79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
08.12.11 Справа № 5015/4242/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Петрик К.О.
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства «Водоканал»за №9092 від 31.10.2011р.
на рішення господарського суду Львівської області
від 14.09.2011р. у справі №5015/4242/11
за позовом комунального підприємства «Водоканал», м.Запоріжжя
до відповідача публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів», м.Дрогобич Львівської області
про визнання договору поставки неукладеним та стягнення 50 000,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2
від відповідача ОСОБА_3
Права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, право заявляти відводи, роз'яснено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 14.09.2011 року у справі №5015/4242/11 (суддя Сухович Ю.О.) в позові комунального підприємства (далі-КП) «Водоканал»до публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «Дрогобицький завод автомобільних кранів»про визнання договору поставки неукладеним та стягнення 50 000 грн. -відмовлено.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд прийшов до висновку, що при укладенні спірного договору право позивача порушено не було, зокрема, зазначив, що при укладенні договору між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору; таке укладення відбулось відповідно до вимог чинного законодавства та волевиявлення сторін. Окрім того зазначив, що матеріалами справи підтверджено належне виконання відповідачем умов договору, натомість, позивач взятих на себе зобов'язань по договору не виконав, повну суму коштів не сплатив, відтак, з посиланням на ч.1 ст.613 ЦК України, відмовив в позові.
Дане рішення оскаржується позивачем у справі -КП «Водоканал», оскільки, на його думку, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить таке скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Зокрема, скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про узгодженість між сторонами договору ціни, найменування та асортименту товару, оскільки ціна в договорі визначена як орієнтовна, найменування товару за договором різниться від найменування товару, визначеного у рахунку, за договором не визначено який саме товар чи комплектуючі підлягають фактичній поставці у разі сплати покупцем меншої суми відповідно до п.5.2. договору. Також скаржник вважає, що суд безпідставно прийшов до висновку про порушення умов договору в частині проведення оплати саме позивачем, не взявши до уваги, що оплата позивачем вартості товару можлива лише за умови наявності відповідного рахунку відповідача (п.8.2. договору), відтак, провівши попередню оплату в розмірі 50000грн. по першому рахунку та не отримавши від відповідача наступних рахунків, в яких було б враховано вартість попереднього, не зміг виконати свій обов'язок за договором. З огляду на викладене, скаржник, вважаючи договір поставки неукладеним, зазначає, що кошти в розмірі 50000грн., перераховані ним як передоплата по даному договору, отримані відповідачем без достатньої правової підстави, відтак, підлягають поверненню позивачу.
Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні, підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.93) та усними поясненнями представника в судовому засіданні, зокрема, зазначив про безпідставність доводів скаржника, просить оскаржуване рішення залишити без змін.
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:
15.06.2010р. між ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів»(постачальник по договору, відповідач у справі) та КП «Водоканал»(покупець по договору, позивач у справі) було укладено договір поставки №УМ-019/01-10 на закупівлю товарів (далі -договір), згідно умов якого постачальник зобов?язався поставити покупцю товари в об?ємах, погоджених з покупцем в річному плановому наряд-замовленні на календарний (фінансовий) рік, по формі додатку № 1 до даного договору, а покупець прийняти і провести розрахунки за фактично отримані (фактично вибрані) ним об?єми закупівель таких товарів: кран гідравлічний автомобільний КТА-18, на базі автомобіля МАЗ-533702 (а.с.12-14).
Згідно п.4.1., п.4.2. договору, договірна вартість закупівлі товарів за договором визначена по орієнтовним цінам (вартості) закупівлі, вказаних в річному плановому наряд-замовленні; фактичну поставку товарів по договору постачальник здійснює, а покупець приймає і оплачує по цінах і об?ємах фактичної вартості закупівлі, погоджених сторонами у специфікаціях на закупівлю. Орієнтовна сума договору складає 850 000грн., в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п.7.2-п.7.4. договору, оплата здійснюється покупцем на підставі рахунків, виставлених постачальником, на його поточний рахунок за реквізитами, вказаними в даному договорі. Покупець сплачує постачальнику попередню оплату в розмірі 100% (від фактичної вартості закупки по специфікації) після чого постачальник виконує наступне: постачальник здійснює поставку на умовах попередньої оплати в строк, що не перевищує 60 календарних днів з дня перерахування покупцем на його поточний рахунок передоплати, з днем перерахування включно; постачальник надасть забезпечення виконання свого зобов?язання за договором або забезпечення повернення покупцю попередньої оплати. Попередня оплата перераховується покупцем постачальнику при наявності рахунку на передоплату і погодженої з покупцем специфікації на закупівлю. Рахунок, виставлений на попередню оплату, оплачується покупцем протягом 5 календарних днів з дати виставлення такого рахунку, з датою виставлення включно.
