17.09.2015 Справа № 920/1265/15
Господарський суд Сумської області, у складі судді Лугової Н.П. при секретарі судового засідання Кириченко-Шелест А.Г., розглянувши матеріали справи № 920/1265/15
за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку
«СТОЛИЧНИЙ» в особі уповноваженої особи Фонду
Гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової
адміністрації ПАТ АБ “СТОЛИЧНИЙ” ОСОБА_1
Валентиновича, м. Суми;
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Конотопагротехсервіс»,
с. Привокзальне, Конотопський район, Сумська область;
про стягнення 4 579 599 грн. 04 коп.,
За участю представників сторін:
Від позивача: представник ОСОБА_2 (довіреність № 46-15 від 19.07.2015 року);
Від відповідача: не прибув;
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 5 069 560 грн. 28 коп., заборгованості за неналежне виконання умов кредитного договору № 1583-КЮ-13 від 18.12.2013 року в тому числі: 3 500 000 грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом, 56 479 грн. 45 коп. - нарахованих відсотків, 328 918 грн. 92 коп. - прострочених відсотків, 1 134 767 грн. 10 коп. - пені за простроченою заборгованістю за кредитом, 47 463 грн. 57 коп. - пені за простроченими нарахованими доходами, 1 931 грн. 24 коп. - штрафу.
17 вересня 2015 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог № 14-05-1943/1 від 17.09.2015 року, в якій у зв'язку із перерахуванням суми пені просить суд стягнути з відповідача 4 579 599 грн. 04 коп., заборгованості за неналежне виконання умов кредитного договору № 1583-КЮ-13 від 18.12.2013 року в тому числі: 3 500 000 грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом, 56 479 грн. 45 коп. - нарахованих відсотків, 328 918 грн. 92 коп. - прострочених відсотків, 651 479 грн. 42 коп. - пені за простроченою заборгованістю за кредитом, 40 790 грн. 01 коп. - пені за простроченими нарахованими доходами, 1 931 грн. 24 коп. - штрафу.
Відповідно до приписів пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Враховуючи передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог суд приймає подану заяву до розгляду.
17 вересня 2015 року позивач подав клопотання № 14-05/1941, в якому просить суд долучити до матеріалів справи заяву про зменшення позовних вимог № 14-05/194/1 та детальний розрахунок суми заборгованості по кредитному договору №1583-КЮ-13 від 18.12.2013 року.
Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по справі та наполягав на задоволенні зменшених позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання 17.09.2015 року не прибув, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, але надіслав клопотання б/н від 16.09.2015 року, в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливості явки в судове засідання уповноваженого представника.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти відкладення розгляду справи.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Приписами пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», встановлено, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Водночас, відповідач не позбавлений права надати суду письмові пояснення по суті поданого позову.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлені обставини, за яких господарський суд відкладає в межах строків, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Крім того, згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та розглядає справу в даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами згідно приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд
18 грудня 2013 року між сторонами було укладено кредитний договір № 1583-КЮ-13, відповідно до якого позивач зобов'язується відкрити відповідачеві відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 3 300 000 грн. 00 коп. (три мільйони триста тисяч гривень) зi сплатою 19 % річних, строком до 17 грудня 2014 року, з кінцевим терміном повернення 17 грудня 2014 року, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався використати кредит на цілі передбачені договором, сплатити позивачеві проценти за користування кредитом, комісії у розмірі та порядку передбачені договором, повернути суму кредиту в порядку і строки обумовлені договором.
10 квітня 2014 року додатковою угодою № 1 сторонами були внесені зміни в пункт 1.1 кредитного договору, а саме; позивач відкриває відповідачеві відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 3 500 000 грн. 00 коп. (три мільйони п'ятсот тисяч гривень) зi сплатою 19 % річних, строком до 17 грудня 2014 року, з кінцевим терміном повернення 17 грудня 2014 року.
Банк відкриває відповідачу відновлювальну кредитну лінію з лімітом 3 500 000 грн. 00 коп. на термін з 18 грудня 2013 року до 17 грудня 2014 року (включно) за умовою повернення кредиту 17 грудня 2014 року та щомісячною сплатою процентів в розмірі 19 % річних (п.4.2. договору).
Згідно з пунктом 4.4. договору, банк відкриває на імя відповідача рахунок в ПАТ «Столичний» (МФО 397133)
· 206230500500-позичковий рахунок;
· 206800600500- рахунок для сплати процентів.
Позивач надав відповідачеві грошові кошти в сумі 3 500 000 грн. 00 коп. наступними траншами: 18 грудня 2013 року - 3 300 000 грн. 00 коп.; 10 квітня 2014 року - 100 000 грн. 00 коп.; 07 травня 2014 року - 75 000 грн. 00 коп.; 10.06.2014 року - 25 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по особовому рахунку № 206230500500 за період з 18.12.2013 року по 06.08.2015 року (а.с. 12-13 ).
