15 вересня 2015 року (09 год. 30хв.)Справа № 808/5428/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відділу Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Приморського районного управління юстиції у Запорізькій області про визнання дій бездіяльністю,
21.08.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до відділу Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Приморського районного управління юстиції у Запорізькій області (відповідач), у якому позивач просить визнати бездіяльністю дії відповідача, якими не проведено Державну реєстрацію народження 14.01.2015 дитини з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові за заявою матері від 23.01.2015.
У позові вказує, що позивач звернулась до відповідача із заявою про внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини та просила записати батьком дитини ОСОБА_2 Проте відповідач відмовив, оскільки дитина, народжена до спливу 10 місяців після припинення шлюбу, походить від подружжя. Зазначає, що у заяві, яку подала до відповідача батьком дитини зазначила іншу особу - ОСОБА_2, з яким склались відносини після розірвання шлюбу. Вважає, що не можна записати батьком дитини колишнього чоловіка тільки через те, що після розірвання шлюбу не сплинуло 10 місяців. З огляду на викладені обставини просить позов задовольнити.
У судове засідання позивач не прибула та надала до суду електронне повідомлення про розгляд справи без її участі.
Відповідач надав суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, а також надав письмові заперечення на позов. У запереченнях вказує, що відповідно до приписів Сімейного кодексу України, дитина, народжена до спливу 10 місяців після припинення шлюбу, походить від подружжя. У випадку, якщо мати дитини заявляє, що її колишній чоловік не є батьком дитини та просить не вказувати його батьком в актовому записі, то її прохання може бути задоволено лише за наявності відповідної заяви від колишнього чоловіка та дружини (колишнього подружжя) про невизнання колишнього чоловіка батьком дитини. Такої заяви надано не було. Вважає, що відповідач діяв у законний спосіб, а тому позов є необґрунтованим.
У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, справа розглянута у письмовому провадженні.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила хлопчика, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження, виданим 14.01.2015 №9.
23 січня 2015 року позивач звернулась до відповідача із заявою, поданою відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України та просила внести відомості про батька до актового запису про народження дитини - ОСОБА_3, у графі «відомості про батька» просила записати прізвище, громадянство батька за прізвищем, громадянством матері і вказати таке його власне ім'я та по-батькові: ОСОБА_2.
23.01.2015 відповідач на заяву позивача надав роз'яснення, у яких зазначено, що державна реєстрація розірвання шлюбу проведена 19 квітня 2014 року, 10-місячний термін на момент народження дитини не сплинув, а тому дитина походить від колишнього подружжя. Також позивачці роз'яснено, що якщо жінка та чоловік, шлюб між якими припинено у разі народження дитини до спливу 10 місяців після розірвання шлюбу мають право подати до органу реєстрації спільну заяву про невизнання колишнього чоловіка батьком дитини. Також позивачці повідомлено, що відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Оскільки позивачка у своїй заяві у графі «Відомості про батька» просила вказати ОСОБА_2 (іншу особу), 10-місячний строк після розірвання шлюбу не сплинув, спільна заява від колишнього подружжя про невизнання батьківства відсутня, відповідач відмовив позивачці у внесенні до актового запису про народження дитини відомостей про іншу особу - ОСОБА_2, як про батька дитини.
Вважаючи таку дію протиправною бездіяльністю позивач звернулась до суду із цим позовом.
Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Позивач надала відповідачу заяву про внесення відомостей про батька дитини, посилаючись на ч.1 ст.135 Сімейного кодексу та просила у графі «Відомості про батька» вказати ОСОБА_2.
Судом встановлено, що позивачем 26.09.2006 було зареєстровано шлюб (а/з 888, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції міста Києва), який було розірвано 19.04.2014, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції міста Києва складено а/з за №92.
Відповідно до наданого до заяви медичного свідоцтва про народження, дитина народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто через повних 8 місяців після розірвання шлюбу.
