18 вересня 2015 року Житомир справа № 806/3198/15
категорія 8.2.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Попової О. Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3067,40 грн.,-
встановив:
Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області звернулась до суду з позовом в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 борг в сумі 3067,40 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що вказана заборгованість виникла внаслідок несплати єдиного податку для фізичних осіб - підприємців за період червень - грудень 2013 року в сумі 1605,80 грн., січень - червень 2014 року в сумі 1461,60 грн.
Представник позивача позов підтримав та не заперечив щодо розгляду справи в порядку письмового провадження, про що подав відповідну заяву.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву з проханням розгляд справи проводити без його участі.
Розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України.
Дослідивши всі матеріали справи суд приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З 1 січня 2012 року відповідач переведений на спрощену систему оподаткування, що підтверджується його заявою. У даній заяві відповідач самостійно обрав ставку єдиного податку - 20%.
Як свідчать матеріали справи, станом на 13.08.2015 року за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 3067,40 грн. (а.с. 12).
Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та (або) сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків передбачених законом.
Згідно із приписами статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу ХІV ПК України.
Відповідності до статті 293 ПК України, ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;
2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно приписів пункту 294.1 статті 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Як свідчить зведений розрахунок заборгованості, відповідач має податковий борг зі сплати єдиного податку в сумі 3067,40 грн., а саме: за період червень - грудень 2013 року (229,40 х 7) в сумі 1605,80 грн., січень - червень 2014 року (243 х 6) в сумі 1461,60 грн.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що у зв'язку із несплатою відповідачем єдиного податку, контролюючим органом винесено податкову вимогу від 05.05.2014 року №2497-25, якою Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нараховано заборгованість по єдиному податку у сумі 520,52 грн. Вказана вимога направлена відповідачу 05.05.2014 року (а.с.14). Проте, доказів її отримання суду не надано.
Суд звертає увагу на те, що згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2013 № 1, рядового військової служби за контрактом ОСОБА_1 призначеного наказом командира 95 окремої аеромобільної бригади від 18.07.13 № 84-пм кулеметником аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону, який прибув із Житомирського ОМВК Житомирської області з 18 липня 2013 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та з 18 липня 2013 року він приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.с.24).
Також в період з 23 квітня 2014 року по 02 липня 2014 року відповідач приймав участь у антитерористичній операції в Донецькій області, що підтверджується довідкою військової частини польової пошти НОМЕР_2 від 17 липня 2014 року №185/ос (а.с.23).
Вирішуючи позов по суті, суд звертає увагу на норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і все, що з неї витікає, оскільки вони є частиною законодавства України і мають застосовуватися нарівні із законами, прийнятими органом національного законодавства. Суд керується принципом «справедливого балансу інтересів», про що неодноразово згадується в рішеннях Європейського суду з прав людини, а саме: справедливого балансу між інтересами відповідача та інтересами держави, зокрема у зв'язку з тим, що відповідач не мав ефективної можливості впливати на процес прийняття рішень податковим органом та займатись підприємницькою діяльністю в період перебування в зоні проведення антитерористичної операції.
Щодо посилання позивача в запереченнях на вимоги податкового органу що він звертався у 2013 році до ДПІ у м. Житомирі з заявою про припинення його підприємницької діяльності (а.с.22), то, зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що підприємницька діяльність Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не припинена і він рахується приватним підприємцем.
Тому, з урахуванням викладеного, суд цілком справедливо вважає за можливе задовольнити позов в частині стягнення з відповідача податкової заборгованості у розмірі 2336,60 грн., яка виникла за період червень - грудень 2013 року (229,40 х 7) в сумі 1605,80 грн. та січень - березень 2014 року (243,60 х 3) в сумі 730,80 грн.; в іншій частині позовних вимог, що стосується стягнення податкової заборгованості за період перебування відповідача в зоні проведення АТО (квітень - червень 2014 року), - суд відмовляє.
Керуючись статтями 128, 153-167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Державного бюджету України в особі Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (ЄДРПОУ 39904577) заборгованість у сумі 2336 (дві тисячі триста тридцять шість) грн.60 (шістдесят) коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.Г. Попова
Повний текст постанови виготовлено: 22 вересня 2015 р.