09 вересня 2015 року (11 год. 30 хв.) Справа № 808/3592/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Киселя Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,
представника позивача - Козарик Н.Г.,
представника відповідача - Сардака П.І.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Токмаку Запорізької області про стягнення заборгованості.
01.07.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області (далі - позивач) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Токмаку Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 2856,05 грн.
Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що при складанні актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих за період листопад-грудень 2014 року відповідач відмовився прийняти до заліку витрати на виплату та доставку пенсії громадянам, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які тимчасово переїхали з Донецької та Луганської областей у розмірі 2856,05 грн.
Ухвалою від 03.07.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 16.07.2015.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.07.2015, для надання сторонами додаткових доказів.
У судове засідання 28.07.2015 представники осіб, які беруть участь у справі, не прибули.
Ухвалою від 28.07.2015 за клопотанням представника позивача провадження у справі було зупинено до 09.09.2015.
Ухвалою від 09.09.2015 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 09.09.2015.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що зазначені в позовній заяві особи, які тимчасово переїхали з Донецької та Луганської областей до відділення Фонду не зверталися та жодних документів підтверджуючих їх право на страхові виплати не надавали, що позбавляє відповідача можливості відшкодовувати позивачу будь-які виплати. Зазначив, що чинне законодавство не містить приписів, які б дозволяли Фонду призначати і проводити витрати на підставі електронних документів. Наголосив, що пенсіонери, вимоги по відшкодуванню пенсій яким заявлені позивачем, перебували на обліку не в позивача, а в інших територіальних управліннях (в яких залишені паперові пенсійні справи), та які на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 переміщені до населених пунктів, підконтрольних Україні. Отже, відповідач в даному випадку є неналежним відповідачем.
У судовому засіданні 09.09.2015 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,
Громадянка ОСОБА_6 знаходиться на обліку позивача, згідно довідки від 19.01.2015 №2317000658 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Громадянка ОСОБА_6 отримує пенсію по втраті годувальника, про що свідчать зміст розпорядження №569 від 06.11.2014.
Позивачем ОСОБА_6 виплачено пенсію 750,00 грн. за період листопад-грудень 2014 року.
Громадянка ОСОБА_3 знаходиться на обліку позивача, згідно довідки від 28.11.2014 №2317000418 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Громадянка ОСОБА_3 отримує пенсію по втраті годувальника, про що свідчать зміст розпорядження №576 від 12.11.2014.
Позивачем ОСОБА_3 виплачено пенсію 750,00 грн. за період листопад-грудень 2014 року.
Крім того, громадянки ОСОБА_4, ОСОБА_5 отримують пенсію по втраті годувальника, про що свідчать зміст розпорядження №867 від 13.11.2014 та №672 від 11.11.2014.
Позивачем громадянкам ОСОБА_4, ОСОБА_5 виплачено пенсію 900,00 грн. та 456,05 грн. відповідно, за період листопад-грудень 2014 року.
Отже, позивачем нараховано та виплачено пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, що підтверджується наданими суду довідками про виплату пенсій від 24.07.2015 №742, 739, 740, 741.
За результатами Актів щомісячної звірки за листопад-грудень 2014 року, таблиць розбіжностей за листопад-грудень 2014 року відповідачем не прийнято до заліку витрати позивача на виплату пенсій ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які тимчасово переїхали з Донецької та Луганської областей в розмірі 2314,84 грн. - за листопад 2014 року та 541,21 грн. - за грудень 2014 року.
Відповідно до ст. 10 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів ПФУ, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 1.1 розділу 1 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 № 1-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 № 5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 за № 208/14899, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади. Управління підвідомчі та підзвітні Фонду.
Таким чином, позивач у справі є органом владних повноважень, який виконує у даних правовідносинах владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105-ХІV) виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Стаття 81 Закону № 1788-ХІІ передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Аналогічні норми закріплено і в Законі України від 09.07.2003№ 1058-ІV.
Позивачем за листопад-грудень 2014 року нараховані суми, що підлягають відшкодуванню по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та направлені на адресу відповідача акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно списків осіб, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які не прийняті до заліку Фондом за листопад-грудень 2014 року, розбіжності в сумі 2856,05 грн. виникли в результаті непогодження відповідачем витрат на виплату пенсій громадянкам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки ці особи перебувають на обліку в Донецькій та Луганській областях, переїхали на тимчасове проживання до Оріхівського району та не стали на облік у відповідача.
