м. Вінниця
09 вересня 2015 р. Справа № 802/1836/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Яремчука К.О.,
за участі секретаря судового засідання Жупанової Д.О.,
представника позивача Тихонюка С.Л.,
представника відповідача Маковія О.В.,
представника третьої особи Тушевської Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс"
до: Вінницької митниці Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області
про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс» (далі - ДП МВС України «Спецсервіс», позивач), у якому просило визнати протиправною відмову Вінницької митниці у поверненні 1379875,84 гривень, що викладена у листі від 11.07.2014, а також зобов'язати Вінницьку митницю надати висновок про повернення коштів позивачу та надати його для виконання органу державної казначейської служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Вінницькою обласною філією ДП МВС України «Спецсервіс» та Вінницькою митницею 19.04.2013 укладено договір № 153/13 щодо проведення митного аукціону.
На виконання вимог вказаного договору Вінницькою митницею передано позивачу для реалізації товар за 6899379,20 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1379875,84 грн.
За результатами проведених торгів позивач перерахував на рахунок Вінницької митниці кошти в сумі 6651001,55 грн. (за вирахуванням 248377,65 грн. комісійної винагороди).
Однак, на думку позивача, ним помилково перераховано відповідачу кошти в сумі 1379875,84 грн., оскільки вказана сума відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України є податком на додану вартість, що отримана позивачем у складі вартості проданого товару, та підлягала відображенню в податковій декларації з податку на додану вартість і перерахуванню до бюджету саме ДП МВС України «Спецсервіс».
З метою повернення вказаних коштів позивачу останній звернувся до Вінницької митниці з листом від 04.07.2014, на що листом від 11.07.2014 № 3696/02-80-05 митний орган відмовив ДП МВС України «Спецсервіс» у їх поверненні.
Відмову Вінницької митниці у поверненні 1379875,84 грн., викладену в листі від 11.07.2014, позивач вважає протиправною та просить суд зобов'язати Вінницьку митницю надати висновок про повернення коштів ДП МВС України «Спецсервіс» з відповідного бюджету та надати його для виконання органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, передбаченому ст. 33 Податкового кодексу Украни (далі - ПК України) та ст. 301 Митного кодексу України (далі - МК України).
На вказаний адміністративний позов Вінницька митниця подала письмові заперечення (вх. № 23216 від 27.08.2015). У поданих запереченнях, зокрема зазначено, що при визначені ціни товару у розмірі 10780280,00 грн. експертом було враховано суму лише тих податків, які підлягають нарахуванню та сплаті при ввезені (імпорті) на митну територію України відповідно до митного законодавства. Натомість, операція з передачі відповідачем позивачу майна для подальшої реалізації, як зазначає представник відповідача, відповідно до підпункту 197.1.26 пункту 197.1 статті 197 ПК України є операцією, що звільняється від оподаткування податком на додану вартість. При цьому операції позивача з подальшої реалізації такого майна оподатковуються у загальновстановленому порядку.
На думку представника відповідача, позивач при здійсненні операції з реалізації майна, переданого відповідачем, зобов'язаний визначити податкові зобов'язання з податку на додану вартість за такою операцією, та скласти податкову накладну у двох екземплярах, один з яких передати покупцю за його вимогою. Сума податку на додану вартість, отримана позивачем від покупця майна у складі вартості такого майна, як зазначає представник Вінницької митниці, підлягає відображенню в податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період та сплаті до бюджету у визначеному порядку.
Посилання позивача про необхідність повернення коштів згідно з вимогами ст. 301 МК України, на переконання відповідача, є необгрунтованими, оскільки вказана стаття регулює питання повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, тобто платежів, що сплачуються при оформленні митної декларації під час виконання митних формальностей, а сума податку на додану вартість у цьому випадку не є митним платежем та його сплата не контролюється митним органом.
За вказаних обставин представник Вінницької митниці вважає, що позовні вимоги є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні 31.08.2015 суд ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.
В судовому засіданні 09.09.2015 представник позивача зменшив розмір позовних вимог, надавши письмову заяву, в якій, посилаючись на допущену методологічну помилку в зазначенні суми позовних вимог, просив визнати протиправною відмову Вінницької митниці у поверненні 1149896,53 грн., викладену в листі від 11.07.2014 № 3696/02-80-05.
З урахуванням положень статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України суд прийняв до розгляду вказану заяву.
Представники відповідача та третьої особи заперечували проти адміністративного позовув та просили відмовити в його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
19.04.2013 між Вінницькою митницею та Вінницькою обласною філією ДП МВС України «Спецсервіс» (відокремленим структурним підрозділом ДП МВС України «Спецсервіс») укладено договір № 153/13 на реалізацію транспортних засобів, вузлів, агрегатів, запасних частин до них та інших товарів, що перейшли у власність держави, і таких, строк зберігання яких під митним контролем закінчився, а власник не звернувся в установлений МК України строк, на митних аукціонах, на товарній біржі або через підприємства торгівлі.
Крім того, 19.04.2013 до вказаного договору укладено додаткову угоду № 154/13 про порядок розрахунків за виконання зобов'язань за договором.
