79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
21.12.11 Справа № 5008/1335/2011
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Лісовській Н.В.
розглянув матеріали апеляційних скарг Заступника прокурора Закарпатської області, № 05/1-693 вих. 11 від 11.11.2011р. в інтересах держави в особі ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Дочірнього підприємства "Санаторій "Поляна" ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", с. Поляна Свалявського району, вих. № 755 від 11.11.2011р.
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2011року
у справі № 5008/1335/2011, суддя Йосипчук О.С.
за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Поляна" ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", с. Поляна Свалявського району
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Поляна", с. Поляна Свалявського району
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ
про розірвання договору про спільну діяльність,
за участю представників
прокурор -Рогожнікова Н.Б. -старший прокурор відділу (посвідчення № 220);
від позивача: ОСОБА_2;
від відповідача: ОСОБА_3 -представник, ОСОБА_4 - директор;
від третьої особи: ОСОБА_5
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2011року у справі № 5008/1335/2011 у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Санаторій "Поляна" ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", с. Поляна Свалявського району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Поляна", с. Поляна Свалявського району, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ про розірвання договору про спільну діяльність -відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, зокрема, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за спірним договором, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог -відсутні.
Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Дочірнє підприємство "Санаторій "Поляна" ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких покликаються на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Просять скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2011року у справі № 5008/1335/2011 та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач у відзивах на апеляційні скарги спростовує доводи скаржників, просить у задоволенні вимог апеляційних скарг відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав його правомірності та обґрунтованості.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2011р. апеляційні скарги Заступника прокурора Закарпатської області та Дочірнього підприємства "Санаторій "Поляна" ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", с. Поляна Свалявського району об'єднано в одне апеляційне провадження, розгляд справи відкладено на 21.12.2011р.
В даному судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційних скаргах та у відзивах на неї, а також висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.
Представник третьої особи підтримав доводи скаржників.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, рішення місцевого господарського суду у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 26.07.2002р. між сторонами у справі було укладено Договір про спільну діяльність № 2108080/2002-2, відповідно до якого сторони дійшли згоди організувати спільну інвестиційну діяльність шляхом об'єднання майна та зусиль спільно діяти в сфері проведення реконструкції та модернізації спальних корпусів лікувально-оздоровчого комплексу санаторію «Поляна», виробництва, розливу і реалізації мінеральної води, а також для досягнення таких спільних господарських цілей, як розширення додаткових видів послуг, підвищення рівня обслуговування, збільшення кількості відпочиваючих, задоволення попиту споживачів на якісну мінеральну воду з лікувальними властивостями, одержання прибутку.
Відповідно до п. 3.1. Договору для організації спільної діяльності внесок позивача у спільну діяльність склав 105013,00 Доларів США, що відповідало 10,1% від загальних внесків сторін, а саме - у вигляді будівель та приміщень згідно Додатка № 3 до Договору, що є його невід'ємною частиною.
Фактично, згідно з Додатком № 3 до Договору, позивачем було здійснено передачу будівель та споруд по балансовій вартості у сумі 305670,00 грн.
У свою чергу, внесок відповідача у спільну діяльність склав 4952320,00 грн., що відповідає 89,9% від загального обсягу внесків сторін, у вигляді грошових коштів на суму 447 320,00 грн. та обладнання для виробництва, фільтрування, розливу та пакування мінеральної води на суму 4 505 000,00 грн.
Згідно з п. 3.5 Договору спільна діяльність учасників здійснюється у два етапи. Зокрема, перший етап передбачав проведення реконструкції частини будови діючої клубу-столової під ресторан, з оснащенням необхідним обладнанням; проведення реконструкції приміщення 1-го поверху колишньої клубу-столової під розміщення міні заводу по розливу мінеральної води; проведення реконструкції незадіяної частини будови бювету під більярдний клуб; монтаж обладнання та запуск виробництва мінеральної води (п.п. 3.5.1.-3.5.4 Договору).
Другий етап передбачав проведення реконструкції будови колишньої бактеріологічної лабораторії під спальні номери підвищеної комфортності; проведення капітального ремонту частини корпусу № 3 з метою створення номерів підвищеної комфортності (п.п. 3.5.5.-3.5.6. договору).
Протоколом № 5 Загальних борів учасників Спільної діяльності від 01.08.2003р. підтверджено виконання ремонтно-будівельних робіт на суму 801 800грн.
Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, затвердженого Розпорядженням Голови Свалявської районної державної адміністрації №391 від 21.07.2003р. та Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, затвердженого Розпорядженням Голови Свалявської районної державної адміністрації №24 від 2701.2004р. підтверджується готовність до введення в експлуатацію розміщення ресторану ТОВ «Аква-Поляна»в приміщенні клубу-столової ДП санаторію «Поляна»та готовність до експлуатації реконструйованого корпусу №4 ДП санаторій «Поляна»під цех розливу мінеральної води, будівництво складу готової продукції та прохідної ТОВ «Аква-Поляна».
