04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" вересня 2015 р. Справа№ 910/11504/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Гончарова С.А.
Шаптали Є.Ю.
розглянув апеляційну скаргу Держфінінспекції на рішення господарського суду м.Києва від 16.06.2015року № 910/11504/15-г (суддя Демидов В.О.)
за позовом Державного комітету телебачення і радіомовлення України
до Приватного акціонерного товариства "Отіс"
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна фінансова інспекція України
про стягнення 9 296,62 грн.
за участю представників сторін:
позивача-Міщенков Є.С. за довіреністю
відповідача-не з'явився
третя особа-Конепуд Д.В. за довіреністю
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.06.2015 у справі № 910/11504/15-г відмовлено у задоволенні позову Державного комітету телебачення і радіомовлення України до Приватного акціонерного товариства "Отіс" про стягнення 9 296,62грн.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні представник третьої особи підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає рішення таким, що підлягає скасуванню
В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію третьої особи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
За змістом ст.64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наявність у матеріалах справи поштових повідомлень про отримання сторонами ухвали апеляційного суду про прийняття апеляційної скарги до провадження, приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 03.07.2012 між Державним комітетом телебачення і радіомовлення України (позивач, замовник) та Приватним акціонерним товариством "Отіс" (відповідач, підрядник) укладений договір D2 4Т №2186 на поточний ремонт ліфта (далі за текстом - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язки щодо виконання поточного ремонту ліфта реєстр. №9094, розташованого за адресою: м.Київ, вул.. Прорізна, 2 та придбання необхідних матеріалів для виконання робіт, а замовник зобов'язується сплатити підряднику вартість робіт і матеріалів, яка визначена в договірній ціні.
Вартість робіт, доручених підряднику за договором, визначається розрахунком договірної ціни на виконання поточного ремонту ліфта, локальним кошторисом та дефектним актом і складає 64 341 грн., ПДВ - 12 868 грн., всього - 77 210 грн.
Виконання робіт оформляється актом за формою КБ-2в та довідкою за формою КБ-3 не пізніше трьох робочих днів місяця, наступного за звітним. Оплата вартості ремонту ліфта згідно п. 2.1 договору здійснюється замовником протягом п'яти робочих днів з дня підписання акту виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом .
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення збитків, мотивуючи вимоги тим, що Державною фінансовою інспекцією України з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, відображених у бухгалтерському обліку Державного комітету телебачення і радіомовлення України за договором D24Т №2186 на поточний ремонт ліфта від 03.07.2012 було проведено зустрічну звірку даних бухгалтерського обліку ПрАТ "Отіс", у результаті якої інспекцією виявлено завищення відповідачем вартості матеріалів на суму 9 296,62 грн. Посилаючись на висновки вказаної зустрічної звірки, позивач зазначає, що відповідач в порушення п. 3.1.10.9 ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 27.08.2000 №174, вніс недостовірні дані до п. 1.1 договору D24Т №2186 на поточний ремонт ліфта від 03.07.2012, зокрема, завищену відпускну вартість матеріалів, що спричинило завищення вартості фактично виконаних робіт та придбаних для цього матеріалів на суму 9 296,62 грн. , а також недотримався вимог п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в частині достовірності складених первинних документів на підтвердження господарської операції.
Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд виходив з того, що матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт виконання відповідачем обумовлених договором підряду робіт у повному обсязі; факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань позивачем у справі не доведено; не доведено факту понесення додаткових, не передбачених договором витрат, що перевищують суму договору, з вини відповідача і за відсутності погодження позивача з такими витратами. Позивачем також не наведено підстав для стягнення грошових коштів, що є предметом спору, на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Заперечуючи проти рішення суду, третя особа наполягає на обставинах, викладених в позовній заяві позивача. Крім того, звертає увагу на те, що відповідно до Закону про основні засади здійснення державного фінансового контролю, довідка органу фінансового контролю чи акт перевірки, яким виявлені порушення, може бути підставою для вчинення процесуальних дій щодо подання позову.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Так, згідно ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Разом з тим, дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. ст. 837, 854 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
При цьому, згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Зміст ст. 882 ЦК України не передбачає іншого способу оформлення передачі робот, виконаних за договором підряду, ніж акт.
Пунктом 2 договору позивач та відповідач погодили, що виконання робіт оформлюється актом за формою КБ 2 та довідкою за формою КБ3, оплата вартості робіт здійснюється протягом 5-ти робочих днів з дня підписання акту виконаних робіт; договірна ціна, яка застосовується при розрахунках за фактично виконані роботи є твердою.
29.08.2012 позивачем та відповідачем, складений та підписаний акт №1 форми КБ-2в щодо приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 на суму 77 210,04грн.
З метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків між ПрАТ "Отіс" та Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, Державною фінансовою інспекцією України проведена перевірка, за результатами якої складено довідку №03-21/3/1-з від 09.01.2014. Згідно вказаної довідки внаслідок невиконання відповідачем вимог п. 2.5 договору, недотримання вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, виникла розбіжність між вартістю матеріалів включених до акту виконаних робіт КБ-2 №1 від 29.07.2012 та вартістю матеріалів, зазначених у відомості витрат матеріалів, які фактично придбавались та обліковувались у ПрАТ "Отіс" по договору на суму 9 296 грн. 62 коп.
Позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату збитків в розмірі 9 296,62грн., але відповідачем дана претензія була відхилена з тих мотивів, що погоджена сторонами договору вартість робіт відображена у підписаному сторонами акті без будь-яких зауважень. Крім того, звернув увагу на те, що дані перевірки не можуть впливати на умови договору.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст. ст. 611, 623 ЦК України правовим наслідком порушення зобов'язання є відшкодування збитків.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати, а згідно ст. ст. 224-225 ГК України, до складу збитків включається вартість втраченого, пошкодженого, або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, не одержаний прибуток (втрачена вигода).
Разом з тим, третя особа ставить питання щодо повернення відповідачем грошових коштів в розмірі 9 296,62грн., які отримані за виконані ним роботи згідно договору.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що позадоговірні зобов'язання з повернення потерпілому безпідставно набутого майна породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Оскільки між сторонами у справі було укладено договір про оплатне виконання поточного ремонту ліфта, а кошти, які третя особа просить стягнути з виконавця, останній отримав як плату за роботи, що мали бути виконані за договором, то ці кошти набуті за наявності правової підстави і не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо вимоги повернути замовнику попередньо сплачені кошти у зв'язку з неналежним виконанням підрядником умов договору (постанова Верховного Суду України від 14.10.2014 р. у справі N 3-129гс14).
Тобто, за умови існування між сторонами договірних правовідносин неналежне виконання відповідачем умов договору може слугувати підставою для відповідальності, а не підставою для повернення коштів відповідно до ст.. 1212 ЦК України.
У такому випадку посилання на результати перевірки фінансової діяльності, як на підставу для задоволення позовних вимог є неправомірним. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного договору між сторонами договору і не можуть їх змінювати.
Тим часом, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 р. у справі N 3-69г12 та листі Верховного суду України від 01.07.2013 «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за I півріччя 2013 р.»
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Держфінінспекції залишити без задоволення, рішення господарського суду м.Києва від 16.06.2015 у справі № 910/11504/15-г- без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду м.Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
повний текст постанови підписаний 22.09.2015
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді С.А. Гончаров
Є.Ю. Шаптала