ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.09.2015Справа №910/20744/15
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівес Маркетинг», м.Фастів, ЄДРПОУ 20059685
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюшен Медіа», м.Київ, ЄДРПОУ 32711084
про стягнення 27 941,01 грн.
Суддя Любченко М.О.
Представники сторін:
від позивача: Шевченко М.В. - по дов.
від відповідача: не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівес Маркетинг», м.Фастів звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюшен Медіа», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 15 000 грн., пені в розмірі 4552,70 грн., 3% річних в сумі 347,18 грн. та інфляційних втрат в розмірі 8041,16 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівес Маркетинг» посилалось на неналежне виконання відповідачем умов договору №23/13-ПИ від 01.12.2014р. про виготовлення поліграфічної продукції в частині оплати робіт у строки та в обсязі, визначені договором, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач у судове засідання 16.09.2015р. не з'явився, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.
Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еволюшен Медіа» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.
За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04107, м.Київ, Шевченківський район, провулок Делегатський, буд.12. Одночасно, в матеріалах справи наявна ще одна адреса відповідача: 01033, м.Київ, вул.Жилянська, 12-А.
На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 17.08.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Наразі, конверти з вказаною вище ухвалою було повернуто до суду з відміткою «За закінченням встановлено терміну зберігання».
У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюшен Медіа», які наявні в матеріалах справи, в тому числі, на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.
Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 17.08.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Судом також враховано, що ухвалою від 17.08.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а клопотань про відкладення розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Еволюшен Медіа» не заявлялось.
За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання 16.09.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі представлені документи, господарський суд встановив:
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еволюшен Медіа» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг» (підрядник) було укладено договір №23/14-ПИ на виготовлення поліграфічної продукції, відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов'язується, використовуючи власне виробниче обладнання, на підставі наданих замовником вихідних матеріалів виготовляти з власної сировини поліграфічну продукцію та передавати її замовнику за адресою, зазначеною у відповідному замовленні, якщо інше додатково не погоджено сторонами, а замовник зобов'язується приймати виготовлену підрядником поліграфічну продукцію та оплачувати вартість виконаних підрядником робіт.
У п.8.1 договору №23/14-ПИ від 01.12.2014р. зазначено, що ціна правочину дорівнює сумі вартостей робіт, зазначених в актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Договір набуває чинності від дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками контрагентів і діє до 31.12.2015р. Датою підписання вважається дата, зазначена у преамбулі (п.п.16.1, 16.2 договору №23/14-ПИ від 01.12.2014р.).
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №23/14-ПИ від 01.12.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст.839 Цивільного кодексу України).
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ст.853 Цивільного кодексу України).
За умовами п.7.5 договору №23/14-ПИ від 01.12.2014р. на підтвердження факту належного виконання робіт з виготовлення поліграфічної продукції підрядником сторони складають та підписують акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Два примірники акту, підписані уповноваженим представником підрядника, передаються представнику замовника при здійснені приймання-передачі виготовленої поліграфічної продукції, або надсилаються поштою, або направляються з використанням кур'єрської доставки. Замовник зобов'язаний розглянути надані йому акти, підписати їх та надіслати підряднику його примірник акту протягом п'яти робочих днів від дати отримання актів (п.7.5 договору №23/14-ПИ від 01.12.2014р.).
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №23/14-ПИ від 01.12.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівес Маркетинг» було виконано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Еволюшен Медіа» було прийнято роботи з виготовлення поліграфічної продукції на загальну суму 41154 грн., про що сторонами складено та підписано акти №212/75206с від 12.01.2015р. на суму 23 712 грн. та №212/75207с від 12.01.2015р. на суму 17 442 грн.
Факт передачі продукції у власність замовника підтверджується представленими до матеріалів справи накладними на відвантаження №212/75206с від 12.01.2015р. та №212/75207с від 12.01.2015р.
У судовому засіданні 16.09.2015р. судом було оглянуто оригінали наведених вище актів та накладних на відвантаження та встановлено, що останні підписано представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень.
З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин судом ухвалою від 17.08.2015р. було зобов'язано відповідача надати заперечення (у разі наявності) щодо належного виконання позивачем робіт за договором №23/14-ПИ від 01.12.2014р.
Проте, станом на момент вирішення справи відповідачем вказаних заперечень представлено не було, факт належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівес Маркетинг» своїх обов'язків в межах спірного правочину не спростовано.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти приймання-передачі та накладні на відвантаження є належними доказами виготовлення та передачі замовнику поліграфічної продукції, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань в межах договору №23/14-ПИ від 01.12.2014р. на суму 41 154 грн. здійснено належним чином.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Як зазначалось вище, у п.8.1 договору №23/14-ПИ від 01.12.2014р. зазначено, що ціна правочину дорівнює сумі вартостей робіт, зазначених в актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Всі розрахунки за договором здійснюються виключно в національній валюті України шляхом перерахування замовником на підставі рахунків, які виставляє підрядник, грошових коштів на поточний рахунок підрядника (п.9.1 договору №23/14-ПИ від 01.12.2014р.).