Повернення кредиту відбувається 17 грудня 2014 року (включно), шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок, вказаний в п. 4.4 договору (п.п. 5.2, 5.3. договору).
Згідно пункту 5.4 договору, у разі порушення позичальником повернення строків сплати кредиту, проценти за користування нараховуються банком до повного повернення кредиту позичальником.
Приписами пункту 6.1. договору передбачено, що відповідач за користування кредитними коштами щомісяця сплачує позивачеві проценти в розмірі 19 % річних, які нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом за фактичну кількість днів періоду нарахування процентів з урахуванням фактичної календарної кількості днів у році. Нараховані проценти підлягають сплаті на дату платежів по процентам за кредитом в гривнях на рахунок, вказаний в п.4.4 договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача є непогашеною і становить 3 500 000 грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом, 56 479 грн. 45 коп. - нарахованих відсотків, 328 918 грн. 92 коп. - прострочених відсотків, 651 479 грн. 42 коп. - пені за простроченою заборгованістю за кредитом, 40 790 грн. 01 коп. - пені за простроченими нарахованими доходами, 1 931 грн. 24 коп. - штрафу.
Згідно зі ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 1055 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України).
Частиною 2 статті 10561 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Заборгованість відповідача за кредитом та відсотками станом на день розгляду справи є непогашеною. Як свідчать матеріали справи, позивачем були направлені відповідачеві вимоги, щодо погашення заборгованості. Зокрема, № 07-20/3163 від 24.12.2014 року, № 07-26/116 від 13.01.2015 року, № 07-26/172 від 20.01.2015 року, № 07-26/329 від 11.02.2015 року. Аргументованих заперечень чи доказів сплати боргу відповідач не надав, тому суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 500 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 56 479 грн. 45 коп. - нарахованих відсотків, 328 918 грн. 92 коп. прострочених відсотків.
Відповідно до пункту 5.5 договору, у разі порушення строків сплати кредиту, відповідач сплачує позивачу пеню, яка нараховується на суму несплаченої заборгованості по кредиту, iз розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховувалась пеня.
У разі порушення строку сплати процентів за кредитом, відповідач сплачує позивачу пеню, яка нараховується на суму несплачених процентів за користування кредитом, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховувалась пеня (п. 6.2. договору).
Пунктом 6.3 кредитного договору встановлено, що, за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, відповідач сплачує позивачу штраф у poзмірі 0,5% від суми невиконаного зобов'язання (за кожне порушення строку сплати процентів).
Згідно з поданим позивачем розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 651 479 грн. 42 коп. за прострочення заборгованості за кредитом за період з 18.12.2014 року по 15.05.2015 року, виходячи з суми боргу в розмірі 3 500 000 грн. 00 коп. та 40 790 грн. 01 коп. пені за простроченими нарахованими доходами за наступні періоди: з 13.01.2015 року по 26.01.2015 року, з 11.02.2015 року по 10.03.2015 року, за період з 11.03.2015 року по 13.04.2015 року, за період з 14.04.2015 року по 12.05.2015 року, за період з 13.05.2015 року по 10.06.2015 року, за період з 11.06.2015 року по 11.07.2015 року з урахуванням часткової сплати відповідачем суми процентів.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку суму нарахованого штрафу складає 1 931 грн. 24 коп..
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.
Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу передбачене діючим законодавством України та умовами договорів, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення пені в сумі 651 479 грн. 42 коп. за прострочення заборгованості по кредиту, 40 790 грн. 01 коп. пені за простроченим нарахованими доходами та 1 931 грн. 24 коп. штрафу.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, позовні вимоги шляхом стягнення з відповідача 3 500 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 56 479 грн. 45 коп. нарахованих відсотків, 328 918 грн. 92 коп. прострочених відсотків, 651 479 грн. 42 коп. пені за простроченою заборгованістю за кредитом, 40 790 грн. 01 коп. пені за простроченими нарахованими доходами, 1 931 грн. 24 коп. штрафу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 73 080грн. 00 коп.. в доход Державного бюджету
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Конотопагротехсервіс» (41661, Сумська область, Конотопський район, с. Привокзальне, вул.. Соснівська, 2, код 13997443) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Столичний» (40035, м. Суми, вул. Харківська, буд. 1, код 20028816) 3 500 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 56 479 грн. 45 коп. нарахованих відсотків, 328 918 грн. 92 коп. прострочених відсотків, 651 479 грн. 42 коп. пені за простроченою заборгованістю за кредитом, 40 790 грн. 01 коп. пені за простроченими нарахованими доходами, 1 931 грн. 24 коп. штрафу.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Конотопагротехсервіс» (41661, Сумська область, Конотопський район, с. Привокзальне, вул.. Соснівська, 2, код 13997443) в доход державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) 73 080 грн. 00 коп. судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 22.09.2015 року.
Суддя Н.П. Лугова