Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" вересня 2015 р.Справа № 922/5391/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
без виклику представників сторін
розглянувши матеріали справи
за позовом ДП "Благодатне" , с. Благодатне
до ТОВ "ВС Благодатний", с. Благодатне
про визанння недійсним правочину та застосування наслідків реституції
21.09.2015 р. ДП «БЛАГОДАТНЕ» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним договору № 8 про спільний обробіток земельної ділянки від 08 травня 2014 року, укладений між позивачем - Державним підприємством «Благодатне» (Код за ЄДРПОУ 22994509, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Благодатне, вул. Жовтнева, 6.16) та відповідачем- Товариством з обмеженою відповідальністю «ВС Благодатний» (Код за ЄДРПОУ 34713214, 63461, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Благодатне, вул. Жовтнева, 16) з моменту його укладання.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 вересня 2015 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 07 жовтня 2015 року.
21.09.2015 р. позивач надав заяву про забезпечення позову, зазначаючи, що виконання рішення господарського суду після його прийняття може бути утруднено або навіть неможливим, з наступних підстав.
Основними видами діяльності відповідача, відповідно інформації, яка міститься в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, тому прибуток підприємства носить сезонний характер, оскільки його отримання відповідачем припадає на осінній період, коли збирається врожай та здійснюється реалізація вирощених зернових культур за період весни та літа, а отже, існує висока ймовірність невиконання або значного ускладнення виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості, у разі задоволення позову; Відповідно до п.5.3. Договору, Сторона-2 є повноважним представником Сторони-1, виконує всі необхідні юридичні дії і акти для досягнення поставленої за договором цілі, зокрема реєструє цей Договір в податковому органі; відкриває окремий поточний рахунок в банку, через який здійснює всі фінансові операції по виконанню умов договору; веде окремий податковий та бухгалтерський облік; представляє інтереси Сторін по обумовленій в Договорі діяльності перед третіми особами, беручи на себе відповідальність перед Стороною-1 за їхні дії. Обов'язок сплати всіх передбачених чинним законодавством податків та зборів покладається на Сторону-2 (ТОВ "ВС Благодатний").
Таким чином, відповідач, як сторона договору, може вільно, у будь-який час та на власний розсуд до часу розгляду справи та до прийняття судового рішення та набрання ним законної сили розпорядитись належним майном, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, застави, що враховуючи розмір заявлених позовних вимог, може призвести до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття належного заходу до забезпечення позову;
На час подання позову ТОВ "ВС Благодатне" та попередній директор ДП «Благодатне» - ОСОБА_1 проводять збір врожаю на земельних ділянках, які належать ДГІ Благодатне», на підставі оскаржуваного договору № 8 про спільний обробіток земельної ділянки від 08 травня 2014 року. Позивач зазначає, що з цього приводу звернувся до правоохоронних органів щодо протиправного заволодіння майном підприємства, однак, до цього часу правоохоронні органи жодних заходів щодо попередження дій ТОВ «ВС Благодатне» та пов'язаних з ним осіб не вчинили, а збір врожаю не припинено.
Відповідно до ч.1 ст.66 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
Таким чином, у разі відсутності коштів, достатніх для погашення боргу при виконанні рішення суду звертається стягнення на майно боржника.
Вирішуючи вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, на підставі висновків, зроблених в результаті дослідження наявних у справі доказів, враховуючи підтверджені цими доказами обставини справи, на підставі аналізу доводів заяви про забезпечення позову, керуючись положеннями Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. N16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. №01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову”, суд вважає, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду (ст.66 ГПК України).
У відповідності до п.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. N16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) (п.3 Постанови від 26.12.2011р. N16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”).
Відповідно до ст.67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р., застосування заходів до забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.
Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При цьому, вжиття таких заходів є правом господарського суду. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому розділ Х ГПК України не містить чіткого переліку спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
За загальним правилом, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу повинна довести його необхідність та адекватність.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до ч.3 ст.5 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.
Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до конвенції.
Згідно із ст.1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року, майном у значенні ст.1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.
Господарський суд за змістом ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи ймовірність відчуження третім особам майна відповідача може унеможливить в подальшому виконання рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності створення належних умов для запобігання ситуації нівелювання ефективності судового захисту, що (нівелювання) є неприпустимим у світлі положень ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, шляхом вжиття забезпечувальних заходів; належним і адекватним забезпечувальним заходом, який не призводить до припинення поточної господарської діяльності відповідача, пов'язаної із спірним майном товариства та, разом із цим, створює належні умови для ефективного судового захисту прав та інтересів позивача у разі задоволення його позовних вимог, встановлення заборони відповідачеві вчиняти дії, що направлені на відчуження третім особам майна відповідача.