Відповідно до акта № 45 від 30.05.2013 відповідачем передано на реалізацію Вінницькій обласній філії ДП МВС України «Спецсервіс» лінію SACMI FILLING по видуву, пакуванню напоїв, соків з гомогенізованою м'якіттю, продуктивністю 15600 пляш/год (далі - товар) вартістю 10780280,00 грн. (з яких 3890268,35 грн. становить податок на додану вартість).
При організації та проведенні торгів товар двічі оцінювався, що підтверджується актами уцінки та передачі в реалізацію на митному аукціоні від 02.07.2013 та 01.08.2013.
Як свідчить протокол проведення митного аукціону №1 від 16.08.2013, переможцем митного аукціону стало товариство з обмеженою відповідальністю "Експресбуд", що запропонувало ціну за виставлений лот в розмірі 6899379,20 грн.
Факт продажу лінії SACMI FILLING по видуву, пакуванню напоїв, соків з гомогенізованою м'якіттю, продуктивністю 15600 пляш/год за 6899379,20 грн. (в тому числі 1149896,53 грн. податок на додану вартість) підтверджується видатковою накладною №1 від 27.08.2013.
21.08.2013 позивачем перераховано на рахунок відповідача 6651001,55 грн. (за вирахуванням 248377,65 грн. комісійної винагороди).
Кошти в сумі 6651001,55 грн. 22.08.2013 перераховані Вінницькою митницею до державного бюджету, про що свідчить платіжне доручення № 693.
04.07.2014 ДП МВС України «Спецсервіс» надіслало Вінницькій митниці лист вих. № 780/ВВ щодо повернення зайво перерахованих коштів для сплати податку на додану вартість.
Листом вих. № 3696/02-80-05 від 11.07.2014 Вінницька митниця повідомила про відсутність підстав для такого повернення коштів, зазначивши, що сума коштів, що підлягає перерахуванню Вінницькій митниці визначається виходячи з ціни реалізації за вирахуванням суми такого податку та комісійної винагороди.
При цьому судом встановлено, що лист Вінницької митниці від 11.07.2014 № 3696/02-80-05 ДП МВС України «Спецсервіс» отримало лише 18.06.2015, що підтверджується витягом із журналу вхідної кореспонденції державного підприємства, затвердженого Додатком №1 розпорядження №290/111 від 51.03.2015 генеральним директором ДП МВС України «Спецсервіс» Петрівським В.Б.
Надаючи оцінку оскаржуваній відмові, суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 9 ст. 243 МК України товари, зазначені у частинах першій, другій, четвертій - шостій цієї статті, реалізуються в порядку, встановленому законодавством, на митних аукціонах, редукціонах або за договором комісії за цінами, визначеними згідно із законодавством України про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та Податковим кодексом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 № 607 затверджений Порядок організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі, а також розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації (далі - Порядок № 607).
Зазначений Порядок визначає процедуру організації та умови проведення митних аукціонів; реалізації на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі товарів і транспортних засобів, що перейшли у власність держави, і товарів, строк зберігання яких під митним контролем закінчився, а власник не звернувся за ними в установлений Митним кодексом України строк, механізм оцінки та уцінки таких товарів і розрахунків за реалізовані товари, а також спосіб розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 607 митний орган, що здійснив вилучення товарів чи зберігає їх, укладає з організатором митного аукціону договір про їх реалізацію за визначену комісійну винагороду.
Відповідно до пункту 38 Порядку № 607 товари (лоти), виставлені та не продані на митному аукціоні протягом 15 календарних днів з дня інформаційного повідомлення про проведення митного аукціону або продані в кількості, що не перевищує 30 відсотків їх обсягу, підлягають уцінці, але не більше ніж на 20 відсотків їх вартості, визначеної в акті опису, оцінки та передачі товарів.
Згідно з пунктом 39 Порядку № 607 уцінка товарів, зазначених у підпунктах 1, 3 і 4 пункту 2 цього Порядку, проводиться комісією, утвореною відповідно до пункту 7 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним митним органом, що здійснив вилучення товарів або зберігав їх. За результатами роботи комісії складається акт про уцінку товарів, що додається до акта опису, оцінки та передачі товарів.
Відповідно до пункту 7 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2015 № 1340 (далі - Порядок № 1340), оцінка майна, зазначеного в пункті 1 цього Порядку, провадиться комісією, яка утворюється органом, що здійснив його вилучення, у складі представників державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та спеціалізованих державних податкових інспекцій (далі - місцеві податкові інспекції), органів (організацій), що здійснили вилучення майна або зберігають його, фінансових органів та органів (організацій), які здійснюватимуть розпорядження цим майном. У разі розбіжності в оцінці майна між представниками комісії та у випадках, передбачених законодавством України і цим Порядком, оцінка провадиться суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання.
Відповідно до звіту № 12/69 про оцінку майна ринкова вартість переданого на реалізацію Вінницькою митницею майна - лінії SACMI FILLING по видуву, пакуванню напоїв, соків з гомогенізованою м'якіттю, продуктивністю 15600 пляш/год - складає 11617148,00 грн.
