м. Вінниця
18 вересня 2015 р. Справа № 802/2898/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю,
26.08.2015 року Ленінський районний центр зайнятості м. Вінниці (далі - Ленінський РЦЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отриману допомогу по безробіттю в сумі 974,40 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачу було надано статус безробітного та призначено матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю. За період перебування на обліку як безробітного відповідач отримав допомогу по безробіттю в розмірі 974,40 грн. Проте, здійснюючи державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття, Ленінським РЦЗ було встановлено, що у період отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_2 надавав послуги згідно з цивільно-правовими договорами, укладеними із ФОП ОСОБА_3 та отримував дохід за виконану роботу. Водночас у заяві про надання статусу безробітного від 27.03.2014 року відповідач зазначив, що не займається підприємницькою, індивідуальною трудовою діяльністю, немає заробітку та інших передбачених законодавством доходів. 14.07.2015 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" складено акт № 204 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення. Таким чином, оскільки відповідач не подав у центр зайнятості відомостей, які впливали на умови виплати допомоги по безробіттю і приховав факт отримання доходу, допомога за жовтень 2014 року в сумі 974,40 грн. була нарахована і виплачена йому безпідставно. Наказом директора Ленінського РЦЗ № 140 від 22.07.2015 року прийнято рішення про зобов'язання ОСОБА_2 повернути зайво виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття з вини особи. Однак, на даний час відповідач не незаконно отриману допомогу не повернув, у зв'язку з чим Ленінський РЦЗ вимушений звертатися до суду про її примусове стягнення.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, а надіслане йому повідомлення повернуте поштовим відділенням без виконання з відміткою "за зазначеною адресою не проживає", хоча згідно з інформацією адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на яку направлявся виклик до суду.
Частиною 11 статті 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності сторін в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Позивач Ленінський РЦЗ є робочим органом Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України, який здійснює свої повноваження, зокрема, відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення".
Встановлено, що 27.03.2014 року відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований Ленінським РЦЗ як такий, що шукає роботу. При цьому у заяві від 27.03.2014 року про надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю відповідач зазначив, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, пенсію на пільгових умовах та за вислугою років не отримує, не є суб'єктом підприємницької діяльності (а.с. 4).
Як вбачається з довідки Ленінського РЦЗ від 13.08.2015 року (а.с. 5), за жовтень 2014 року ОСОБА_2 було нараховано та фактично виплачено допомогу по безробіттю в сумі 974,40 грн.
14.07.2015 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" позивачем було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, яким виявлено, що в період перебування на обліку зареєстрованим безробітним в Ленінському РЦЗ ОСОБА_2 належав до категорії зайнятого населення. Зокрема, між ФОП ОСОБА_3 та відповідачем були укладені цивільно-правові договори, а саме:
- б/н від 01.10.2014 року про виконання робіт з ремонту лікарні (заміна вікон) в с. Михайлівка Шаргородського району Вінницької області терміном з 01.10.2014 року по 10.10.2014 року, за що замовник робіт оплачує виконавцю винагороду у розмірі 1000 грн.;
- б/н від 01.10.2014 року про виконання робіт з ремонту лікарні (заміна вікон) в с. Мурафа Шаргородського району Вінницької області терміном з 11.10.2014 року по 31.10.2014 року, за що замовник робіт оплачує виконавцю винагороду у розмірі 1100 грн.
Факт виконання робіт ОСОБА_2 підтверджується звітністю ФОП ОСОБА_3 форми 1-ДФ за IV квартал 2014 року та відомостями про нараховану і виплачену заробітну плату від 05.11.2014 року.
Результати розслідування відображені в акті № 204 від 14.07.2015 року (а.с. 9-16).
Наказом директора Ленінського РЦЗ за № 140 від 22.07.2015 року прийнято рішення про зобов'язання ОСОБА_2 повернути кошти в сумі 974,40 грн., отримані як допомогу по безробіттю за період з 01 по 31 жовтня 2014 року та у разі відмови останнього повернути кошти добровільно у визначені законодавством терміни звернутись до суду з позовною заявою про примусове стягнення цих коштів (а.с. 6).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - Закон № 5067-VI) безробітними визнаються особи віком від 15 до 70 років, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готові та здатні приступити до роботи.
Згідно з ч. 2 ст. 43 вказаного Закону статус безробітного надається особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
В силу положень п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону № 5067-VI зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону (п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення").
Водночас згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 5067-VI однією з обставин припинення реєстрації безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, є зайнятість особи.
Частиною 1 статті 4 Закону № 5067-VI передбачено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон № 1533-ІІІ).
Відповідно до ст. 7 цього Закону видами забезпечення безробітних є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, та допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Частиною 1 статті 14 Закону № 1533-ІІІ визначено, що державний нагляд у сфері страхування на випадок безробіття здійснюють центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у разі виявлення порушень прав застрахованих осіб вживають заходів відповідно до визначених законом повноважень (ч. 4 ст. 14 Закону № 1533-ІІІ).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.03.2014 року відповідачу ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
Разом з тим, у жовтні 2014 року відповідач виконував роботу на підставі цивільно-правових договорів, за що отримав винагороду у розмірі 1738,59 грн.
З урахуванням наведеного відповідач ОСОБА_2. в розумінні вимог Закону України "Про зайнятість населення" належить до категорії зайнятих осіб та не може вважатись безробітним.
Частиною 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року за № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з актом розслідування № 204 від 14.07.2015 року та наказом директора Ленінського РЦЗ № 140 від 22.07.2015 року відповідачу ОСОБА_2 було безпідставно виплачено допомогу по безробіттю в загальній сумі 974,40 грн.
Станом на час розгляду судом цієї адміністративної справи вказана сума допомоги добровільно не повернута, а отже підлягає примусовому стягненню.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги відповідають фактичним обставинам справи і приписам чинного законодавства, підтверджуються належними і допустимими доказами та не спростовані відповідачем. Відтак, адміністративний позов належить задовольнити.
Оскільки спір вирішено на користь державного органу, звільненого від сплати судового збору, а також враховуючи відсутність витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (21008, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці (код ЄДРПОУ 21728042, р/р № 37179304900004 в ГУ ДКС України у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 21728042) безпідставно отриману допомогу по безробіттю в сумі 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Сало Павло Ігорович