Згідно із ст. 4 Закону № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення», законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Із набранням чинності Закону № 1105-ХІV обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІУ фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.
При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1105-ХІV якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Статтею 21 Закону № 1105-XIV передбачені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, зокрема, пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4 затверджено «Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання» (далі - Порядок № 5-4/4).
Згідно з п. 4 Порядку № 5-4/4, відшкодуванню піддягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно - правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію, допомога на поховання сім'ї потерпілого або особи, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Суд зазначає, що порядок передачі документів, що підтверджують право на отримання пенсіїї встановлений Інструкцією про порядок передачі Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійних захворюваннях України документів, що підтверджують право застрахованого чи членів його сім'ї на страхову виплату, затверджений постановою Правління Фонду ССНВВ України від 20 квітня 2001 року № 10 (згідно діючого законодавства не підлягає реєстрації в органах юстиції). Серед інших документів, зазначених у даній інструкції обов'язковими є заява потерпілого власнику підприємства, акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 (якщо мав місце нещасний випадок) або нотаріально завірена копія, акт про розслідування нещасного випадку на виробництві за формою Н-5 (якщо мав місце нещасний випадок) або нотаріально завірена копія, акт розслідування професійного захворювання (якщо таке встановлено) або нотаріально завірена копія, рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або нотаріально завірена копія, висновки МСЕК про ступень втрати професійної працездатності або нотаріально завірена копія, довідка про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну допомогу та інші .
Як зазначено у п. 7 цієї Інструкції, якщо в особовій справі потерпілого або особи, яка одержує відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, відсутні деякі документи, передбачені п.п. 4-5 цієї Інструкції, то така справа ВВД Фонду від страхувальника не приймається до повного укомплектування.
Крім цього, обов'язкова наявність для оформлення та здійснення відшкодування будь-яких виплат Відділенням фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зазначених вище документів витікає і зі змісту ст. ст. 35, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Таким чином, для здійснення відділенням ФСС відшкодування управлінню ПФУ витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій по втраті годувальника, територіальним органам фонду мають бути надані докази на підтвердження правомірності сплати цих виплат (акт про нещасний випадок на виробництві, відповідне рішення суду, довідка МСЕК та інші).
Статтею 71 КАС України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні обов'язкові документи, що передбачені зазначеною Інструкцією, які підтверджують право на отримання пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які виїхали із зони проведення АТО та були взяті на облік позивачем.
Також, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання відповідачем вказаних документів, що підтвердили б факт правомірності сплати позивачем пенсій по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Крім того, з пояснень представника відповідача вбачається, що зазначені особи, до нього не зверталися.
З наведених підстав, у відповідача відсутній обов'язок щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії громадянам, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які тимчасово переїхали з Донецької та Луганської областей у розмірі 2856,05 грн. за листопад-грудень 2014 року.
Слід зазначити, позивачем не було надано до суду докази взяття на облік громадянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5, довідки про взяття на облік в позивача були надані лише щодо громадянок ОСОБА_3 та ОСОБА_6
Крім того, позивач у судовому засіданні самостійно зазначив про відсутність у нього пенсійних справ зазначених осіб та наявність лише електронних пенсійних справ, на підставі яких позивачем здійснювалось виплата пенсій за період листопад-грудень 2014 року.
Отже, судом встановлено відсутність у позивача зазначених пенсійних справ, а в матеріалах справи наявні лише заяви на запити пенсійних справ з пенсійних фондів інших районів по зазначених особах.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.
Тобто, відповідач є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки у даному випадку позивач має звернутись з позовом до відділень Фонду, у яких знаходяться справи вищезазначених осіб та в яких вони перебували на обліку, та які були переміщені на територію підконтрольну органам влади України, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 595.
Відповідно до ст. 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
За приписами ст. 19 КАС України адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд зазначає, що в даному випадку заміна відповідача по справі на належного відповідача не є можливою, оскільки за наслідками такої заміни буде змінена територіальна підсудність даної адміністративної справи.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог позивача та необхідність відмовити у задоволенні його адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Токмаку Запорізької області про стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Кисіль