: ОСОБА_1,
представник відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Індуктор" до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання нечинним рішення за № 2126 від 19.09.2011 року, -
05.10.2011 року Відкрите акціонерне товариство "Індуктор" (далі -позивач) звернулося з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за № 2126 від 19.09.2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 19.09.2011 року протиправно, всупереч вимог статті 250 Господарського кодексу України, прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за № 2126, оскаржуване рішення охоплює період з 20.01.2010 року до 07.04.2010 року. Вважає, що дане рішення суперечить чинному законодавству та прийнято з порушенням строку застосування цих адміністративно-господарських санкцій.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав вказаних в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечила, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення прийнято згідно вимог статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України». Просила в задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою в управлінні Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську як платник страхових внесків.
19.09.2010 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення за №2126, яким застосовано фінансові санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 20.01.2010 року до 07.04.2010 року на загальну суму 4567,55 гривень.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що страхувальники -роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Частина перша статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. Частина третя вказаної статті встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Частина 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частина 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов'язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі -недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частиною 9 статті 106 вказаного Закону України визначаються фінансові санкції, які уповноважені застосовувати виконавчі органи Пенсійного фонду до страхувальників, пункт 2 якої передбачає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до пункту 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом 10 робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Згідно пунктом 13 цієї ж статті вищевказаного Закону, про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами 9 і 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом 3 робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 статті 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення), передбачає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Застосована сума фінансових санкцій і пені є адміністративно-господарськими санкціями.
За змістом статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи положення статті 250 Господарського кодексу України, а також пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, Управління Пенсійного Фонду могло застосувати до відповідача штрафні санкції протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення норми закону.
Як встановлено судом, заборгованість по сплаті страхових внесків у позивача виникла 20.01.2010 року, яку відповідачем сплачено 07.04.2010 року, що підтверджується розрахунком фінансової санкції та пені по особовому рахунку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення за №2126 від 19.09.2011 року, яке охоплює період з 20.01.2010 року до 07.04.2010 року, прийнято з порушенням шестимісячного терміну застосування адміністративно-господарських санкцій з дня виявлення порушення та пізніше як через 1 рік з дня порушення відповідачем встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності .
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.02.2008 року, по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Тернопільський кар'єр»до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про скасування рішень.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне: у відповідності до пункту 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Так, у вищенаведеній нормі мова йде про стягнення недоїмки. В той же час стаття 250 Господарського кодексу України, регламентує загальний строк щодо застосування таких санкцій. А тому, суд зазначає, що поняття «стягнення»та «застосування»не є тотожними. В даному випадку оскаржуються рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
За таких обставин, суд приходить до висновку що оскаржуване рішення за №2126 від 19.09.2011 року про застосування до Відкритого акціонерного товариства "Індуктор" фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом пенсійного фонду в розмірі 4567,55 гривень, є протиправним, а позовні вимоги підлягають до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську за №2126 від 19.09.2011 року про застосування до Відкритого акціонерного товариства "Індуктор" фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом пенсійного фонду в розмірі 4567,55 гривень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 01.11.2011 року.