ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.09.2015Справа №910/20926/15
за позовом: Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс», м.Київ, ЄДРПОУ 21552117
до відповідача: Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 24964464
про стягнення 1 424 024,57грн.
Суддя Любченко М.О.
Представники сторін:
від позивача: Сердюк І.О. - по дов.
від відповідача: не з'явився
Позивач, Дочірнє підприємство державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 1 424 024,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. комісії в частині внесення комісійних платежів та відшкодування витрат комісіонера в обсязі та строки, передбачені договором, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач у заяві №182 від 04.09.2015р. визнав позовні вимоги Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс» в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 16.09.2015р. не з'явився, представника не направив, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався.
Проте, за висновками суду, Державне підприємство «Українська авіаційна транспортна компанія» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.
За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Мельникова, буд.24, корпус 3.
На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 17.08.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0103034472657 підтверджується факт отримання адресатом судової кореспонденції.
За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на наявні в матеріалах справи докази отримання вказаним учасником ухвал суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.
Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 17.08.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Судом також враховано, що ухвалою від 17.08.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а сторонами клопотань про відкладення розгляду справи не подавалось.
До того ж, у заяві №182 від 04.09.2015р. відповідач просив здійснювати розгляд справи без участі представника Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія».
За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання 16.09.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені заявником докази, господарський суд встановив:
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2014р. між Дочірнім підприємством державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Укроборонсервіс» (комісіонер) та Державним підприємством «Українська авіаційна транспортна компанія» (комітент) було укладено договір №Д29-4.3.1/764 комісії, відповідно до п.1.1 (в редакції додаткової угоди №2/Д/У29-5.1.1/189 від 18.05.2015р.) якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за комісійну плату вчинити правочин з надання послуг по охороні об'єктів комітента: бази зберігання авіаційної техніки у м.Запоріжжя, бази технічного обслуговування технік у м.Бориспіль, Київська область.
За умовами п.п.4.1, 4.2 договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. (в редакції додаткової угоди №2/Д/У29-5.1.1/189 від 18.05.2015р.) ціною правочину є погоджена комітентом ціна послуг, комісійна плата, а також витрати комісіонера, які він понесе при виконанні доручення комітента за даним правочином. Погоджена комітентом ціна послуг за договором про надання послуг складає 1 639 872 грн., в тому числі, податок на додану вартість - ціна послуг за охорону бази зберігання авіаційної техніки в м.Запоріжжя та 87840 грн. - ціна послуг з охорони бази технічного обслуговування техніки м.Бориспіль, Київська область.
Договір вступає в силу з моменту його підписання й скріплення печатками (за наявності) сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.1 договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р.).
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. комісії як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
При цьому, судом прийнято до уваги, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази визнання вказаного правочину недійсним з визначених чинним законодавством підстав.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.1014 Цивільного кодексу України).
Статтею 1023 Цивільного кодексу України передбачено, що комітент зобов'язаний: прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії; оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки.
Пунктом 1.2 договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. (в редакції додаткової угоди №2/Д/У29-5.1.1/189 від 18.05.2015р.) передбачено, що виступаючи від свого імені комісіонер самостійно укладає договори про надання послуг з виконавцем (виконавцями) щодо надання послуг по охороні об'єктів комітента.
Послуги по охороні об'єктів комітента будуть надаватись на територіях комітента: бази зберігання авіаційної техніки у м.Запоріжжя, бази технічного обслуговування техніки у м.Бориспіль, Київська область (п.1.3 №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. (в редакції додаткової угоди №2/Д/У29-5.1.1/189 від 18.05.2015р.).
За умовами п.3.1.2 договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. комісіонер щоквартально, але не пізніше десятого числа місяця, що слідує за звітним кварталом, зобов'язується надати проміжний звіт комісіонера. В тридцятиденний строк після повного виконання доручення комітента надати йому остаточний звіт комісіонера, в якому мають бути відображені та документально підтверджені витрати комісіонера, здійснені за рахунок комітента. Якщо комітент має заперечення по звіту, він зобов'язаний повідомити про них комісіонера протягом тридцяти календарних днів з дня одержання звіту, якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. комісіонером від власного імені та за рахунок комітента було укладено договір №Д29-4.3.1/766 від 07.11.2014р. про надання послуг охорони з Приватним підприємством «Українська служба безпеки «Каскад», предметом якого відповідно до п.1.1 є зберігання авіаційної техніки Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія», та договір №Д26-5.1./185 від 18.05.2015р. про надання послуг з Приватним підприємством «Агентство охорони «Комбат», предметом якого є послуги по охороні об'єктів Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» в місті Бориспіль.
Представленими заявником до матеріалів справи документами підтверджується, що на виконання умов договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. Дочірнім підприємством державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Укроборонсервіс» складались та направлялись Державному підприємству «Українська авіаційна транспортна компанія» проміжні звіти №1 від 31.12.2014р., №2 від 31.03.2015р., №3 від 30.06.2015р. та кінцевий звіт комісіонера по договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р за період з 06.11.2014р. по 30.06.2015р. Вказані звіти було прийнято відповідачем без жодних зауважень та заперечень, що підтверджується підписом представника та відтиском печатки Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» в графі «Затверджую».
Одночасно, у відповідності до умов п.3.1.2 договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. позивачем було направлено відповідачу акт №1 від 30.06.2015р. на комісійну плату, відповідно до якого ціна послуг, наданих на виконання умов спірного правочину, становить 1 119 562,84 грн., з урахуванням податку на додану вартість, а комісійна плата комісіонера за означений період складає 268 695,08 грн. В акті зазначено, що послуги надані в повному обсязі, контрагенти претензій одна до одної не містять.
У судовому засіданні 16.09.2015р. судом було оглянуто оригінали звітів комісіонера та акту №1 від 30.06.2015р. на комісійну плату й встановлено, що останні підписано представниками обох сторін та скріплено печатками юридичних осіб.
З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалою від 17.08.2015р. відповідача було зобов'язано надати заперечення у разі наявності щодо належного виконання Дочірнім підприємством державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Укроборонсервіс» своїх обов'язків за договором №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р.
Відповідачем факт належного виконання заявником своїх зобов'язань за спірним правочином не заперечено. При цьому, як зазначалось вище, у заяві 182 від 04.09.2015р. Державне підприємство «Українська авіаційна транспортна компанія» визнало позов.
Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що Дочірнім підприємством державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Укроборонсервіс» було належним чином виконано свої обов'язки перед Державним підприємством «Українська авіаційна транспортна компанія» на підставі договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. комісії.
Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.1013 Цивільного кодексу України передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали (ст.1024 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Як вказувалось вище, за умовами п.п.4.1, 4.2 договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. (в редакції додаткової угоди №2/Д/У29-5.1.1/189 від 18.05.2015р.) ціною правочину є погоджена комітентом ціна послуг, комісійна плата, а також витрати комісіонера, які він понесе при виконанні доручення комітента за даним правочином. Погоджена комітентом ціна послуг за договором про надання послуг становить 1 639 872 грн., в тому числі, податок на додану вартість: ціна послуг за охорону бази зберігання авіаційної техніки в м.Запоріжжя та 87840 грн. - ціна послуг з охорони бази технічного обслуговування техніки в м.Бориспіль, Київська область.
За виконання доручення комісіонер отримує комісійну плату в розмірі 24% від погодженої комітентом ціни послуг. Підставою для отримання комісійної плати комісіонером є належно оформлений та підписаний акт на комісійну плату, що підписується остаточно зі звітом комісіонера (п.п.4.3, 4.5 договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р.).
Пунктом 4.6 укладеного між сторонами правочину передбачено, що всі витрати комісіонера відображаються в його звіті, який складається і подається комітенту в письмовій формі з додаванням документів, що підтверджують ці витрати з дотримання режиму конфіденційності.
У відповідності до п.4.10 договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. (в редакції додаткової угоди №2/Д/У29-5.1.1/189 від 18.05.2015р.) сплата комісіонером комісійної плати та відшкодування витрат комісіонера здійснюється протягом двох робочих днів з дати підписання акту на комісійну плату та прийняття звіту комісіонера.
Як було встановлено судом, на виконання умов договору сторонами було підписано акт №1 від 30.06.2015р. на комісійну плату, відповідно до якого ціна послуг, наданих на виконання умов спірного правочину становить 1 119 562,84 грн., з урахуванням податку на додану вартість, а комісійна плата комісіонера за означений період складає 268 695,08 грн.
Одночасно, Державним підприємством «Українська авіаційна транспортна компанія» було прийнято остаточний звіт комісіонера від 30.06.2015р., в якому комісіонером визначено, а комітентом погоджено, що сума витрат комісіонера на виконання умов договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. становила 1 155 329,49 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк сплати комітентом комісіонеру комісійної винагороди в розмірі 268 695,08 грн. та відшкодування витрат комісіонера в сумі 1 155 329,49 грн., що загалом становить 1 424 024, 57 грн., настав.
Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Державним підприємством «Українська авіаційна транспортна компанія» свої обов'язки зі сплати комісійної винагороди та відшкодування витрат за договором №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. виконано не було, грошові кошти на рахунок Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс» не перераховано, в результаті чого, за даними позивача, у відповідача утворилась заборгованість в сумі 1 424 024, 57 грн.
Крім того, сторонами представлено до матеріалів справи акт звіряння взаємних розрахунків Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс» та Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» за договором №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р., складений станом на 01.07.2015р., відповідно до змісту якого заборгованість відповідача за спірним правочином становить 1 424 024, 57 грн.
Суд зауважує, що акт звірки взаємних розрахунків хоча і не є первинним бухгалтерським документом, проте, у даному випадку додатково свідчить про прийняття та облікування у бухгалтерському обліку контрагентів відповідних господарських зобов'язань за спірним договором.
При цьому, суд зауважує, що доказів погашення заборгованості після 01.07.2015р. матеріали справи не містять.
Як вказувалося вище, у заяві №182 від 04.09.2015р. відповідач факт наявності заборгованості перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі підтвердив та заявив про визнання позову Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс». Вказана заява підписана керівником (виконуючим обов'язки генерального директора) Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія», посадове становище якого підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що у відповідності до приписів ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» містить достовірну інформацію про юридичних осіб. Наразі, суд зазначає про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців будь-яких обмежень повноважень Степаненко О.Б.
Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Згідно з ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
З огляду на встановлені вище обставини справи, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, а дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, господарський суд приймає визнання позову відповідачем та задовольняє позовні вимоги Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс» про стягнення заборгованості в сумі 1 424 024,57 грн.
Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити позовні вимоги Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс», м.Київ до Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 1 424 024,57 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» (04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Мельникова, буд.24, корпус 3, ЄДРПОУ 24964464) на користь Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс» (01021, м.Київ, Печерський район, вул.Грушевського, буд.30/1, ЄДРПОУ 21552117) заборгованість в сумі 1 424 024,57 грн. та судовий збір в розмірі 28 480,49 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 16.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 21.09.2015р.
Суддя М.О.Любченко