"01" червня 2010 р.Справа № 7/3-79
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Френдій Н.А.
розглянув скаргу Комунального автотранспортного підприємства №56 від 30.03.2010р. на дії другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області від 09.02.2007р. у справі №7/3-79
за позовом: суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, вул. Репіна, 14, м. Тернопіль
до відповідача: Комунального автотранспортного підприємства, вул. Репіна, 14, м. Тернопіль
За участю представників від:
Позивача (стягувача): не з'явився;
Відповідача (боржника): ОСОБА_2 -головний бухгалтер (посвідчення №1);
Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції: ОСОБА_3 -заступник начальника (посвідчення №477).
Суть справи:
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30 січня 2007 року по справі №7/3-79 позовні вимоги задоволено, а саме: присуджено до стягнення із Комунального автотранспортного підприємства на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 -114391,00грн. заборгованості, 1143,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, про що виданий відповідний наказ.
Комунальне автотранспортне підприємство звернулося до господарського суду Тернопільської області із скаргою №56 від 30.03.2010р. на дії другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, в якій просить скасувати постанову про накладення арешту на кошти боржника від 25.02.2010 року.
Скаржник в обґрунтування даної скарги посилається не те, що державним виконавцем Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та накладено арешт на все майно підприємства, про відкриття даного провадження підприємство не одержало письмового повідомлення, а дізналось з телефонної розмови з державним виконавцем, про що листом №20 від 08.02.2010р. було повідомлено начальника другого відділу ДВС, проте на вказане повідомлення ДВС не відреагувала, а тому законні права та інтереси, щодо виконання рішення суду в добровільний термін грубо порушенні, оскільки державний виконавець не переконався чи вчасно була одержано постанова та не відклав провадження виконавчих дій, за письмовою заявою боржника, а тому дії другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції є не правомірними, що порушують чинне законодавство України та законі права та інтереси Комунального автотранспортного підприємства.
Позивач (стягувач) в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, у поданому відзиві на скаргу на дії другого відділу державної виконавчої служби в м. Тернопіль №56 від 30.03.2010р. за №4 від 13.04.2010р. зазначив, що заявник був повідомлений про здійснення виконавчих дій по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області у справі №7/3-79 від 09.02.2007р., оскільки 12.02.2010р. ним було подано до господарського суду заяву про відстрочку виконання судового рішення у даній справі, в якій він посилається на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2010р., а також зауважив, що відповідно до вимог ст. 121-2 ГПК України, заявник пропустив десятиденний строк подання скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби, оскільки з наданих заявником документів вбачається, що постанова про арешт коштів боржника від 25.02.2010р. була ним отримана 09.03.2010р., а скарга на дії державного виконавця була подана через 16 днів. Окрім того, зазначив, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження»лише керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом. Постанова керівника органу державної виконавчої служби може бути оскаржена сторонами виконавчого провадження до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк з моменту її винесення, однак жодних скарг скаржником начальнику другого відділу державної виконавчої служб на дії державного виконавця Гайди А.Б. не подавалось, таким чином, відповідно до вищезазначеного Закону, який є спеціальним законом при здійснені виконавчих дій, господарський суд не уповноважений скасовувати постанову про накладення арешту на кошти боржника. Крім того, зауважив, що у відповідності до ст. 121-1 ГПК України лише суд касаційної інстанції за заявою сторони чи поданням прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації, тому просить суд скаргу Комунального автотранспортного підприємства на дії другого відділу державної виконавчої служби м. Тернопіль залишити без розгляду, а його вимоги про зупинення виконання рішення суду на час розгляду у суді даної скарги та скасування постанови про накладення арешту на кошти боржника від 25.02.2010р. без задоволення.
Представник другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції в судовому засіданні скаргу не визнає, у запереченні №19/12154/8 від 20.04.2010р. зазначає, що згідно ст. ст. З, 18, 24, 55 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон) державним виконавцем 26.01.2010р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа з одночасним накладенням арешту на все майно боржника та надано добровільний термін; дану постанову згідно ст. 27 Закону державний виконавець надіслав сторонам виконавчого провадження, БТІ та УДАІ УМВСУ в Тернопільській області для відома та виконання простою кореспонденцією; проте законні вимоги державного виконавця боржником не виконано, кошти не сплачено. В ході примусового виконання виконавчого провадження, відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону та ст. 1.6 «Інструкції про проведення виконавчих дій», державним виконавцем вчинено запити в БТІ м. Тернополя, УДАІ УМВСУ в Тернопільській області, ДПІ в Тернопільській області, з метою встановлення наявності права власності на нерухоме майно, автотранспортні засоби, відкритті розрахункові рахунки в банківських установах. 08.02.2010р. на адресу Другого відділу ДВС ТМУЮ надійшов лист Комунального автотранспортного підприємства про те, що ними не отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, на яку боржнику надано відповідь від 15.02.2010р. Згідно відповіді ТОДПІ від 22.02.2010р. за боржником зареєстровано відкриті розрахункові рахунки в банківських установах. Керуючись ст. 59 Закону державним виконавцем 25.02.2010р. винесено постанову про арешт коштів боржника, яку, для відома, направлено сторонам виконавчого провадження та в банківські установи для виконання.
