01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26
про відмову в забезпеченні позову
"16" вересня 2015 р. Справа № 911/3141/15
за позовом приватного підприємства «Квартал-Славутич», м. Славутич
до відповідача комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради, м. Славутич
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич-Фарм», м. Славутич,
про продовження строку дії Договору оренди
Суддя О.В. Конюх;
з участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, уповноважений, довіреність від 07.09.2015р. б/н;
від відповідача: ОСОБА_2, директор, наказ від 22.12.2014р. № 56-К;
ОСОБА_3, уповноважена, довіреність від 07.09.2015р. б/н;
від третьої особи: ОСОБА_4, уповноважений, довіреність від 06.08.2015р. б/н;
позивач - приватне підприємство «Квартал-Славутич» звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 16.07.2015р. до відповідача - комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради, в якому просить суд:
вирішити питання про продовження договору оренди №496 нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 31.07.2012р. строком на 2 роки;
зобов'язати відповідача продовжити договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 31.07.2012р. №496 строком на 2 роки, шляхом розроблення та підписання додаткової угоди з урахуванням нової орендної плати на підставі оцінки об'єкта оренди (кооперованої будівлі загальноміського центру «Смарт-центр" загальною площею 82,00 кв.м.).
Позов обґрунтований тим, що позивач є добросовісним орендарем приміщення будівлі «Кооперована будівля загальноміського центру «Смарт-центр» площею 82,00 кв.м. на підставі договору №496 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 31.07.2012р. (в редакції додаткових угод) із строком дії до 30.07.2015р. включно. Позивач наполягає на наявності свого права продовжити договірне користування орендованим приміщенням, проти проведення оцінки майна для встановлення нової орендної плати не заперечує та просить суд вирішити питання про продовження договору оренди №496 нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 31.07.2012р. на два роки з врахуванням нового розміру орендної плати.
Ухвалою від 23.07.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, за нею порушено провадження у справі № 911/3141/15, справа призначена до розгляду в судовому засіданні.
16.09.2015р. позивач приватне підприємство «Квартал-Славутич» звернувся до суду із письмовими поясненнями до позовної заяви від 10.09.2015р., в яких просить суд розглядати справу в редакції позовних вимог про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду №9 до договору № 496 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 31.07.2015р. про продовження терміну дії договору до «01» серпня 2017 року включно.
В усних поясненнях представник позивача просив суд розглядати справу саме в редакції позовних вимог, викладених у даних поясненнях від 10.09.2015р. В судовому засіданні суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог та зазначив, що справа розглядається в редакції позовних вимог про зобов'язання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду №9 від 31.07.2015р. до Договору № 496 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності про продовження терміну Договору до 01.08.2017р. включно.
Крім того, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову від 16.07.2015р. в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, в якій просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві передавати в оренду приміщення будівлі «Кооперована будівля загальноміського центру «Смарт-центр» загальною площею 82,00 кв.м. з іншими особами до завершення судового розгляду.
09.09.2015р. позивач повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову від 04.09.2015р., в якій просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві передавати в оренду нежитлові приміщення №14, №15, №16, №17, №18, №19, №20 кооперованої будівлі загальноміського центру «Смарт-центр» загальною площею 82,00 кв.м. шляхом укладення договору оренди з іншими особами до завершення судового розгляду.
Заява обґрунтована тим, що 03.09.2015р. в газеті «Теледень Славутич» №36 (877) від 03.09.2015р. (копія додана до заяви про забезпечення позову) було подано оголошення про відкритий конкурс на право оренди приміщення, яке за спірним договором №496 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 31.07.2012р., перебуває в користуванні позивача. Дата проведення конкурсу визначена 17.09.2015р., термін подачі документів на відкритий конкурс до 16.09.2015р. до 17:00. Позивач твердить, що такі дії відповідача можуть призвести до передачі в оренду спірного приміщення іншій особі до закінчення судового розгляду, а відтак - до порушення прав позивача, тому просить суд в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України заборонити відповідачу передавати в оренду спірні нежитлові приміщення.
Розглянувши в судовому засіданні за участю представників учасників провадження заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується в тому числі забороною відповідачеві вчиняти певні дії. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову.
За таких обставин, заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання зобов'язань, а діють виключно як засіб забезпечення реального виконання рішення суду.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду. Втім, не виключається можливість вжиття заходів до забезпечення позову й після порушення провадження у справі.
Стаття 67 ГПК передбачає лише винесення ухвали про забезпечення позову і не містить припису про обов'язковість проведення у зв'язку з цим судового засідання; відтак відповідне питання вирішується самим господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. Строк розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову процесуальним законом не встановлено; отже, суду слід виходити з того, що цей строк має бути розумно необхідним для ефективного запобігання тим негативним явищам.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).
Позивачем звернувся до суду з вимогою зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду №9 від 31.07.2015р. до Договору № 496 оренди в редакції, запропонованій позивачем, що фактично відповідає такому способу захисту права, як зміна правовідношення (пункт 6 частини 2 ст. 16 ЦК України).
За таких обставин, заявлений позивачем захід забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу передавати в оренду іншій особі спірне приміщення, порушує право відповідача як власника вільно розпоряджатися власним майном (ст. 316, 317, 319 ЦК України) та не забезпечує виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки не відповідає заявленій позовній вимозі.
Беручи наведене вище до уваги, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви приватного підприємства «Квартал-Славутич» про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачеві передавати в оренду нежитлові приміщення №14, №15, №16, №17, №18, №19, №20 кооперованої будівлі загальноміського центру «Смарт-центр» загальною площею 82,00 кв.м. шляхом укладення договору оренди з іншими особами відмовити.
Суддя О.В. Конюх