За умовами п.9.2 спірного правочину оплата по договору здійснюється замовником протягом п'яти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного правочину, господарський суд дійшов висновку, що строк оплати робіт, виконаних позивачем та прийнятих відповідачем за актами №212/75206с від 12.01.2015р. на суму 23 712 грн. та №212/75207с від 12.01.2015р. на суму 17 442 грн. на підставі договору №23/14-ПИ від 01.12.2014р., настав.
Однак, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Еволюшен Медіа» свої зобов'язання з оплати робіт з виготовлення поліграфічної продукції в повному обсязі здійснено не було, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 15 000 грн.
Наразі, обставини щодо часткового внесення відповідачем плати за договором №23/14-ПИ від 01.12.2014р. підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівес Маркетинг».
Ухвалою від 17.08.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх грошових зобов'язань за договором №23/14-ПИ від 01.12.2014р.
Проте, відповідачем вимоги суду виконано не було, факт наявності заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівес Маркетинг» в розмірі 15 000 грн. не спростовано.
При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Отже, виходячи з наведеного вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства України, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівес Маркетинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюшен Медіа» про стягнення основного боргу в сумі 15 000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 4552,70 грн., 3% річних в сумі 347,18 грн. та інфляційних втрат в розмірі 8041,16 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 12.3 договору №23/14-ПИ від 01.12.2014р. за порушення строків оплати вартості робіт, встановлених в договорі, замовник за кожен день прострочення виплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% від розміру невиплаченої у строк суми грошових коштів.
Наразі, за порушення відповідачем строків внесення плати за роботи з виготовлення поліграфічної продукції позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню на загальну суму 4552,70 грн.
Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.6 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Зміст укладеного між сторонами правочину та зазначення про нарахування пені за кожен день прострочення, за висновками суду, не свідчить про наявність у сторін волі щодо погодження відмінного, ніж визначено ст.232 Господарського кодексу України, строку нарахування неустойки. При цьому, судом враховано, що нормою ст.252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Умовами договору №23/14-ПИ від 01.12.2014р. передбаченим чинним цивільним законодавством України способом іншого строку нарахування неустойки не визначено.
Тобто, враховуючи, що на підставі узгоджених сторонами умов договору не можливо дійти висновку про наявність у сторін взаємного волевиявлення на зміну передбаченого ст.232 Господарського кодексу України строку нарахування пені, суд зазначає, що нарахування позивачем неустойки більш, як за 6 місяців, є неправомірним.
Одночасно, зазначення у поясненнях б/н від 15.09.2015р. періоду нарахування неустойки, що не перевищує шести місяців, не свідчить про усунення заявником порушень ст.232 Господарського кодексу України, оскільки фактично заявлений до стягнення розмір пені з урахуванням зміни (зменшення) періоду зменшено у передбаченому ст.22 Господарського процесуального кодексу України порядку не було.
Після проведення власного перерахунку суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача неустойки в сумі 4361,55 грн.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №23/14-ПИ від 01.12.2014р. в частині внесення оплати за виконані роботи позивачем було нараховано 3% річних на суму 347,18 грн. та інфляційні втрати в сумі 8041,16 грн.
Після здійснення перевірки представленого заявником розрахунку, господарським судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.
За таких обставин, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, з урахуванням помилок, що були допущені заявником при нарахуванні неустойки, суд дійшов висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівес Маркетинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюшен Медіа» про стягнення основного боргу в сумі 15 000 грн., пені в розмірі 4552,70 грн., 3% річних в сумі 347,18 грн. та інфляційних втрат в розмірі 8041,16 грн. на зазначені вище суми.
Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівес Маркетинг», м.Фастів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюшен Медіа», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 15 000 грн., пені в розмірі 4552,70 грн., 3% річних в сумі 347,18 грн. та інфляційних втрат в розмірі 8041,16 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюшен Медіа» (04107, м.Київ, Шевченківський район, провулок Делегатський, буд.12, ЄДРПОУ 32711084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівес Маркетинг» (08500, Київська область, м.Фастів, вул.Поліграфічна, буд.10, ЄДРПОУ 20059685) основний борг в сумі 15 000 грн., пеню в розмірі 4361,55 грн., 3% річних в сумі 347,18 грн., інфляційні втрати в розмірі 8041,16 грн. та судовий збір в сумі 1814,50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 16.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 21.09.2015р.
Суддя М.О. Любченко