Дослідивши підстави, викладені в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, докази в її обґрунтування, та додані до позовної заяви матеріали, суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову.
Щодо обґрунтованості заходів забезпечення позову Пленум ВГСУ у п.3 Постанови від 26.12.2011р. N16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Наразі про обґрунтованість вжиття заходів до забезпечення позову свідчать надані позивачем разом із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову докази.
Отже, з урахуванням викладеного, можна дійти висновку, що відповідач, діючи на підставі оскаржуваного договору, продовжує його виконання без згоди позивача за наявності спору щодо законності цього договору.
Вказане є беззаперечним доказом недобросовісності відповідача у підприємницькій діяльності та намірів щодо ухилення від відповідальності за невиконання власних договірних зобов'язань. При цьому, чинне законодавство України дає можливість власнику майна безперешкодно, протягом досить короткого строку, здійснити відчуження всього майна - врожаю та виведення грошових коштів, яке було отримано на підставі оскаржуваного договору.
Тому, в разі невжиття заходів забезпечення позову, позивач буде позбавлений можливості реально захистити свої порушені права.
Зазначений захід забезпечення позову не позбавляє відповідача його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджає займатись господарською діяльністю як такою взагалі, а лише обмежує його право вільного користування майном на яке накладено арешт.
Викладені обставини, з урахуванням загальної економічної кризи та високого ступеню ризику неплатоспроможності суб'єктів сільськогосподарського ринку, означають наявність очевидної небезпеки заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, захист цих прав позивача може стати неможливим без прийняття вище зазначених заходів забезпечення та для відновлення прав позивача необхідні будуть значні зусилля та витрати.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі, а отже про наявність та достатність передбачених законом (ст. 66, 67 ГПК України) правових підстав для застосування у даній справі заходів до забезпечення позову.
За таких обставин, суд, керуючись ст.ст.43, 65, 66, 67, 86 ГПК України,
Заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ВС Благодатний» (Код за ЄДРПОУ 34713214, 63461, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Благодатне, вул. Жовтнева, 16), та іншим особам, які не уповноважені директором Державного підприємства “БЛАГОДАТНЕ” ОСОБА_2, виконувати договір №8 про спільний обробіток земельної :ділянки від 08 травня 2014 року, укладений між ДП “Благодатне” та ТОВ “ВС Благодатний”, зокрема, але не виключно, заборонити:
- збирати, відчужувати (торгувати), переробляти, заготовлювати, переміщувати, використовувати або будь-яким іншим чином розпоряджатися врожаєм зернових культур, олійних культур, буряків (зерном, насінням, кормами для тварин тощо), вирощеного на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, загальною площею 2000,0 га раллі, місцезнаходження: Харківська область, Зміївський район, селище “Благодатне, яка належить ДП "Благодатне" на праві постійного користування землею згідно державного акту ХР-12-00-002658 від 29 грудня 1997 року;
- обробляти, користуватися або передавати у користування третім особам, відчужувати або будь-яким іншим чином розпоряджатися земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 2000,0 га раллі, місцезнаходження: Харківська область, Зміївський район, селище “Благодатне, яка належить ДП "Благодатне" на праві постійного користування землею згідно державного акту ХР-12-00-002658 від 29 грудня 1997 року;
Заборонити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ВС БЛАГОДАТНИЙ” (Код за СДРПОУ 34713214, 63461, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Благодатне, вул. Жовтнева, 16), та іншим особам, які не уповноважені директором ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА “БЛАГОДАТНЕ” ОСОБА_2, доступ до врожаю та земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 2000,0 га раллі, за адресою: Харківська область, Зміївський район, селище “Благодатне, яка належить ДП "Благодатне" на праві постійного користування землею згідно державного акту ХР-12-00-002658 від 29 грудня 1997 року.
Ухвала набирає чинності з моменту її винесення, з 21 вересня 2015 року, підлягає негайному виконанню та є виконавчим документом, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Строк пред'явлення ухвали до виконання один рік до 22 вересня 2016 року.
Стягувачем за даною ухвалою є Державне підприємство «Благодатне» (Код за ЄДРПОУ 22994509, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Благодатне, вул. Жовтнева, 6.16).
Боржником за даною ухвалою є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ВС БЛАГОДАТНИЙ” (Код за СДРПОУ 34713214, 63461, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Благодатне, вул. Жовтнева, 16).
Дану ухвалу направити на адресу: позивача, відповідача, реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (Код ЄДРПОУ 33288033, місцезнаходження: 61001, м.Харків, вул.Короленка, 16).
Суддя ОСОБА_3