Згодом, сторони домовились про тимчасове призупинення діяльності в рамках Договору про спільну діяльність № 2108080/2002-2 від 26 липня 2002 року та укладення договорів оренди № 2108080/2004-3, № 2108080/2004-4, № 2108080/2004-5 та № 2108080/2004-6 від 18 лютого 2004 року.
Згідно з матеріалами справи, ініціатива призупинення спільної діяльності на час дії договорів оренди належала відповідачу, який надіслав позивачу відповідний ОСОБА_6 № 35/1 від 18.02.2004р.
На погодження вказаного листа між сторонами було підписано Додаток № 8 до Договору про спільну діяльність, відповідно до якого дія самого Договору призупиняється на час дії договорів оренди. Даний додаток підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками. Окрім того, Додаток №8 до Договору містить застереження про те, що після закінчення строку договорів оренди, дія Договору про спільну діяльність продовжує відновлюється.
У листі № 05-02-09/315 від 16.02.2010р., надісланого ПАТ «Укрпрофоздоровниця»на адресу ДП «Санаторій «Поляна»підтверджується дійсність Договору про спільну діяльність та додатків до нього (включаючи Додаток № 8).
У подальшому, з метою продовження спільної діяльності, сторони оформили внесення своїх вкладів у спільну діяльність актами приймання-передачі, копії яких наявні в матеріалах справи.
В той час, в апеляційній скарзі позивач стверджує, що фактична спільна діяльність за договором не виконувалася, а відповідач не виконував взятих на себе зобов'язань за Договором. Покликається на те, що з метою встановлення факту невиконання договірних зобов'язань відповідачем, 10.12.2010р. робочою групою представників ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»під головуванням начальника відділу ремонтно-будівельних робіт управління капітального будівництва та реконструкції ОСОБА_6, було проведено перевірку дотримання умов ведення спільної діяльності за Договором про спільну діяльність № 2108080/2002-2 від 26 липня 2002 року. Перевірку було проведено на підставі наказів Правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»№ 340 від 01.12.2010р. та № 162-ВД від 03.12.2010р. За результатами проведення перевірки складено Довідку, в якій зафіксовано численні порушення зобов'язань за Договором про спільну діяльність з боку відповідача. Зокрема, порушення стосувалися як невиконання відповідачем обов'язку по податковому та бухгалтерському обліку внесків у спільну діяльність, так і порушення зобов'язань в частині будівництва, реконструкції та ремонту майна, що передано в спільну діяльність позивачем.
Крім того, скаржники стверджують, що невиконанням договірного зобов'язання, яке є підставою для припинення правовідносин із відповідачем, є невиконання останнім зобов'язання, яке витікає із умов п.3.5.6. та п.9.3. Договору про спільну діяльність №2108080/2002-2 від 26.07.2002р.
В той час, як правомірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до відомостей, які містяться в Довідці від 10.12.2010р.( а.с. 22, т І), якою позивач обґрунтовує свої вимоги, комісією було встановлено, зокрема, те, що фактичні внески учасниками спільної діяльності суперечать умовам Договору про спільну діяльність, зменшуючи долю одного з учасників, а саме: ДП «Санаторій «Поляна».
Разом з тим, позивач у справі стверджує, що на момент підготовки позову сторонами договору про спільну діяльність не було оформлено акти приймання-передачі внесків до спільної діяльності, що є істотним порушенням умов договору про спільну діяльність № 2108080/2002-2 від 26 липня 2002 року.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, протоколом № 3 від 19.03.2003 року Загальні збори учасників спільної діяльності за Договором № 2108080/2002-2, прийняли рішення про те, що облік внесків та господарських операцій було вирішено розпочати на окремому балансі тільки після повного завершення реконструкції будівель і складання відповідних актів приймання-передачі.
Всупереч прийнятому рішенню, 18.02.2004р. об'єкти, які визначені як внесок санаторію у спільну діяльність, були передані відповідачу в оренду на підставі Договорів оренди № 210080/2004-5 від 18. 02. 2004 року, № 210080/2004-3 від 18. 02. 2004 року, № 210080/2004-6 від 18. 02. 2004 року, № 210080/2004-4 від 18. 02. 2004 року.
При цьому, згідно з п. 2.6. вказаних договорів оренди амортизаційні відрахування на орендоване майно здійснює саме позивач (Орендодавець за договором).
Як було зазначено вище, листом № 05-02-09/315 від 16.02.2010р. ПАТ «Укрпрофоздоровниця»визнано факт ведення спільної діяльності за Договором про спільну діяльність від 26 липня 2002 року та поновлено дію даного договору.
Відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували висновки, викладені у Довідці від 10.12.2010р., то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказана довідка не може бути належним та допустимим доказом у справі в розумінні ст.ст.32, 34, 36 ГПК України.
