ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.09.2015Справа №910/17494/15
за позовом: Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка-М», м.Київ, ЄДРПОУ 24363204
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 23734213
за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Словачевського Євгенія Олександровича, м.Київ
за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Висоцької Тетяни Анатоліївни, м.Київ
про стягнення 9 272,18 грн.
Суддя Любченко М.О.
Представники сторін:
від позивача: Супруненко Ю.Г - по дов.
від відповідача: Сокалюк В.І. - по дов.
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: не з'явився
Позивач, Дочірнє підприємство фірма «Екотехніка-М», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 9272,18 грн.
В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 17.10.2014р., заявнику було завдано збитків на суму 9272,18 грн. За твердженнями заявника, оскільки винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано особу, цивільно-правову відповідальність якої, як власника транспортного засобу, застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія», у Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка-М» виникло право вимагати сплати страхового відшкодування до відповідача.
10.08.2015р. до господарського суду міста Києва надійшла заява б/н від 07.08.2015р. Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка-М» про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в сумі 9272,18 грн., інфляційні втрати в розмірі 1573,86 грн. та пеню в сумі 2072,90 грн.
Вказана заява залишена судом без розгляду з наступних підстав.
За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Одночасно, відповідно до п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Як вказувалось вище, у позовній заяві Дочірнє підприємство фірми «Екотехніка-М» просило стягнути з відповідача лише суму страхового відшкодування, вимоги про стягнення неустойки та нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не заявлялись.
Отже, враховуючи, що заявником в позовній заяві було заявлено вимоги лише про стягнення страхового відшкодування, а Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості в процесу судового розгляду справи подання нових додаткових вимог, у господарського суду відсутні підстави для розгляду питання щодо стягнення з відповідача грошових коштів на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та пені. При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлений права та можливості звернутись до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені за порушення останнім своїх зобов'язань.
Відповідач у відзиві №6467 від 10.09.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на відсутність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат. Одночасно, Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» щодо стягнення страхового відшкодування не заперечило та зазначило, що порушення строків сплати страхового відшкодування було викликано тим, що позивачем було подано заяву про сплату страхового відшкодування з порушенням строків, що визначені чинним законодавством.
Ухвалою від 29.07.2015р. залучено Словачевського Євгенія Олександровича до участі у справі в якості третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а також Висоцьку Тетяну Анатоліївну - в якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Третя особа 1 пояснень з приводу заявлених позовних вимог не надала, правової позиції по суті спору не висловила.
Третя особа 2 у поясненнях б/н від 12.08.2015р. заперечень з приводу заявленого позову не висловила.
У судове засідання 16.09.2015р., як і в попередні засідання суду, треті особи 1, 2 не з'явились, представників не направили. Проте, за висновками суду, вказані учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору. При цьому, господарський суд виходить з наступного.
За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України).
Місцем проживання третьої особи 1 відповідно до довідки б/н від 07.08.2015р. відділу адресно-довідкової роботи Головного управління ДМС України в м.Києві є: м.Київ, Шевченківський район, вул.Блюхера, буд.17, кв.34. Третя особа 2 згідно довідки б/н від 07.08.2015р. відділу адресно-довідкової роботи Головного управління ДМС України в м.Києві зареєстрована за такою адресою: м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.41, кв.26.
На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 19.08.2015р. з метою повідомлення третіх осіб про час та місце розгляду справи.
Наразі, конверти з судовою кореспонденцією було повернуто до господарського суду міста Києва з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».
При цьому, господарським судом прийнято до уваги, що попередні поштові відправлення, направлені на адреси третіх осіб, також було повернуто до суду.
У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами учасників судового процесу, які зазначені у довідках відділів адресно-довідкової роботи Головного управління ДМС України, суд дійшов висновку про належне повідомлення третіх осіб про дату, час і місце розгляду справи.
Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у третіх осіб можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що треті особи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою від 19.08.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З приводу неявки третіх осіб в судове засідання 16.09.2015р. господарський суд зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014п. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Судом також враховано, що ухвалою від 19.08.2015р. явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а клопотань про відкладення третіми особами не заявлялось.
За висновками суду, незважаючи на те, що треті особи в судове засідання 16.09.2015р. не з'явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За приписами ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Дорожньо-транспортною пригодою за вказаним нормативно-правовим актом визнається подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Виходячи зі змісту відомостей №9451147 про дорожньо-транспортну пригоду, 17.10.2014р. у Святошинському районі міста Києва на проспекті Паладіна, 44 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1, Mitsubishi Паджеро, державний номер АА 8599 НО, який належав Словачевському Олександру Дмитровичу, який і здійснював керування транспортним засобом, та 2, Тoyota RAV 4, державний номер 11 НН8310, який належав Дочірньому підприємству фірми «Екотехніка-М», керування яким здійснювала Висоцька Тетяна Анатоліївна.
Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Наразі, з наявної в матеріалах справи постанови від 04.11.2014р. Шевченківського районного суду м.Києва по справі №759/17797/ вбачається, що винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 17.10.2014р. у Святошинському районі міста Києва на проспекті Паладіна, 44 за участю транспортних засобів 1, Mitsubishi Паджеро, державний номер АА 8599 НО та 2, Тoyota RAV 4, державний номер 11 НН8310, було визнано Словачевського Олександра Дмитровича.