Згідно річного планового наряд-замовлення №1 на 2010 рік (додаток до договору) та специфікації №1 від 15.06.2010р. (додаток №1.1 до договору) найменування товару визначено як кран гідравлічний автормобільний КТА-18, на базі автомобіля МАЗ-533702, вартістю 850000грн. (а.с.15).
Відповідач, на виконання умов договору, виставив позивачу рахунок №1010/0065 від 15.06.2010р. на суму 850 000грн. (в т.ч. ПДВ), на підставі якого позивач оплатив 50 000грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10182 від 16.11.2010р. (а.с.16-17).
Позивач зазначає, що оскільки у виставленому відповідачем рахунку було вказано про обов?язкове посилання у призначенні платежу як «оплата за КТА-18.01 на шасі МАЗ 5337…згідно рахунку № 1010/0065 від 15.06.2010р. по договору УМ-019/01-10 від 15.06.2010р., в т.ч. ПДВ 141 666,67грн., в іншому випадку, кошти будуть повернуті, а позивач у платіжному дорученні № 10182 від 16.11.2010р. в підставі платежу зазначив: «попередня оплата (част.) за автокран рах. №1010/0065 від 15.06.2010р. дог.УМ-019/01-10 від 15.06.2010р. ПДВ 8 333,33 грн», відтак, сплачені ним кошти повинні бути повернуті відповідачем, оскільки вказана ним підстава платежу у платіжному дорученні № 10182 від 16.11.2010р. не відповідає вимозі відповідача, вказаній в рахунку № 1010/0065 від 15.06.2010р.
Також, позивач стверджує, що сторонами в договорі не узгоджено найменування, асортимент або комплектуючі товару, які підлягають фактичній поставці у разі сплати покупцем меншої суми, ніж у договорі, залежно від реального фінансування витрат покупця на цілі закупівлі, як це передбачено п.5.2. договору. Пунктом 1.1. договору зазначено про кран гідравлічний автормобільний КТА-18, на базі автомобіля МАЗ-533702, таке ж найменування зазначено в специфікації № 1 від 15.06.2010р., але в рахунку № 1010/065 від 15.06.2010р. виписаному на підставі договору вказано найменування автокран КТА-18.01 на шасі МАЗ-5337(0)(2); Опал.ПЛАНАР-4Д-24 Автокран. У платіжному дорученні № 10182 від 16.11.2010р. взагалі не визначено найменування товару, за який здійснено оплату.
Враховуючи те, що сторони не досягли згоди про істотні умови договору такі як предмет та ціна, посилаючись на ч.8 ст.181 ЦК України, позивач звернувся з позовом про визнання договору поставки неукладеним та про повернення 50000грн. як безпідставно отриманих відповідачем.
Судова колегія заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення -відсутні, з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов про визнання договору поставки №УМ-019/01-10 від 15.06.2010р. неукладеними з підстав недосягнення домовленості між сторонами щодо істотних умов договору, зокрема, ціни, найменування та комплектуючих товару.
Однак, позовна вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав. Вона не може бути предметом спору і самостійно розглядатись як окремий позов. Вимога про визнання договору неукладеним може встановлюватись господарським судом як факт лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є лише елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що позивач, вважаючи, що його право порушено, вибрав неправильний спосіб захисту свого права.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч.3, 5 ст.203 ЦК України).
Відповідно до ст.627, ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки між сторонами у справі укладено договір поставки, який на момент розгляду справи є чинним, частково виконаний сторонами, та у встановленому законом порядку не визнаний недійсним та не розірваний (докази протилежного в матеріалах справи відсутні), відтак, у суду відсутні правові підстави для повернення 50000грн., сплачених позивачем як передоплата по договору.
Посилання скаржника на ту обставину, що договір поставки розірваний на підставі КП «Водоканал»№10791 від 15.12.2010р. (а.с.34-36), відповіді на який позивачем не отримано, спростовується поясненнями представника в судовому засіданні та листом-відповіддю ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів»за №57/1 від 12.01.2011. та доказом його направлення (а.с.49-50).
Тому виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо відмови в позові не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Судові витрати з розгляду апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.
Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Львівської області від 14.09.2011р. у справі №5015/4242/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.
суддя Краєвська М.В.