Твердження скаржників про нездійснення відповідачем своїх зобов'язань по веденню обліку результатів спільної діяльності, є безпідставними, оскільки, сам позивач не заперечує факт отримання ним частини прибутку, отриманого в результаті спільної діяльності та не відмовляється від його отримання.
Доводи позивача про те, що виконавча документація клубу-їдальні санаторію «Поляна»та акти введення в експлуатацію корпусу № 4 санаторію «Поляна»не відповідають технічним нормативам та законодавству, є голослівними, оскільки документально не підтверджені.
Окрім того, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази фактичного делегування відповідачу права розпорядження майном окремого суб'єкта права власності -ПАТ «Укрпрофоздоровниця»та відомостей про майно і доказів його приналежності саме ПАТ «Укрпрофоздоровниця», як і відсутні документально підтверджені пояснення про співвідношення майнових прав ПАТ «Укрпрофоздоровниця» з майновими правами та зобов'язаннями учасників Договору про спільну діяльність №2108080/2002-2 від 26.07.2002р. Відтак, доводи скаржників про те, що саме третя особа є власником їдальні ресторану «Поляна», є безпідставними, оскільки їдальня ресторан «Поляна»є майном, що створене в результаті спільної діяльності. А доручення на ведення справ по спільній діяльності, про незаконність якого стверджує позивач, видане 19.03.2003р. Правомочності, надані за цим дорученням, не виходять за межі прав, встановлених для відповідача у п. 2.1 Договору про ведення спільної діяльності № 2108080/2002-2, зокрема, право здавати в найм всякого роду рухоме і нерухоме майно, яке створене в результаті спільної діяльності. Крім того, рішення про передачу в оренду їдальні-ресторану «Поляна»погоджено сторонами Договору Листом-погодженням від 02.04.2010р.
Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
В силу змісту статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають як на підставі договору, так і на підставі закону.
Згідно положень ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, а згідно ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а також сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Таким чином, предметом договору про спільну діяльність є спільна діяльність сторін для досягнення певної мети і він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов.
Характерною ознакою зобов'язань щодо спільної діяльності є мета, яка об'єднує учасників та вимагає від них спільних узгоджених дій.
У відповідності до вимог ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом ( ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Зі змісту спірного договору вбачається, що волевиявлення його учасників було вільним і відповідало їх внутрішній волі, спірний договір укладено в письмовій формі, він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Звертаючись із вимогою про розірвання договору внаслідок невиконання контрагентом взятих на себе зобов'язань, позивач, з огляду на вимоги чинного законодавства, повинен був надати докази існування цивільно-правового зобов'язання, яке не виконане суб'єктом обов'язку і наслідком такого невиконання є суттєві негативні майнові наслідки саме для суб'єкта права.
Під порушенням зобов'язання слід розуміти його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). При цьому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (ст.614 ЦК України). У відповідності до п.2 ст.613 ЦК України, якщо суб'єкт права (кредитор) не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (суб'єкта права). Дана норма права кореспондується із правилами ст.221 ГК України і припиняє юридичні наслідки несвоєчасного виконання зобов'язання суб'єктом обов'язку.
Аналіз змісту п.3.5. та п.3.5.6. Договору про спільну діяльність № 2108080/2002-2 від 26 липня 2002 року свідчить про те, що проведення капітального ремонту частини корпусу №3 є не договірним зобов'язанням відповідача, а метою спільної діяльності позивача та відповідача у спірній ситуації, для досягнення якої позивач зобов'язався передати свій внесок у спільну діяльність (п.2.4. Договору), а відповідач -активно здійснювати виконання завдань по реалізації спільної діяльності (п.2.2. Договору).
Відтак, капітальний ремонт частини корпусу №3 є завданням обох сторін договору і його проведення здійснюється почергово, тобто після виконання позивачем зобов'язання щодо передачі об'єкта у спільну діяльність та затвердження проектно-кошторисної документації, слідує здійснення відповідачем капітального ремонту в натурі.
Факт невиконання позивачем свого зобов'язання по передачі частини корпусу №3 (п.3.1. Договору) підтверджується матеріалами справи, сторонами визнається, а мотиви такого невиконання позивачем не наведені.
За таких обставин, оскільки позивач не надав суду доказів виконання ним своїх зобов'язань за Договором про спільну діяльність, направлених на досягнення спільної мети - капітальний ремонт корпусу №3 щодо передачі об'єкта у відання відповідача та затвердження вартості ремонтних робіт згідно проектно-кошторисної документації, виготовленої відповідачем, то підстави для висновку про порушення відповідачем зобов'язання, встановленого п.3.5.6. Договору про спільну діяльність № 2108080/2002-2 від 26 липня 2002 року -відсутні.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки скаржники не подали у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційних скаргах, та обґрунтували правомірність заявленого позову.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103,105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2011року у справі № 5008/1335/2011 залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.
2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника -позивача у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.