В судовому засіданні 11 травня 2010 року повноважний представник боржника надав суду належним чином засвідчену копію журналу вхідної кореспонденції за період з 06.01.2010р. по 31.03.2010р., з якого вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2010р. на адресу останнього не надходила.
У судовому засіданні 14.05.2010р. за згодою учасників судового процесу в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 10год.50хв. 01.06.2010р.
Розглянувши скаргу заявника та додані до неї матеріали, суд прийшов до висновку, що вищезазначена скарга підлягає до задоволення. При цьому суд виходив з наступного.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»(далі -Закон).
Згідно з приписами Закону рішення господарського суду підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, за для чого державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30 січня 2007 року по справі №7/3-79 позовні вимоги задоволено, а саме: присуджено до стягнення із Комунального автотранспортного підприємства на користь суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 -114391,00грн. заборгованості, 1143,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, про що виданий відповідний наказ від 09.02.2007р.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
26 січня 2010 року головним державним виконавцем Гайдою Анною Богданівною другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції на підставі заяви про примусове виконання рішення від 06.01.2010р. (вх. №617/07/8/2 25.01.2010р.) було винесено постанову ВП №16932823 «Про відкриття виконавчого провадження», якою відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вищезазначеного наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження»після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Постановою другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 26.01.2010р. про відкриття виконавчого провадження Комунальному автотранспортному підприємству встановлено строк для добровільного виконання до 02.02.2010р.
Як слідує з матеріалів справи, незважаючи на повідомлення боржника (лист від 08.02.2010р. №20 (вх. 08.02.2010р.)) про те, що останнім не отримувалося повідомлення про відкриття виконавчого провадження, що також підтверджується відсутністю відмітки в журналі вхідної кореспонденції комунального автотранспортного підприємства, копія витягу якого знаходиться в матеріалах справи, другий відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції 09.02.2010р. виніс постанову про арешт коштів боржника; при цьому відповідь на лист боржника від 08.02.2010р. надано органом ДВС лише 15.02.2010р., де зокрема, повідомлено про те, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження з одночасним накладенням арешту на все майно боржника.
Згодом, внаслідок невірного зазначення рахунку боржника та коду МФО в постанові про арешт коштів боржника від 09.02.2010р. органом ДВС повторно винесено постанову про арешт коштів боржника від 25.02.2010р.
В силу ст. 29 Закону сторони, учасники виконавчого провадження зобов'язані добросовісно користуватися всіма наданими їм правами з метою забезпечення повного та своєчасного здійснення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення (ч. 2 ст. 30 Закону).
Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження»за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Відповідно до п. 4.1. пп. 4.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту 15.12.1999р. №74/5, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
Таким чином, державний виконавець, починаючи примусове виконання рішення, обов'язково повинен пересвідчитися:
по-перше, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження;
по-друге, чи здійснені ним дії, спрямовані на його добровільне виконання.
Отже, обов'язок державного виконавця з'ясувати обставину отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження передує вчиненню будь-яких дій стосовно примусового виконання рішення.
Законодавчо встановлена процедура поновлення строку добровільного виконання рішення не надає державному виконавцю право застосовувати заходи примусового виконання рішення у разі несвоєчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.
Так, державний виконавець перед початком примусового виконання рішення не перевірив отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та здійснення ним дій, спрямованих на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк, як це передбачено статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження", при отриманні повідомлення про відсутність у божника відомостей про відкриття виконавчого провадження передбаченим приписами ст. 32 Закону способом не відреагував, чим порушив право боржника на добровільне виконання рішення суду, винісши постанову про арешт коштів боржника від 25.02.2010р. унеможливив здійснення боржником заходів по добровільному виконанню рішення суду.
Посилання позивача (стягувача) на той факт, що боржнику було відомо про здійснення виконавч?их дій по виконанню наказу гос?подарського суду Тернопільс?ької області у справі №7/3-79 від 09.02.2007р?., оскільки 12.02.2010р. ним було подано до господарського суду заяву про відстрочку виконання судового рішення у даній справі, в я?кій він посилається на постан?ову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2010р., до уваги судом не приймається, оскільки як встановлено судом 08.02.2010р. орган ДВС отримав лист від скаржника про те, що він не повідомлений про відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається із журналу вхідної кореспонденції боржника, ним отримано постанову про арешт коштів боржника від 25.02.2010р. -09.03.2010р., скаргу на дії органу ДВС скаржником будо подано 18.03.2010р. (вх. №10726(н)) проте ухвалою суду від 19.03.2010р. №02-2/7-102 дану скаргу повернуто Комунальному автотранспортному підприємству без розгляду, і після усунення недоліків скаржник повторно подав відповідну скаргу до суду, тому підстави вважати, що останнім пропущено строк, встановлений для оскарження спірної постанови, відсутні.
Органом ДВС не надано жодних доказів, які б спростовували факти, викладені в скарзі заявника, а відтак скарга заявника підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлена, дії органу ДВС по винесенню спірної постанови є незаконними, постанова другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 25.02.2010р підлягає скасуванню.
Що стосується клопотання заявника про зупинення виконання рішення суду то місцевий господарський суд не наділений такими повноваженнями згідно норм ГПК України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 86, 121-2 ГПК України , господарський суд
1. Скаргу на дії другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції щодо виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 09.02.2007р. по справі №7/3-79 - задовольнити.
2. Скасувати постанову другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 25.02.2010р.
Суддя Н.А. Френдій