іменем україни
16 вересня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,
Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року,
У жовтні 2014 року ПАТ «ПриватБанк» (далі-банк) звернулося до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до укладеного договору №MKA0GA00000194 від 5 жовтня 2006 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 5 тис. доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12, 00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 5 жовтня 2010 року.
У зв'язку із невиконанням своїх зобов'язань у позичальника ОСОБА_3 утворилася заборгованість по кредитному договору, яка станом на 6 жовтня 2014 року становить 6 741, 55 доларів США.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем 5 жовтня 2006 року було укладено договір іпотеки, за яким останній передав в іпотеку банку квартиру загальною площею 69, 60 кв.м., житловою площею 40, 60 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 110 115 грн.
Посилаючись на наведене, банк просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 741, 55 доларів США, що еквівалентно 87 235, 66 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, виселити відповідача, який зареєстрований та/або проживають у зазначеній квартирі.
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають.
Судом установлено, що відповідно до укладеного між банком та відповідачем договору №MKA0GA00000194 від 5 жовтня 2006 року останній отримав кредит у розмірі 500 034 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5 тис. доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12, 00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 5 жовтня 2010 року.
У зв'язку із невиконанням своїх зобов'язань у позичальника ОСОБА_3 утворилася заборгованість по кредитному договору, яка станом на 6 жовтня 2014 року становить 6 741, 55 доларів США, що еквівалентно 87 235, 66 грн.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 5 жовтня 2006 року було укладено договір іпотеки, за яким останній передав в іпотеку банку квартиру загальною площею 69, 60 кв.м., житловою площею 40, 60 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 110 115 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із положень ч.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Проте погодитися з таким висновком судів не можна.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Таке право передбачене і п. 4.1. договору іпотеки.
7 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон).
Нормами Закону встановлено тимчасову заборону у визначених цим законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно з ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: 1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; 2) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).
Отже, мораторій не звільняє від виконання зобов'язання, а є відстроченням виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.
Встановлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Такої правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові №6-46цс15 від 15 квітня 2015 року.
З огляду на викладене ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 17 лютого 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: Н.А. Горелкіна
О.І. Євтушенко
І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко