04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" вересня 2015 р. Справа№ 911/641/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Гончарова С.А.
Шаптали Є.Ю.
розглянув апеляційну скаргу ТОВ"ФК ЛТД" на рішення господарського суду Київської області від 02.06.2015 року № 911/641/15 (суддя Подоляк Ю.В.)
за позовом Прокурора Володарського району Київської області
до Головного управління Держземагенства у Київській області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
Шпак Микола Васильович
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ЛТД"
Володарська районна державна адміністрація
про визнання недійсним наказу
за участю представників сторін:
прокурора- не з'явився
відповідача-не з'явився
третьої особи 1-Ілюченко А.С. за довіреністю
третьої особи 2- Плаксій Р.В. за довіреністю
третьої особи 3-не з'явився
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2015 року у справі № 911/641/15 в задоволенні позову Прокурора Володарського району Київської області до Головного управління Держземагенства у Київській області про визнання недійсним наказу відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, третя особа 2- ТОВ "ФК ЛТД" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог прокурора.
В судовому засіданні представник третьої особи 2 підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає рішення суду таким що підлягає скасуванню.
Представник третьої особи 1 в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду без змін.
Представники прокуратури, відповідача та третьої особи 3 в судове засідання не з'явились.
Представник скаржника заперечував проти розгляду справи за відсутністю представників що не з'явились.
Представник третьої особи 1 вважає можливим здійснити розгляд справи у їх відсутність.
За ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наявність у матеріалах справи поштових повідомлень про отримання сторонами ухвали апеляційного суду про призначення справи до розгляду ще у липні 2015р., приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представників що не з'явилися.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, на підставі Розпорядження Володарської районної держаної адміністрації Київської області від 22.09.2011р. № 518 «Про передачу в оренду ТОВ «ФК ЛТД» земельної ділянки в межах Лобачівської сільської ради» вилучено із земель запасу Лобачівської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення, між ТОВ «ФК ЛТД» та Володарською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки від 03.10.2011р., відповідно до умов якого орендар приймає в користування на умовах оренди земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 215,0 га, в тому числі: сільськогосподарські угіддя - 215,0 га, з них під ріллею - 215,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на 5 років, тобто по 02.10.2016р.
Згідно п. 15 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Наказом Головного управління Дежземагентства у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 11.08.2014р. № 10-4234/15-14-сг вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. Шпаку Миколі Васильовичу та території Любачівської сільської ради Володорського району Київської області, а також вирішено надати в оренду ФОП Шпаку Миколі Васильовичу земельну ділянку загальною площею 158,4833 га (кадастровий номер 3221683600:07:003:0001) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, строком на 49 років, розташовану на території Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області.
Прокурор звернувся до господарського суду з позовом про визнання наказу недійсним, мотивуючи вимоги тим, що земельна ділянка, надана в оренду Шпаку М.В. відповідно до спірного наказу, перебувала у користуванні третьої особи - ТОВ «ФК ЛТД» і не була у нього вилучена у встановленому порядку, у зв'язку з чим оскаржуваним наказом, Головне управління Держземагентства у Київській області, порушило права третьої особи - ТОВ «ФК ЛТД» на користування земельною ділянкою на умовах оренди згідно договору оренди земельної ділянки від 03.10.2011р., укладеного між Володарською районною державною адміністрацією та ТОВ «ФК ЛТД».
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що доказів того, що договір оренди земельної ділянки від 03.10.2011р. пройшов державну реєстрацію або доказів того, що право оренди на земельну ділянку загальною площею 215,0 га в межах земель Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області, зареєстровано за третьою особою 2 - ТОВ «ФК ЛТД», прокурором та ТОВ «ФК ЛТД» суду не надано. У зв'язку з відсутністю визначення меж у натурі земельної ділянки, яка надана в оренду ТОВ «ФК ЛТД», дійти висновку, що земельна ділянка, яка передана третій особі - Шпаку Миколі Васильовичу, знаходиться в межах земельної ділянки, або накладається на земельну ділянку, або є земельною ділянкою, що передана ТОВ «ФК ЛТД» за договором оренди земельної ділянки не можливо.
Крім того, суд зазначив що, позов, предметом якого є рішення органу державної влади щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу виконавчої влади вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Заперечуючи проти рішення суду, третя особа 2 наполягає на тому, що суд припустився помилки стверджуючи що межі земельної ділянки, при укладанні договору оренди від 03.10.2011 не були встановлені, оскільки при підписанні акту приймання-передачі землі, її межи встановлені в натурі межовими знаками, а саме міжпольовими дорогами та природними зеленими насадженнями. Суд не звернув увагу на пояснення третьої особи з яких вбачається, що ділянка надана третьої особі 1 накладається повністю або частково саме на ділянку, що перебуває у його користуванні. Факт правомірного користування земельною ділянкою, а також факт того, що оскаржуваний наказ був прийнятий в період дії іншого наказу про передачу спірної земельної ділянки Данилюку М.Б., підтверджується рішенням господарського суду Київської області №911/4733/14 від 15.01.2014р.. ТОВ "ФК ЛТД" не надавало згоди на вилучення земельної ділянки, тому надання земельної ділянки Шпаку М.В. є прямим порушенням норм земельного законодавства та Закону "Про фермерське господарство"
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
За приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, направлена на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Лише рішення уповноваженого державного виконавчого органу чи органу місцевого самоврядування є підставою набуття фізичними і юридичними особами права користування земельними ділянками, що знаходяться у державній або у комунальній власності. Рішення компетентного органу про надання землі в оренду та відповідний договір оренди земельної ділянки є пов'язаними юридичними фактами.
За змістом ст. 22 цього Кодексу право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право.
Згідно ст. 50 Закону України «Про землеустрій» в редакції, яка діяла на момент видання Розпорядження Володарською РДА, визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
Статтею 55 Закону України «Про землеустрій» запроваджено необхідність встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яке здійснюється на основі документації із землеустрою, якою визначається місцезнаходження поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Згідно Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Держкомзему України № 376 від 18.05.2010 року, комплекс робіт, із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання та оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.
Посилання скаржника на те, що при підписанні акту приймання-передачі землі, її межі встановлені в натурі межовими знаками, а саме міжпольовими дорогами та природними зеленими насадженнями не можуть бути належними доказами в розумінні норм Закону "Про землеустрій".
Згідно ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки посвідчусться договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Статтею 640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Частиною 1 статті 210 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і, виходячи зі змісту статей 210, 640 Цивільного кодексу України та статті 18 Закону України "Про оренду землі", є укладеним з моменту його державної реєстрації, тобто права та обов'язки визначені договором, набувають чинності з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України "Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання-передачі об'єкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
На момент підписання договору оренди реєстрація договору проводилась на підставі Постанови КМУ від 20.07.2011 року №791 про внесення змін до Постанови КМУ від 09.09.2009 року № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі".
З матеріалів справи вбачається, що вказаний договір оренди не пройшов державної реєстрації, про що свідчить відсутність в тексті договору відповідної відмітки щодо внесення запису про реєстрацію до Поземельної книги (Книги записів).
Підписаний ТОВ "ФК ЛТД" договір оренди не відповідає вимогам, які закріплено ст. 15 Закону України «Про оренду землі», до даного виду договорів, та Типовому договору оренди землі, затвердженого Постановою КМУ від 03.03.2004 року №220, є неукладеним, оскільки на порушення норм Закону України «Про оренду землі», він не містить необхідної інформації про об'єкт оренди як одну з істотних умов договору оренди землі, до договору не долучено плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду, її кадастрового плану, акта визначення меж земельної ділянки в натурі, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості.
Договір оренди землі згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. В силу статей 18, 20 цього Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 142 Земельного кодексу України власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Відповідно до постанови Пленуму № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими), зокрема, не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.
Таким чином, посилання на фактичне користування ТОВ "ФК ЛТД" земельною ділянкою та необхідність отримання у нього згоди на вилучення повністю чи частково земельної ділянки є безпідставними.
Щодо посилань скаржника на норми Закону України "Про фермерське господарство", то колегія суддів наголошує на наступному.
Згідно ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Земельного кодексу України, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Норми ч. 2 та ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, є спеціальними нормами, які детально регламентують порядок надання центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів в користування земельних ділянок с/г, в тому числі і для ведення фермерського господарства.
Таким чином, Головне управління Держземагентства в Київській області під час прийняття рішень, не повинно було керуватись приписами Закону України «Про фермерське господарство».
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101,103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК ЛТД" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 02.06.2015 року у справі № 911/641/15 - без змін.
2. Матеріали справи повернути господарському суду Київської області.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
повний текст постанови підписаний 22.09.2015
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді С.А. Гончаров
Є.Ю. Шаптала