Акт № 45 від 30.05.2013 опису, оцінки та передачі майна в реалізацію на митному аукціоні підтверджує те, що майно передано на реалізацію за ціною 10780280,00 грн., тобто вказана вартість є фактично встановленою стартовою ціною лота.
Пунктом 3 Порядку № 607 визначено, що стартова ціна лота - ціна, яка формується виходячи з ціни аукціонних товарів.
В подальшому дане майно в зв'язку з відсутністю попиту на нього актом №67 від 02.07.2013 уцінено до 8624224,00 грн., а відповідно до акта від 01.08.2013 - до 6899379,20 грн.
Відповідно до протоколу № 1 проведення аукціону від 16.08.2013 лот № 1: «лінія по видуву, пакуванню напоїв, соків з гомогенізованою м'якістю, продуктивністю 15600 пляш/год» проданий переможцю аукціону ТОВ «Експресбуд» за ціною 6899379,20 грн., про що повідомлено у звіті за результатами митного контролю.
Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відтак, при продажу товару, переданого митним органом на реалізацію, у позивача виникає обов'язок сплати податку на додану вартість, виходячи з договірної вартості продажу.
У даному випадку базою оподаткування є ціна продажу товару, що складає 6899379,20 грн., та саме з цієї суми позивач зобов'язаний сплатити до бюджету податок на додану вартість.
Більше того, такий висновок підтверджується актом № 45 від 30.05.2013, у якому зазначено, що в ціну 10780280,00 грн. включено суму податку на додану вартість в розмірі 3890268,35 грн.; видатковою накладною № 1 від 27.08.2013, яка свідчить про те, що в ціну товару в розмірі 6899379,20 грн. включено податок на додану вартість в розмірі 1149896,53 грн.
Зазначені докази спростовують твердження відповідача, покладені в основу відмови у поверненні коштів, про те, що у вартість переданого на реалізацію товару не включено суму податку на додану вартість.
Доводи представника відповідача про те, що позивач при здійсненні операції з реалізації майна зобов'язаний був визначити податкові зобов'язання з податку на додану вартість за такою операцією та скласти податкову накладну суд оцінює критично, оскільки позивач не мав можливості відступати від ціни, визначеної в акті уцінки та передачі в реалізацію на митному аукціоні в сторону її завищення. Так, відповідно до умов договору № 153/13 від 19.04.2013 прийняття товару проводиться торгівельним підприємством згідно з актом оцінки та передачі товарів, складеного комісійно за участю представників податкової інспекції, фінансового органу.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачем необгрунтовано відмовлено у поверненні позивачу кошти в сумі 1149896,53 грн., що є податком на додану вартість від суми, за яку був реалізований товар.
За таких обставин суд доходить висновку про протиправність такої відмови, що викладена у листі від 11.07.2015.
Визначаючись щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати висновок про повернення коштів ДП МВС України «Спецсервіс» з відповідного бюджету та надати його для виконання органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, передбаченому ст. 33 ПК України та ст. 301 МК України, суд виходив з такого.
Стаття 301 МК України регулює питання повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів. Тобто платежів, що сплачуються при оформленні митної декларації під час виконання митних формальностей. Вказана сума податку на додану вартість не є платежем, контроль за справлянням якого здійснюється митним органом.
Порядок, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30.12.2013 № 882/1188, на який посилається позивач, регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України (далі - органи Міндоходів) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України, а тому не підлягає застосування в даному випадку.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1340 кошти, одержані від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, та іншого майна, що переходить у власність держави, крім вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, та коштів зазначених у пункті 3 цієї постанови, зараховуються до державного бюджету з вирахуванням сум комісійної винагороди, що надається підприємству, установі, організації, якій доручається розпоряджатися майном згідно з укладеною угодою.
Водночас, Порядок № 1340 не визначає процедуру повернення надлишково сплачених сум податку на додану вартість, перерахованих організатором митного аукціону за договором на реалізацію товару.
Відтак, повернення коштів в порядку, що визначений позивачем, неможливе.
Поряд з цим, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, на переконання суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з частиною 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Зі змісту вказаної норми можна дійти висновку, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наданим Верховним Судом України у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 "Про судове рішення". Так, відповідно до п. 3 постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
З огляду на зазначене та керуючись положеннями ч. 2 ст. 11 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з державного бюджету України на користь позивача кошти в сумі 1149896,53 грн.
При цьому, приймаючи таке рішення, суд керується нормами ч. 2 ст. 162 КАС України, відповідно до яких суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у справі, суд зважає на таке.
Правила розподілу судових витрат визначені статтею 94 КАС України. Відповідно до частини третьої зазначеної статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Зважаючи на те, що позов задоволено частково, за правилами пункту 3 частини 1 статті 94 КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом № 484-VIII від 22.05.2015, на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у сумі 36,54 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Вінницької митниці у поверненні державному підприємству Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" 1149896,53 гривень, що викладена у листі вих. №3696/02-80-05 від 11 липня 2014 року.
Стягнути з державного бюджету України на користь державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" кошти в сумі 1149896 (один мільйон сто сорок дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість) гривень 53 копійки.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" кошти в сумі 36,54 гривень.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович
Згідно з оригіналом Суддя Секретар