Частиною 1 статті 122 Сімейного кодексу України встановлено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до ч.2 ст.122 Сімейного кодексу України , дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Згідно із ч.3 ст.122 Сімейного кодексу України подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.
Відповідно до ч.1 ст.125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.
Згідно із ч.2 ст.125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Судом встановлено, що позивачка, подавши заяву про внесення запису про батька дитини за прізвищем та громадянством матері, як це передбачено статтею 135 Сімейного кодексу України, просила визнати походження дитини від чоловіка, із яким не перебуває у шлюбі. В той же час, після розірвання шлюбу між позивачкою та її колишнім чоловіком не сплинуло 10 місяців.
Згідно зі ст.21 Закону України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо, зокрема, державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України.
Згідно із ч.2 ст. 21 Закону України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», орган державної реєстрації актів цивільного стану на прохання особи, якій відмовлено в державній реєстрації актів цивільного стану у зв'язку з наявністю однієї з підстав, зазначених у частині першій цієї статті повинен викласти причину такої відмови в письмовій формі.
Також, пунктом 4 розділу 2 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, які затверджені Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 №52/5 (Правила державної реєстрації) встановлено, що у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України.
Орган державної реєстрації актів цивільного стану на прохання особи, якій відмовлено в державній реєстрації актів цивільного стану у зв'язку з наявністю однієї з підстав, зазначених в абзаці першому цього пункту, повинен викласти причину такої відмови в письмовій формі.
У пункті 7 розділу 1 Правил державної реєстрації встановлено, що працівники органів державної реєстрації актів цивільного стану у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Пунктом 18 розділу ІІІ Правил державної реєстрації передбачено, що якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а власне ім'я та по батькові - за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Графи актового запису про народження "Дата народження", "Місце проживання" в розділі "Відомості про батька" у цьому випадку не заповнюються. Відповідно до п.20 розділу ІІІ Правил, якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу (смерті, розірвання шлюбу) або визнання його недійсним, державна реєстрація народження дитини проводиться у такому самому порядку, як і державна реєстрація народження дитини, батьки якої перебувають між собою у шлюбі, за винятком випадків, передбачених абзацами другим, п'ятим та сьомим цього пункту.
Якщо мати дитини під час державної реєстрації народження заявляє, що її колишній чоловік не є батьком дитини, і у зв'язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народження дитини, її прохання може бути задоволене лише за наявності спільної заяви чоловіка та дружини (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини, а також заяви матері та батька дитини про визнання батьківства. У цьому разі державна реєстрація народження проводиться у порядку, передбаченому абзацом четвертим пункту 17 цієї глави.
Про подану заяву колишнього подружжя робиться відповідний запис у графі "Для відміток" актового запису про народження, який скріплюється підписами колишньої дружини та чоловіка.
Якщо колишній чоловік матері дитини не може особисто з'явитись до органу державної реєстрації актів цивільного стану для подання такої заяви, то його заява, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою і яка підтверджує, що він не є батьком дитини, може бути подана через представника або надіслана поштою. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності.
З огляду на викладені вище норми, суд дійшов такого висновку: оскільки дитина народжена до спливу 10 місяців після розірвання шлюбу між позивачкою та її чоловіком, заява від колишнього подружжя про невизнання батьківства відповідачу позивачем не надавалась, а стаття 135 Сімейного кодексу України не передбачає можливості внести відомості про іншу особу у графу «Відомості про батька» за заявою матері, то суд не вбачає будь-яких протиправних дій чи бездіяльності відповідача щодо відмови позивачці у державній реєстрації народженої дитини з присвоєнням дитині прізвища, ім'я та по батькові за заявою ОСОБА_1 із зазначенням батьком дитини ОСОБА_2
Крім того, 17.07.1997 Законом України № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS № 005.
Відповідно до положень статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У цьому випадку відповідач діяв відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з аналізу наведених вище доказів, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність його дій, а тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.В.Калашник