Доказів оскарження та скасування наведеного судового рішення у визначеному чинним законодавством порядку матеріали справи не місять.
Статтею ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.
Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/17494/15.
Відповідно до довідки №7/2-28/22074 від 07.08.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Mitsubishi Паджеро, державний номер АА 8599 НО застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» за полісом АІ2612724. Наведеним полісом встановлено франшизу в розмірі 1000 грн.
З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалою від 13.07.2015р. судом було зобов'язано відповідача надати страховий поліс, за яким була застрахована цивільно-правова відповідальність Словачевського Євгенія Олександровича як водія/власника автомобіля марки Mitsubishi Pajero, державний номер АА 8599 НО.
На виконання вимог суду Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» представлено до суду поліс АІ261272. З означеного полісу вбачається, що строк його дії становив з 03.06.2014р. до 02.06.2015р. Франшиза складає 1000 грн., а ліміт відповідальності страховика становить 50000 грн.
Отже, враховуючі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 17.10.2014р., цивільно-правову Словачевського Євгенія Олександровича як водія/власника автомобіля марки Mitsubishi Pajero, державний номер АА 8599 НО було застраховано саме Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія».
Таким чином, за висновками суду, звернення Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка-М» з розглядуваним позовом саме до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» є обґрунтованим.
За приписами ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.
У п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно ст.36 вказаного нормативно-правового акту страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, в тому числі, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Як свідчать матеріали справи, 04.11.2014р. Дочірнє підприємство фірма «Екотехніка-М» звернулась до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» з заявою (повідомленням) про дорожньо-транспортну пригоду.
12.11.2014р. на замовлення Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» суб'єктом оціночної діяльності Івасенком Петром Петровичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 10.12.2011р.) було проведено огляд транспортного засобу позивача, в результаті якого встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 17.10.2014р., автомобілю Тoyota RAV 4, державний номер 11 НН8310 було завдано такі пошкодження: копот, решітка бампера, крило, хромовані покриття, тощо.
25.12.2014р. позивачем подано відповідачу заяву про страхове відшкодування, в якій заявник просив Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» перерахувати страхове відшкодування безпосередньо на рахунок Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка-М».
Відповідно до звіту №3339 від 11.01.2015р. з оцінки транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності Івасенком Петром Петровичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 10.12.2011р.), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Тoyota RAV 4, державний номер 11 НН8310 становить 10 260,14 грн., а розмір матеріального збитку, завданого Дочірньому підприємству фірма «Екотехніка-М», складає 9246,14 грн.
05.02.2015р. суб'єктом оціночної діяльності Івасенком Петром Петровичем складено звіт №3339ДОД з оцінки транспортного засобу, згідно змісту якого вартість матеріального збитку, заданого позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 17.10.2014р., становить 11 414,63 грн.
З приводу означених звітів суд зазначає наступне.
Оцінка майна - це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери (ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
За змістом ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено можливість здійснення рецензування звіту про оцінку майна. Зокрема, зазначено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Наразі, в матеріалах справи відсутні докази непогодження позивача з визначеними у звітах №3339 від 11.01.2015р. та №3339ДОД від 05.02.2015р., складених суб'єктом оціночної діяльності Івасенком Петром Петровичем, вартістю матеріального збитку, завданого Дочірньому підприємству фірмі «Екотехніка-М», та вартістю відновлювального ремонту автомобіля Тoyota RAV 4, державний номер 11 НН8310, та замовлення відповідного рецензування.
Отже, суд приймає наведені вище звіти в якості належного доказу розміру завданих позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 17.10.2014р., збитків.
З представлених до суду відповідачем документів вбачається, що 25.02.2015р. представниками Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» здійснено розрахунок суми страхового відшкодування, що підлягає виплаті Дочірньому підприємству фірмі «Екотехніка-М», та складено страховий акт №16373, відповідно до якого страховиком прийнято рішення про виплату потерпілій особі страхового відшкодування в сумі 9272,18 грн. (за вирахуванням франшизи).
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на всі фактичні обставини справи, керуючись приписами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд дійшов висновку, що строк виплати позивачем страхового відшкодування позивачу настав.
Судом прийнято до уваги, що листом №1874 від 26.02.2015р. Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» повідомлено заявника про прийняття страховиком рішення про здійснення страхового відшкодування в сумі 9272,18 грн.
Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, станом на момент вирішення спору по суті Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» так і не було перераховано страхове відшкодування в розмірі 9272,18 грн. на рахунок Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка-М».
Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на те, що позов повністю доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка-М» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в сумі 9272,18 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити позовні вимоги Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка-М», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 9272,18 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м.Київ, Солом'янський район, вул.Борщагівська, буд.145, ЄДРПОУ 23734213) на користь Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка-М» (03151, м.Київ, Солом'янський район, проспект Повітрофлотський, буд.94,-А, ЄДРПОУ 24363204) страхове відшкодування в сумі 9272,18 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
У судовому засіданні 16.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 21.09.2015р.
Суддя М.О. Любченко